Постанова Черкаський апеляційний суд № 692/1257/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 692/1257/25 Провадження № 22-ц/821/807/26 Категорія 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі АТ «Таскомбанк», Товариство) звернулося в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 08.11.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 8905713698. Відповідно доп. 1.1. Кредитного договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених договором. Позичальнику надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 37 744,00 грн, строк користування 24 місяців, річні проценти 0,01% (п. 1.2. Договору). Кредит надається безготівковим шляхом протягом 3 банківських днів від дня укладення договору. 01.09.2021 права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору факторингу № 01/09/21. Позичальником умови Кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені Договором строки не повернуті. У зв`язку із вищевикладеним, АТ «Таскомбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 8905713698 у загальному розмірі 53 607,10 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) 31 133,82 грн, заборгованість за річними відсотками (в тому числі прострочена) - 5,58 грн, заборгованість за щомісячними відсотками (в тому числі прострочена) 22 267,70 грн та сплачений судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість по Кредитному договору № 8905713698 від 08.11.2021 у розмірі 53 607,10 грн та понесені судові витрати в сумі 2 422,40 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стороною відповідача не заперечувався факт отримання коштів по Кредитному договору та неправильність нарахованих відсотків, не спростовувався розмір заборгованості доказами його погашення, а тому, оцінивши всі надані суду докази у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності заборгованості відповідача у заявленій сумі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Пузін Д. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк» відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано копію Умов отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які діяли на момент укладання Договору та які мали би бути підписані відповідачем. Вважає, що на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні Договору з відповідачем ТОВ «ЦФР» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову. Крім того, вважає недоведеним твердження позивача про те, що до нього перейшло право вимоги за Кредитним договором № 8905713698, укладеним із ОСОБА_1 08.11.2021. На підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 позивачем не надано суду Витяг з Реєстру, на підставі якого можна було б встановити, чи дійсно право вимоги до відповідача було включене до Реєстру прав вимог, а тому суд позбавлений можливості констатувати, що право вимоги до боржника дійсно перейшло до позивача. Також звернув увагу, що на момент укладення Договору факторингу № 01/09/21 від 01.09.2021 грошові зобов`язання відповідача за Кредитним договором № 8905713698 від 08.11.2021 ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим Договором. Відзив на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи 08.11.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 8905713698 (далі також Кредитний договір) (а.с. 9 9 на звороті). За умовами п. 1.1 Кредитного договору, кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, сума наданого відповідачу кредиту становить 37 744,00 грн, строк користування - 24 місяці, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, або готівкою, протягом 3-х банківських днів від дня укладення договору, процентні ставки: початковий процент при наданні кредиту 7,00% від суми кредиту l 960 грн, щомісячні проценти 2,70 % від суми кредиту згідно з графіком платежів; річні проценти 0,01 % від суми боргу за договором згідно з графіком платежів. Умовами п. 1.3 Кредитного договору визначений порядок повернення кредиту, зокрема, кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), а також обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту. Згідно з п. 2.2 Договору позичальник, підписуючи цей договір, підтверджує, що ТОВ «ФК «ЦФР» відповідно до вимог чинного законодавства у чіткій та зрозумілій формі ознайомило його з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією. Усі інші умови Кредитного договору викладені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (публічна частина) редакція від 30.08.2021, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується підписавши цей договір (п. 3.5 Договору). Дослідженням Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5713698 від 08.11.2021 з`ясовано, що відповідач ознайомився з інформацією про умови кредитування та вартістю кредиту, що підтверджується його підписом. У Паспорті також зазначено, що загальні витрати за кредитом складають 26 122,20 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 62 206,20 грн, реальна річна процентна ставка 80,25% річних (а.с. 9 на звороті - 10). Відповідно до заяви-анкети на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФК» (ідентифікаційний код 35725063) з анкетними даними ОСОБА_1 , останній надав згоду кредитодавцю на обробку своїх персональних даних (а.с. 10 на звороті). 01.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладений Договір про відступлення прав вимоги № 01/09/21 (далі також Договір № 01/09/21), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступає АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує ТОВ «ФК «ЦФР» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору (а.с. 12 на звороті - 14, 34 35 на звороті). Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у додатку 1 до цього договору) із зазначенням Ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому реєстрі до цього договору (п. 2.2 Договору № 01/09/21). Відповідно до п. 3.1.1 Договору № 01/09/21 Первісний кредитор протягом кожного робочого дня передає захищеними каналами зв`язку Новому кредитору дані по позичальнику, за яким, згідно з даним Договором, відбудеться відступлення прав вимоги, та які були оформлені Первісним кредитором того ж робочого дня. Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Разом із правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3.4 Договору № 01/09/21). 15.07.2022 АТ «ТАСКОМБАНК» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» кошти в розмірі 3 972 484,59 грн із призначенням платежу: перерахування коштів згідно Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, що підтверджується платіжною інструкцією № 758432627 від 01.09.2026 (а.с.16). Відповідно до датованого 09.11.2021 витягу з реєстру прав вимог до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» передало АТ «ТАСКОМБАНК» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата видачі кредиту 08.11.2021 у сумі 37 744,00 грн, дата закінчення Договору 06.11.2023, загальна сума заборгованості 37 780,41 грн (а.с.12). АТ «Таскобанк» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено повідомлення-вимогу в якій також вказано, що заборгованість по Кредитному договору № 8905713698 станом на 23.05.2025 становить 31 333,82 грн основного боргу; 5,58 грн заборгованості за річними процентами; 22 267,70 грн заборгованості за щомісячними процентами (а.с. 12). На підтвердження надіслання відповідачу повідомлення вимоги АТ «Таскобанк» надано суду копію опису вкладення у цінний лист, копію списку згрупованих відправлень та копію квитанції про оплату від 15.08.2025 (а.с.15 на звороті, 18 на звороті - 20). Згідно з розрахунком заборгованості за Договором 8905713698 від 08.11.2021 станом на 03.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 складає: по тілу кредиту 31 333,82 грн; по відсотках 5,58 грн; по щомісячних відсотках 22267,70 грн, а в загальній сумі 53 607,10 грн (а.с. 7 на звороті 8 на звороті).

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. ч. 1. 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає, виходячи з наступного. Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти. Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 КЦС ВС виснував наступне: «допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.» Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). У справі що розглядається 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує останньому за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановленим цим договором. Згідно з пунктом 1.7 Договору відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, під правом вимоги сторони розуміли право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованості, а також інші права вимоги за кредитними договорами. Пунктом 2.2 зазначеного Договору передбачено, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору права вимоги до позичальників шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги, які є невід`ємною частиною договору. Таким чином, сторони погодили механізм передачі прав вимоги не шляхом одноразового відступлення на дату укладення Договору, а шляхом подальшого підписання реєстрів прав вимоги щодо конкретних позичальників. Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2021 року сторонами підписано Реєстр прав вимоги до Договору відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого до АТ «ТАСКОМБАНК» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8905713698 від 08 листопада 2021 року. При цьому, станом на дату підписання реєстру Кредитний договір вже був укладений, а право вимоги первісного кредитора існувало та було індивідуалізоване шляхом зазначення конкретного боржника, номера кредитного договору та розміру заборгованості. Отже, доводи апеляційної скарги про неможливість переходу права вимоги через те, що Договір відступлення права вимоги укладений раніше за Кредитний договір, не відповідає змісту самого Договору та фактичним обставинам справи. Фактично скаржник ототожнив дату укладення рамкового Договору відступлення права вимоги з датою переходу конкретної вимоги, хоча умовами Договору прямо передбачено, що конкретні права вимоги переходять шляхом підписання відповідних реєстрів. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що право відступлення майбутньої вимоги допускається цивільним законодавством України, а тому саме по собі укладення Договору відступлення права вимоги до виникнення конкретних кредитних правовідносин не свідчить про його недійсність або неможливість подальшого переходу права вимоги. Водночас, не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про відсутність доказів надання відповідачу кредитних коштів. Матеріали справи містять Кредитний договір, паспорт кредиту, підписані ОСОБА_1 , а також розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, з яких вбачається облік кредитної операції та подальше виконання Кредитного договору. Відповідач не заявляв вимог про недійсність Кредитного договору, не заперечував належність його підписів у Кредитному договорі та паспорті кредиту та не надав доказів того, що кредитні кошти не отримував. Таким чином, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності права вимоги у позивача та недоведеності кредитних правовідносин не знайшли свого підтвердження. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8905713698 становить 53 607,10 грн, з яких: 31 333,82 грн заборгованість за тілом кредиту, 5, 58 грн заборгованість за річними процентами та 22 267,70 грн заборгованість за щомісячними відсотками. Відповідачем іншого розрахунку не подано, правильність здійсненого позивачем розрахунку належними доказами не спростовано. Доводи ж апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано копію Умов отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», спростовуються матеріалами справи. За таких обставин апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених скаржником підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки дані доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуюча Л. І. Василенко Судді О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко