Постанова Одеський апеляційний суд № 504/1247/26

Номер провадження: 33/813/1261/26 Номер справи місцевого суду: 504/1247/26 Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.06.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП; накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 грн 60 коп.. Не погодившись з даною постановою, 14 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року, мотивуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що: 1) в судове засідання ОСОБА_1 не мав можливості з`явитися у зв`язку з перебуванням у відрядження, виконуючі свої військові обов`язки на території з відсутнім мобільним покриттям. Крім того представник ОСОБА_1 також не мав можливості з`явитися у судове засідання, у зв`язку із зайнятістю в судовому засіданні у Роздільнянському районному суді Одеської області. Враховуючі вказані обставини ОСОБА_1 13 квітня 2026 року до суду першої інстанції було надано заяву, в якій просив відкласти судове засідання з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи; 2) копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 08 травня 2026 року у відділенні АТ «Укрпошта». Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного. Доводи клопотання щодо поновлення строку про те, що сам ОСОБА_1 не мав можливості прибути в судове засідання, а неможливість прибуття представника зумовлена зайнятістю в іншому судовому засіданні, у зв`язку з чим було подано клопотання про відкладення розгляду справи, не можуть бути прийняти до уваги апеляційним судом з огляду на таке. Так, до апеляційної скарги долучено копію заяви від 13 квітня 2026 року, адресовану Доброславському районному суду Одеської області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 «просить перенести розгляд адміністративної справи №504/1247/26, призначений на 15.04.2026 р. через необхідність участі у справі захисника, та необхідність ознайомлення йому з матеріалами справи, а також неможливістю бути присутнім в даному судовому засідання через знаходження за межами міста по службі» (а.с.81). Однак під час дослідження матеріалів справи судом апеляційної інстанції не знайдено підтверджень щодо надіслання ОСОБА_1 вищевказаної заяви, оскільки така заява відсутня в матеріалах справи. Крім того вказана заява відсутня і в матеріалах електронної справи в системі «Електронний суд». Тобто відсутні підтвердження того, що ОСОБА_1 , дійсно звертався 13 квітня 2026 року із заявою про відкладення розгляду справи до суду першої інстанції. Таким чином, твердження скаржника про повідомлення суд першої інстанції про причини неприбуття до судового засідання та подальше його відкладення не знайшли свого підтвердження, а тому вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними. Щодо посилання на те, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 08 травня 2026 року у відділенні АТ «Укрпошта», то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Однак, положення ст. 294 КУпАП пов`язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови суду першої інстанції, а не з днем отримання тексту постанови суду першої інстанції або ознайомлення з матеріалами справи, а, відтак, посилання на дату отримання копії постанови апеляційного суду не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження. Крім того суд апеляційної інстанції зауважує, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року була оприлюднена на сайті реєстру 16 квітня 2026 року, однак апеляційну скаргу подано лише 14 травня 2026 року, тобто з пропуском десятиденного строку навіть з моменту опублікування оскаржуваного судового рішення в загальному доступі. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. У зв`язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року та апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами. Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік