Постанова Миколаївський апеляційний суд № 945/2669/25

10.06.26 22-ц/812/1115/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року м. Миколаїв справа №945/2669/25 провадження №22-ц/812/1115/26 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Лівшенком О. С., за участі представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Полішко В. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовував наступним. Позивач зазначав, що 10 серпня 2016 року був прийнятий на посаду експедитора з виконанням обов`язків касира Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (далі ТОВ «Сандора», Товариство). До його обов`язків входила доставка товарів замовникам, згідно з виписаними накладними по визначеному маршруту, та при наявності ордерів збирання грошей за доставлений товар. Гроші після повернення з маршруту здавалися у касу. 31 грудня 2022 року під час виїзду на маршрут для доставки товарів на прохання торгового агенту він здійснив доставку товарів не за адресами, які були зазначені в накладних, чим порушив внутрішні правила та інструкції Товариства. Наказом роботодавця від 09 лютого 2023 року його було звільнено з роботи з 27 лютого 2023 року на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення винних дій при обслуговуванні товарних цінностей, які дають підстави для втрати довіри. Позивач вказував, що роботодавцем були порушенні вимоги статті 47 КЗпП України та пункти 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки йому після звільнення не було видано трудову книжку. В останній робочий день він не був присутній на роботі, проходив обстеження для призову по мобілізації до лав ЗСУ. Поштове повідомлення від відповідача із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки він не отримував. Неодноразові його письмові звернення до відповідача про надання трудової книжки залишися без задоволення. Посилаючись на те, що відповідач у порушення норм чинного законодавства в день звільнення не видав йому копію наказу про звільнення та належно оформлену трудову книжку, позивач просив виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 822 476,50 грн та відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сандора» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2023 року по 16 березня 2023 року у сумі 16 390,89 грн з відрахуванням з нього обов`язкових податків та платежів, а також моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Сандора» на користь держави судовий збір у сумі 2662,40 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний ним період, тому що відповідач не видав позивачу трудову книжку ні у день звільнення з роботи, ні на його неодноразові звернення. Оскільки позивач 16 березня 2023 року приступив до виконання службових обов`язків за місцем несення служби у лавах Збройних Сил України, то суд вважав, що час вимушеного прогулу рахується з 28 лютого 2023 року по 16 березня 2023 року. Стягуючи з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, суд вважав, що саме така сума відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є достатньою компенсацією моральних страждань позивача. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту рішення суду просив його змінити, доповнивши рішення суду формулюванням про порушення відповідачем норм трудового права, зокрема ст.235 КЗпП України, та зобов`язати відповідача поновити його на роботі. Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції фактично визнав, що його звільнення не відбулося належним чином. Водночас у резолютивній частині рішення суду відсутні посилання на статті 43, 55 Конституції України, статтю 235 КЗпП України: що у разі незаконного звільнення працівник має бути поновлений на попередній роботі, а також про те, що звільнення відбулося з порушенням КЗпП України, та права працівника порушені. Доводи інших учасників справи ТОВ «Сандора» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Крім того Товариство просило на підставі ч.4 ст.367 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Фактичні обставини справи, встановлені судом Наказом директора з управління персоналом ТОВ «Сандора» від 09 лютого 2023 року ОСОБА_2 з 27 лютого 2023 року звільнено з посади експедитора з виконанням обов`язків касира, на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України за вчинення винних дій при обслуговуванні товарних цінностей, які дають підстави для втрати довір`я. Наказ містить відмітку про ознайомлення ОСОБА_2 з ним 20 лютого 2023 року. Із Акту №02 про відсутність працівника на роботі від 27 лютого 2023 року, складеного ОСОБА_3 начальником бюро логістики та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі 27 лютого 2023 року з 07 год 00 хв до 16 год 00 хв. 27 лютого 2023 року ТОВ «Сандора» склало та направило позивачу за адресою: м.Львів, вул. І. Франка, 25 повідомлення про необхідність з`явитися на підприємство для отримання трудової книжки за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про отримання цього повідомлення позивачем відсутні. 16 липня 2025 року, 20 серпня 2025 року позивач надсилав на адресу ТОВ «Сандора» заяви про повернення йому трудової книжки та направлення її за адресою: АДРЕСА_2 . 20 вересня 2025 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці щодо здійснення перевірки ТОВ «Сандора» про дотримання законодавства при його звільненні. Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 07 жовтня 2025 року повідомило позивача про те, що управлінням надіслано запит (інформаційно-роз`яснювальний лист) до ТОВ «Сандора» з роз`ясненням норм чинного законодавства про працю та вимогою щодо усунення можливих допущених відносно ОСОБА_2 порушень трудового законодавства. Із посвідчення офіцера серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , видно, що він з 16 березня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та призначений на посаду командира взводу ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2023 року №57. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 08 січня 2025 року ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_3 від 05 січня 2026 року №1918/425 підполковник ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 . 05 листопада 2025 року ТОВ «Сандора» направило позивачу за трьома вказаними ним адресами перебування та електронну адресу повідомлення про знаходження його трудової книжки за адресою знаходження товариства у м.Миколаєві, а саме, на АДРЕСА_3 . У цьому повідомленні міститься роз`яснення про можливість видачі йому трудової книжки шляхом особистого отримання у м.Миколаєві та с. Пасіки Зубрицькі Львівського району Львівської області або направлення її поштовим зв`язком. Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повідомлення про необхідність отримання трудової книжки було отримано 11 листопада 2025 року за адресою розташування в/ч НОМЕР_3 . Згідно із довідкою ТОВ «Сандора» від 17 березня 2026 року №СА000000040 середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 для розрахунку виплат за час вимушеного прогулу становить 964,17 грн. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.36 КЗпП України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Згідно з п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Стаття 47 КЗпП України передбачає, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Стаття 48 КЗпП України регламентує, що облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. У Розділі 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93, останні зміни до якої вносилися 18.07.2018, вказано, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Частина 5 статі 235 КЗпП України, яка 5 лютого 2021 року зазнала змін на підставі Закону України №1217-IX, який набрав чинності 10 червня 2021 року, вказує, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. До вказаної вище дати формулювання цієї частини статті звучало як «У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу». Стаття 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Сандора» середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з невидачею йому трудової книжки та моральну шкоду. Суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог. У апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши його пунктом про зобов`язання відповідача поновити його на роботі, бо його звільнення відбулося з порушенням КЗпП України. Відповідач у свою чергу у відзиві просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 на підставі ч.4 ст.367 ЦПК України. Стаття 367 ЦПК України передбачає межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. У цій статті вказано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, бо ним у апеляційній скарзі заявлена нова позовна вимога поновлення на роботі, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції. Доводи відповідача про те, що апеляційний суд відповідно до вимог ч.4 ст.367 ЦПК України вправі скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє. По-перше, суд апеляційної інстанції переглядає справу за апеляційною скаргою позивача, а не відповідача. По-друге, принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року.