Постанова Київський апеляційний суд № 363/873/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/8777/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 363/873/26 11 червня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ніцоса Андрія Андрійовича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Котлярової І.Ю., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія «Союз» про встановлення факту, що має юридичне значення, - в с т а н о в и в: У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 26.07.2007 року було створено зазначене товариство, учасниками якого стали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.11.2025 року заявник підписала заяву про вихід зі складу учасників товариства, яка була посвідчена нотаріально. Проте, надіслати заяву про вихід за адресою місцезнаходження товариства заявник не має можливості, оскільки товариство знаходиться на тимчасово окупованій території - м. Єнакієве, з яким АТ «Укрпошта» не надає послуг з поштового зв`язку. З огляду на вище викладене просила суд встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія «Союз» з 25.11.2025 року. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі ОСОБА_1 , заінтересована особа: ТОВ «Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія «Союз» про встановлення факту, що має юридичне значення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 03 березня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ніцос А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що метою звернення є виключно встановлення юридичного факту часу виходу з Товариства для припинення обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» щодо перебування на посадах державної служби. Вказує на те, що частка скаржниці у статутному капіталі становить 33,33%, що підтверджується доданим до заяви Витягом із ЄДР. Таким чином, право на вихід у даному випадку є абсолютним та безумовним. Реалізація цього права залежить виключно від волевиявлення учасника, а не від волі чи згоди Товариства. В судове засідання з`явився представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ніцос А.А., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник ТОВ «Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія «Союз» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення про стан розгляду справи на офіційному сайті судової влади України. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ТОВ «Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія «Союз» про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції посилався на те, що обставини, про встановлення яких як юридичного факту просить заявник, не можуть бути встановлені як окремі юридичні факти у порядку окремого провадження і підлягають перевірці у процесі вирішення спору у позовному провадженні у порядку господарського судочинства. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Схожі критерії зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Такі висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19). З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Звертаючись до суду, заявник просила встановити факт виходу зі складу учасників товариства з 25 листопада 2025 року. Правовий статус учасника товариства, порядок реалізації права на вихід із товариства та наслідки такого виходу врегульовані положеннями ЦК України, ГК України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Згідно зі статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі становить 50 і менше відсотків, має право вийти з товариства без згоди інших учасників. Однак наявність у особи права на вихід із товариства не свідчить про можливість встановлення судом у порядку окремого провадження факту реалізації такого права. Для встановлення факту виходу заявника зі складу учасників товариства суд повинен був би надати оцінку юридично значущим обставинам, зокрема щодо дотримання передбаченого законом порядку реалізації права на вихід, моменту настання відповідних правових наслідків, впливу відсутності комунікації з товариством, яке перебуває на тимчасово окупованій території, а також визначити момент припинення корпоративних прав заявника. Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема між юридичною особою та її учасником, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи. Питання щодо набуття, здійснення та припинення корпоративних прав учасника товариства належать до сфери корпоративних правовідносин, а тому підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства. При цьому встановлення юридичного факту не передбачено ГПК України. Разом з тим, із поданої заяви вбачається, що заявник просить встановити факт виходу зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю з 25 листопада 2025 року, посилаючись на неможливість направлення нотаріально посвідченої заяви про вихід за місцезнаходженням товариства, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, де відсутнє функціонування національного поштового зв`язку. Метою встановлення зазначеного факту є усунення обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», щодо перебування заявника на посадах державної служби, а не вирішення спору щодо належності корпоративних прав чи визначення складу учасників товариства. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність спору в порядку господарського судочинства, оскільки матеріали справи не містять відомостей про існування спору між заявником та товариством, заявником та іншими учасниками товариства, щодо реалізації права на вихід зі складу його учасників. Сам по собі факт перебування юридичної особи на тимчасово окупованій території та пов`язана з цим об`єктивна неможливість здійснення дій, спрямованих на повідомлення товариства про вихід зі складу його учасників, не свідчить про наявність спору про право. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції фактично надав оцінку обґрунтованості заявлених вимог та дійшов висновків щодо правових наслідків реалізації заявником права на вихід із товариства, що виходить за межі повноважень суду на цій стадії процесу. За таких обставин ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що під час нового розгляду суду першої інстанції належить перевірити наявність усіх передбачених законом умов для встановлення факту, що має юридичне значення, відсутності спрору про право з ішими учасниками товариства, та відсутності іншого порядку підтвердження відповідного факту. Таким чином, оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 379 ЦПК України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ніцоса Андрія Андрійовича задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 12 червня 2026 року Головуючий: Судді: