Постанова ККС ВС № 484/1220/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа № 484/1220/25 провадження № 51-4224км25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючогоОСОБА_1 , суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання засудженого прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , на вирок Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року. Обставини справи

1. Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі статті 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

2. Суд визнав доведеним, що 21 та 23 листопада 2024 року, в умовах воєнного стану, таємно проникнувши до гаражу на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , засуджений викрав майно ОСОБА_8 загальною вартістю 4 490,91 грн.

3. Оскарженим вироком апеляційний суд за скаргою прокурора виключив з вироку рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК. В решті вирок залишено без змін. Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до засудженого положення статті 75 КК.

5. Він стверджує, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, оскільки всупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою пом`якшуючих обставин, а також позицію потерпілої, яка заявила про відсутність претензій та просила суворо не карати засудженого.

6. Захисник надіслав клопотання про здійснення касаційного розгляду без його участі в порядку письмового провадження. Позиції учасників судового провадження

7. Засуджений підтримав доводи скарги захисту.

8. Прокурор заперечила проти задоволення скарги і просила залишити оскаржений вирок без зміни.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

11. Доводи про порушення апеляційним судом загальних засад при призначенні засудженому покарання Суд вважає необґрунтованими.

12. Відповідно до статей 50, 65 КК засудженій особі має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Враховуючи вказану мету й принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

13. Суд звертає увагу, що доводи захисника зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та їх значення для визначення порядку відбування призначеного засудженому покарання. Однак сама собою незгода сторони з оцінкою суду не доводить явної несправедливості покарання з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 438 та статті 414 КПК.

14. Ухвалюючи свій вирок у частині призначеного засудженому покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 75 КК, що призвело до м`якості заходу примусу, незабезпечення досягнення його мети.

15. Апеляційний суд виходив із того, що засуджений вчинив з проникненням до приміщення тяжких злочин. Крім того, суд врахував, що попри його неодноразове засудження в минулому за злочини проти власності він продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, не став на шлях виправлення, не бажав працювати та змінити обраний ним спосіб життя

16. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером встановлених конкретних дій винного апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення злочинів й виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.

17. Водночас суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою інші дані про особу засудженого та обставини, що впливають на вид та розмір покарання, у тому числі й ті, на які посилається захисник, зокрема визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину та думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні винного.

18. Також Суд зазначає, що у справах публічного обвинувачення позиція потерпілого стосовно покарання не є обов`язковою для суду і не має пріоритету над іншими обставинами справи[1], у зв`язку з чим Суд не вбачає порушення у тому, що суд апеляційної інстанції не визнав підставою для призначення засудженому більш м`якого покарання відсутність претензій з боку потерпілого.

19. Крім цього, Суд нагадує, що сам факт відшкодування шкоди, заподіяної злочином, суд має оцінювати через призму можливості досягнення цілей покарання, адже саме по собі відшкодування шкоди не є безумовною підставою до застосування положень статті 75 КК. За відсутності усвідомлення і дійсного засудження вчиненого кримінального правопорушення та своєї винуватості, саме відшкодування шкоди не можна вважати належним підґрунтям до звільнення особи від відбування покарання з випробуванням[2].

20. Урахувавши зазначене, суд апеляційної інстанції призначив покарання у мінімальному розмірі санкції частини 4 статті 185 КК.

21. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50 та 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

22. Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного засудженому покарання, в касаційній скарзі не наведено.

23. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, і підстав для його скасування або зміни Суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Миколаївського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 [1] Постанова від 23 жовтня 2025 року у справі № 504/3558/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131320355; [2] Постанова від 15 серпня 2024 року у справі № 748/802/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121104562;