Постанова Київський апеляційний суд № 752/18154/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року м. Київ Справа №752/18154/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/8585/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Машкевич К.В. 11 лютого 2026 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, В С Т А Н О В И В Короткий зміст позовних вимог. У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом, у якому просив виключити відомості про його батьківство з актового запису №1980 від 24 листопада 2009 року про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві. Ухвалою суду першої інстанції від 18 березня 2025 року залучено до участі у справі його правонаступника - ОСОБА_3 05 лютого 2026 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони Міністерству оборони України вчиняти дії щодо виплати одноразової допомоги в розмірі 1/2 частини, сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 що призначена рішенням комісії Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №177/168 від 11 вересня 2025 року, до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі №752/18154/21. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено. Заборонено Міністерству оборони України вчиняти дії щодо виплати одноразової допомоги в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн, в сумі 7 500 000 грн, сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призначена рішенням комісії Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №177/168 від 11 вересня 2025 року, до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі №752/18154/21. Ухвала мотивована тим, що позивачем заявлено вимогу щодо оспорення батьківства, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть привести до утруднення виконання рішення суду, суд прийшов до висновку про задоволення заяви. Зазначив, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки виплата одноразової допомоги буде лише призупинена на короткий час - до вирішення даної справи по суті. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги. Не погодилася із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , її представником - адвокатом Скрибкою І.Ю. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувана ухвала є незаконною. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що всупереч нормам частин 1-3 статті 154 ЦПК суд першої ухвали постановив ухвалу про забезпечення позову не застосувавши механізм зустрічного забезпечення, не з`ясував питання чи: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Посилається на те, що суд першої інстанції не встановив конкретного ризику, не прийняв до уваги, що не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання майбутнього рішення, не навів жодного обґрунтованого припущення щодо неможливості повернення коштів. Звертає увагу, що сам по собі факт можливого отримання грошових коштів сином відповідача не створює автоматичної загрози невиконання рішення конкретно у справі №752/18154/21. Зазначає, що заборона виплати частини одноразової грошової допомоги неповнолітній дитині є надмірним заходом, який істотно порушує її майнові права, не є необхідним для досягнення мети забезпечення позову, не є пропорційним заявленим вимогам. Застосоване судом обмеження фактично позбавляє дитину соціальної гарантії на невизначений строк. А на момент винесення ухвали батьківство не спростовано, актовий запис чинний, правовий статус дитини як члена сім`ї зберігається, отже, суд без належних підстав обмежив реалізацію законного соціального права. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києвавід 11 лютого 2026 року. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Стельникович С.А. в інтересах ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу доводи залишити без задоволення. В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат Стельникович С.А. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Скибка І.Ю. просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу районного суду. Представник Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився подав заяву про розгляд справи без його участі. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. Фактичні обставини справи. Судом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває спір про виключення відомостей про його батьківство з актового запису №1980 від 24 листопада 2009 року про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві. Відповідно до виділених матеріалів справи, вбачається, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду. (а.с. 24-25) З відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №752/18154/21 вбачається, що 16 жовтня 2023 року судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення, яким були задоволені заявлені позовні вимоги. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року заочне рішення від 16 жовтня 2023 року скасовано, а справа призначена до судового розгляду. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від18 березня 2025 року залучено до участі у справі залучена ОСОБА_3 , в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 . 05 лютого 2026 року представник ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом заборони Міністерству оборони України вчиняти дії щодо виплати одноразової допомоги в розмірі 1/2 частини, сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 що призначена рішенням комісії Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №177/168 від 11 вересня 2025 року, до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі №752/18154/21. Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який виконуючи бойове завдання загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Погребки Курської області РФ. 10 червня 2025 року вона подала до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву та документи з метою отримання грошової компенсації після загибелі чоловіка. Однак їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 також подала заяву про отримання грошової компенсації після загибелі ОСОБА_2 , в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 . На підставі цього у висновку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 липня 2025 року № 1204/2/3/1/10338 вказано, що згідно поданих документів командування вважає, що членами сім`ї ОСОБА_2 : дружину ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 . Проте рішення у справі, що розглядається, може вплинути на подальшу долю виплати частини грошової допомоги ОСОБА_4 та у разі задоволення позовних вимог - постане питання щодо скасування рішення про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 1/2 частини, після загибелі ОСОБА_2 та повернення цих коштів (а.с.27-30). До заяви долучені в копіях: заява в інтересах ОСОБА_4 подана до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 червня 2025 року; Витяг з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 вересня 2025 року щодо виплати дружині ОСОБА_2 1/2 частини допомоги; висновок Київського обласного ТЦК від 02 липня 2025 року, в якому членами сім`ї ОСОБА_2 визначені дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 (а.с.34-38) Мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). В порядку визначеному ч.ч.1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19 Верховним Судом вказано на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21, була висловлена правова позиція, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21 Верховним Судом вказано на те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. У постанові від 24 квітня 2024 оку у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. У постанові від 14 січня 2026 року у справі № 363/4114/23 Верховний суд роз`яснив, що у доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні. По своїй суті позов про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. У такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, у сфері спадкування). Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та невирішення судом питання зустрічного забезпечення у спірному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Такі висновки в подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року в справі № 487/5726/19 та від 30 червня 2021 року в справі № 752/2342/19 З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову у цій справі є виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 запису про батька - даних про ОСОБА_2 . При цьому позов був ініційований самим ОСОБА_2 , але в подальшому, у зв`язку з його смертю, до участі у справі залучена ОСОБА_3 , як правонаступник. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем і загинув під час виконання своїх обов`язків. В порядку визначеному ст.ст. 16, 16-1,16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» державою гарантована виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. До таких осіб, зокрема, належать вдова та діти. При цьому одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Тобто по своїй суті цей позов є позовом про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. У такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача, зокрема, у сфері соціального захисту членів сім`ї загиблого військовослужбовця та інших, пов`язаних із фактом спорідненості. Таким чином з наведених обставин справи вбачається наявність спору між сторонами у справі, від вирішення якого залежить наявність права як у позивача, так і відповідача. Твердження сторони відповідача про те, що на момент постановлення оспорюваної ухвали батьківство не спростовано, актовий запис чинний, правовий статус дитини як члена сім`ї зберігається, отже, суд без належних підстав обмежив реалізацію законного соціального права не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки саме ці питання становлять предмет спору та є наслідками пов`язаними з його вирішенням. Оцінюючи наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів виходить з того, що такий ризик може проявлятися шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. У справі, що переглядається, вбачається що невжиття заявленого способу забезпечення може призвести до необхідності звернення позивача з новими позовами, у разі задоволення позову у цій справі. Натомість для відповідача заходи мають тимчасовий характер, і у разі відмови у задоволення позову у цій справі, підлягають скасуванню. До того ж засоби забезпечення позову мають спонукати сторін для вчинення дій необхідних для вирішення спору між ними у розумні строки. А отже доводи апеляційної скарги сторони відповідача про те, що застосоване судом першої інстанції, обмеження фактично позбавляє дитину соціальної гарантії на невизначений строк слід визнати необґрунтованим. З урахуванням визначеного приватного інтересу позивача, слід погодитись з висновком суду першої інстанції щодо співмірності такого виду забезпечення позову. Враховуючи, що питання щодо соціальної виплати виникли в процесі розгляду і безпосередньо пов`язані з предметом спору, від вирішення якого залежить наявність права як у позивача, так і відповідача, звернення правонаступника позивача до суду з заявою про забезпечення позову не вказує на наявність зловживання правом, а дійсною метою такого звернення є забезпечення її права у разі задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності застосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення також не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки У цій справі не встановлено, визначених у ч.3 ст. 154 ЦПК України, обов`язкових підстав застосовування зустрічного забезпечення. До того ж метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, що в цій справі не вбачається. Також слід звернути увагу на те, що невирішення судом питання зустрічного забезпечення у спірному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення з точки зору застосування норм права, які стали підставою для розгляду заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, однак не спростовують і не впливають на їх правильність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук