Постанова Київський апеляційний суд № 757/25525/25-ц

Унікальний номер справи 757/25525/25-ц Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9470/2026 Головуючий у суді першої інстанції І. В. Литвинова Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 12 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відповідач ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року,ухвалене у складі судді І. В. Литвинової, в приміщенні Печерського районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : У червні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (КП «Київтеплоенерго»), звернулося до суду з позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги у розмірі 120 083, 08 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надає КП «Київтеплоенерго», проте свої зобов`язання по оплаті послуг централізованого опалення та постачання гарячої води не виконує неналежним чином. Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань перед КП «Київтеплоенерго» у споживача утворилася заборгованість по оплаті послуг центрального опалення та постачання гарячої води, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» суму заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 120 083,08 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовна давніть за комунальними платежами обліковується щомісяця, і стягнення будь-яких сум за межами трирічного періоду до моменту подання позову у червні 2025 року, на думку апелянта, є прямим порушенням закону. Зауважує, що нарахування боргу особисто за цей період є неправомірним, оскільки вона ініціювала зміну власника особового рахунку лише 02.10.2025. Особливу увагу звертає на те, що вона є одинокою матір`ю, яка самостійно виховує неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , 2009 р.н., що підтверджується Витягом з реєстру про народження з Апостилем. Факт її постійного проживання в Чехії підтверджується закордонним паспортом НОМЕР_1 , де зафіксовано надання їй статусу тимчасового захисту з 09.03.2022 року та його послідовне продовження візами D/DO/867 до 31.03.2026. Аналогічний статус має іїї син. Така тривала відсутність згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає споживачу право на неоплату послуг у разі їх невикористання. Беззаперечним доказом перебування її разом з сином за кордоном є Doklado zajisteni ubytovani, який підтверджує проживання її та сина у Празі за адресою: АДРЕСА_5. Апелянт зазначає, що логічним підтвердженням цього є факт очного навчання дитини в школі м. Прага та наявність чеських медичних страховок VZP на її ім`я та ім`я дитини, що діють до 31.03.2026 року. Щоденна присутність дитини на заняттях у Празі та наявність Довідки Печерського ліцею №75 про дистанційне навчання через виїзд за кордон фізично виключають можливість споживання послуг у м. Києві. КП «Київтеплоенерго»правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. 27 травня 2026 року у судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про час та дату розгляду справи сторони повідомлені належним чином. З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає вирішенню справи, та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувалися судом 27.05.2026. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом установлено, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - постанова КМУ від 21.07.2005 року № 630). Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова КМУ від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова КМУ від 21.08.2019 року № 830). Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ опубліковані договори, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ/ПГВ). Зміст зазначених договорів відповідає змісту типового договору, затверджених: постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався). Отже, свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем. Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання. Як наслідок, квартира № 128 , за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло-та водопостачання, а отже, відповідачка є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачем послуг з ТЕ/ПГВ. Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачкою підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачці платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачка споживає надані послуги та зобов`язана оплатити їх вартість. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке. У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, відповідач є споживачем ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ, які постачає їй позивач за адресою: АДРЕСА_1 , без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому ОСОБА_1 не звільняється від оплати послуг у повному обсязі. Суд враховує, що відповідачка не надала суду доказів того, що послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_3 , так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_2 суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IХ від 05.11.2021 витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Відповідно до ч. 12 п. 1 Закону України № 1871-IХ від 05.11.2021, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Пунктом 1 ст. 4 Закону України вищенаведеного закону, визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Відповідно до п. 11 ч. 2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна» та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Отже, зважаючи на наведене, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 на час виникнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги проживала за кордоном, а отже у неї відсутній обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, що надає позивач. Так, у даній справі КП «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , отже відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої за вищезазначеною адресою, зобов`язана оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач зверталась до позивача та інформувала його щодо свого місця проживання, протягом періоду, за який позивачем стягується заборгованість. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги є частково обґрунтованими. Так, звернувшись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , вважає, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості до відповідача з пропуском позовної давності. Перевіряючи таке твердження апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020. Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» до 01.10.2021 на території України подовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. установлено карантин на усій території України з 12.03.2020. Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності. Так, якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину. Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21. Апеляційний суд зауважує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»). Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц). У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. Ураховуючи, що предметом спору є заборгованість, нарахована за період з липня 2015 року за отримані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в той час як позивач звернувся до суду лише 02.06.2025 року, отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та за послуги з централізованого постачання гарячої води до березня 2017 року є хибним, адже заявлені позивачем позовні вимоги в межах зазначеного строку є такими, що заявлені з пропуском позовної давності. Із наданого суду розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 станом на березень 2017 року за період до 01 травня 2018 року становить за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 1 172, 30 грн.; інфляційна складова боргу 178,19 грн., три відсотки річних у розмірі 43, 84 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 10 174, 14 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 1 546,47 грн; три відсотки річних у розмірі 380, 49 грн., Таким чином сума стягнутої з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення підлягає зменшенню з 9791,42 грн. до 1172,30 грн., інфляційна складова з 1488, 30 грн до 178, 19 грн., 3 % річних від суми боргу з 366,17 грн до 43,84 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання з 15868,47 грн. до 10174, 14 грн., інфляційна складова з 2412,01 грн. до 1546,47 грн., 3 % річних від суми боргу з 593,44 грн до 380,49 грн. Отже, загальна сума заборгованості стягнутої за рішенням суду з відповідачки підлягає зменшенню з 120 083,08 грн. до 99 725,75 грн. Відтак, рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та сума заборгованості підлягає зменшенню з 120 083,08 грн. до 99 725,75 грн. Відповідно, підлягає зміні і рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат по оплаті судового збору. Згідно з ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню 2 514,67 грн. судового збору, відповідно, стягнутий за рішенням суду з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028, 00 грн підлягає зменшенню до 2514,67 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Пропорційно до частини вимог, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції відмовлено, з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 770,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (99 725,75 х 4 542,00/120 083,08 грн) (4 542,00-3 772,00). Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 рокузмінити. Зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з центрального опалення з 9791,42 грн. до 1172,30 грн., інфляційну складову з 1488, 30 грн до 178, 19 грн., 3 % річних від суми боргу з 366,17 грн до 43,84 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання з 15868,47 грн. до 10174, 14 грн., інфляційну складову з 2412,01 грн. до 1546,47 грн., 3 % річних від суми боргу з 593,44 грн до 380,49 грн. Зменшити загальний розмір стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості з 120 083,08 грн до 99 725,75 грн. Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судового збору з 3 028,00 грн до 2 514,67 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) 770,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна