Постанова 4851 № 592/1198/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 р. Справа № 592/1198/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2026 (суддя: Титаренко В.В., м. Суми) по справі № 592/1198/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України , Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної полції в Сумській області лейтенант поліції Радченка Андрія Олеговича про скасування постанови ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту відповідач-1, ДПП), Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Редченка Андрія Олеговича (далі по тексту відповідач-2), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6538556 від 20.01.2026, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначив, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Вказує, що не порушував ПДР України, а інспектор поліції здійснив безпідставну зупинку ТЗ, тому вимоги останнього про пред`явлення відповідних документів є незаконними, а, отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 не погодився з фактом вчинення правопорушення та заявив клопотання про відкладення розгляду справи для можливості скористатися правовою допомоги адвоката, проте інспектор безпідставно відмовив у задоволенні даного клопотання. Отже, відповідач порушив вимоги ст. 268 КУпАП, відмовивши в наданні можливості скористатися правовою допомогою, тим самим позивача було обмежено в праві на отримання правової допомоги, передбаченому ст. 59 Конституції України. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2026 по справі № 592/1198/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Радченка Андрія Олеговича про скасування постанови залишено без задоволення, а постанову Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Редченка Андрія Олеговича про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6538556 від 20.01.2026 залишено без змін. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2026 по справі № 592/1198/26 скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6538556 від 20.01.2026, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем судових витрат у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги від 22.01.2026, доповнень від 12.04.2026 до договору про надання правової допомоги від 22.01.2026, акту приймання - передачі виконаних робіт від 01.06.2026. Відповідно до п. 3 договору про надання правової допомоги від 22.01.2026, розмір та порядок сплати гонорару адвоката визначається, шляхом укладення окремого договору, який є доповненням до цього договору або виставленим рахунком. Відповідно до доповнень від 12.04.2026 до договору про надання правової допомоги від 22.01.2026 сторони погодили, що гонорар адвоката за виконання ним доручення Клієнта по підготовці апеляційної скарги по справі № 592/1198/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Редченка Андрія Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу складає 2000 грн. На виконання умов договору та доповнень від 12.04.2026 до договору про надання правової допомоги від 22.01.2026 його сторонами підписано акт від 01.06.2026 приймання - передачі виконаних робіт, яким сторони підтверджують, що послуги надані Адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною та оплачені Клієнтом ОСОБА_1 належним чином. Клієнт не має претензій. Сторони погодили перелік та вартість наданих послуг шляхом підписання зазначеного акту, що підтверджується власноручними підписами. Таким чином, наданими до суду доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2000 грн.. Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20). Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19. До Другого апеляційного адміністративного суду від Департаменту патрульної поліції України надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Поряд з цим, в запереченням Департамент патрульної поліції зазначає, що позивачем було пропущено строк на звернення з заявою щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі позивач порушував питання щодо розподілу судових витрат та відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України подав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду. При цьому, колегія суддів враховує, що Департаментом патрульної поліції в запереченнях про ухвалення додаткового судового рішення не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він вважає обґрунтованою, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність визначеної суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт. У зв`язку з цим суд не вбачає правових підстав для відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення на користь з Департаменту патрульної поліції на правову допомогу у розмірі 2000 грн.. Колегія суддів, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 134 КАС України, а також врахувавши фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 2000 грн., а, отже, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню, з прийняттям додаткової постанови про стягнення на користь позивача за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.. Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України. Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положеннями частини 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відповідно до частин 6 та 7 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. Тобто судові витрати підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України у разі задоволення позовних вимог, часткового задоволення позовних вимог, задоволення (часткове задоволення) апеляційної чи касаційної скарги у разі, якщо суд відповідної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове на користь особи. Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм процесуального права викладено Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2024 року (справа № 240/20727/23). Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 за подання адміністративного позову до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією, та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 798 грн. 72 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету. Зважаючи на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі № 520/21158/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судових витрат зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 605 грн. 60 коп. та апеляційної скарги у розмірі 798 грн. 72 коп.. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткової постанови підлягає задоволенню. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1404 грн. 32 коп. (одна тисяча чотириста чотири) грн. 32 коп.: за подання адміністративного позову у розмірі 605 грн. 60 коп. та апеляційної скарги у розмірі 798 грн. 72 коп.. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Макаренко Я.М. Перцова Т.С.