Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/710/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/364/26 Справа № 176/710/25 Головуючий у першій інстанції: Гусейнов К. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Гусейнова К.А. від 19 травня 2025 року по справі за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 . Згідно з рішенням Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа». 16 листопада 2020 року від ОСОБА_1 на адресу підприємства надійшла заява, згідно з якою відповідач просив реструктуризувати заборгованість, яка утворилась станом на 16.11.2020 року в розмірі 61566,53 грн (попередніми власниками). 18 листопада 2020 року між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР та ОСОБА_1 було укладено договір реструктуризації №718423. Згідно з п.2.3 договору реструктуризації споживач зобов`язується забезпечити своєчасне погашення бору за послуги з централізованого опалення згідно з умовами, визначеними договором; окрім сум, визначених п.1.2 Договору здійснювати оплату поточного щомісячного платежу за надані послуги з централізованого опалення. 01.11.2021 року між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР та ОСОБА_1 був укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Однак, невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті в повному обсязі за послугу з постачання теплової енергії призвело до виникнення заборгованості, яка за період з 01.11.2014 року по 01.01.2025 року складає 95191,42 грн, а саме основний борг 59757,81 грн, інфляційні нарахування 28223,31 грн, три відсотки річних 6378,73 грн та пеня 831,57 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 95191,42 грн. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2014 року по 01.01.2025 року у сумі 92869,52 грн, з яких 59757,81 грн сума основного боргу, 26695,62 грн інфляційні нарахування, 6020,91 грн - 3% річних та 395,18 грн пеня. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради судовий збір у розмірі 2954,14 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 7737,57 грн. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно з рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об`єднання та виробничого об`єднання житлово-комунального господарства перейшли безпосередньо виробнику цих послуг - КП «Жовтоводськтепломережа» (а.с.22). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2014 року, відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2014 року належить квартира АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією вказаного договору(а.с. 16-18). 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Жовтоводськтепломережа» із заявою про переоформлення особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2014 року на його ім`я. В заяві ОСОБА_1 зазначив, що з сумою боргу у розмірі 61566,53 грн ознайомлений (а.с.20). 18 листопада 2020 року між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР та ОСОБА_1 було укладено договір реструктуризації №718423 (а.с.21). Згідно з п.2.3 Договору реструктуризації споживач зобов`язується: -забезпечити своєчасне погашення бору за послуги з централізованого опалення згідно з умовами, визначеними договором; -окрім сум, визначених п.1.2 Договору здійснювати оплату поточного щомісячного платежу за надані послуги з централізованого опалення. Відповідач ОСОБА_1 сплачував за послуги з постачання теплової енергії не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачем за період з 01.11.2014 року по 01.01.2025 року нарахована заборгованість у загальному розмірі 95191,42 грн, а саме основний борг 59757,81 грн, інфляційні нарахування 28223,31 грн, три відсотки річних 6378,73 грн та пеня 831,57 грн(а.с.6-11). Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV (який був чинним по 01.05.2019), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвиконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVспоживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVпередбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (який набрав чинності 10.12.2017), до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2189-VIII). Пунктами 1, 5 частин другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За змістом пунктів 1, 2 частини другої статті 8 вказаного вище Закону, виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України №2189-VIII). У даному випадку між позивачем та відповідачем з 17.11.2014 року склалися фактичні договірні відносини, за якими в належне останньому житло надавалися комунальні послуги з постачання теплової енергії. Діючим у спірний період законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19. За положеннями пункту 3.1 договору купівлі продажу квартири від 17.11.2014 року, що надана позивачем, продавець заявляє та гарантує, зокрема, що заборгованість за комунальними та іншими платежами щодо відчужуваної квартири відсутня. Отже, придбаваючи квартиру АДРЕСА_1 , у договорі купівлі-продажу не було погоджено умов щодо обов`язку сплати покупцем (відповідачем) боргу попереднього власника ( ОСОБА_2 ) квартири за отримані нею раніше житлово-комунальні послуги. Враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги доведеність факту неналежного виконання відповідачем обов`язку зі сплати за спожиту теплову енергію за адресою по АДРЕСА_2 та наявність заборгованості за період з 17.11.2014 по 01.01.2025 на суму 82779,71 грн, - колегія дійшла висновку про обґрунтованість нарахованої відповідачу заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за вказаний період (з часу придбання ним квартири) на суму 49046,73 грн. Підстави для стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію у період з листопада 2010 року по 16.11.2014 (попередній за днем купівлі відповідачем квартири) відсутні, адже позивачем не доведено належними та допустимими доказами споживання ОСОБА_1 послуг постачання теплової енергії, оскільки він не був власником квартири в цей період, а також не погоджував у договорі купівлі-продажу квартири умов щодо сплати заборгованості попереднього власника квартири. Разом з тим, відповідачем до ухвалення оскаржуваного рішення подано заяву про застосування строків позовної давності від 10.04.2025 (а.с. 44-45). Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідача сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на підставі показників лічильника (індивідуального чи загальнобудинкового) на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18). Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Встановлено, що даний позов пред`явлений до суду 14 лютого 2025 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2). Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року. Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023. Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні. Виходячи з викладеного, строки позовної давності відносно заборгованості за спожиту теплову енергію у період з березня 2017 року по грудень 2024 року включно (згідно змісту позовних вимог) в розмірі 38434,33 грн позивачем не пропущена. З виписки з особового рахунку за адресою по АДРЕСА_2 вбачається, що відповідач не здійснював платежі на погашення заборгованості у період з серпня 2015 року по листопад 2020 року включно, тому переривання строків позовної давності у цей період не відбувалось. Враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем умов договору та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з березня 2017 року по грудень 2024 року включно у сумі 38434,33 грн. Заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 17.11.2014 (з дня купівлі відповідачем квартири) по лютий 2017 року включно стягненню не підлягає, у зв`язку з пропуском позивачем загального строку позовної давності. Суд також звертає увагу, що відповідач частково визнає заявлені позивачем позовні вимоги щодо нарахованої заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на суму 7737,57 грн, відповідно до змісту апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. В постанові Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №922/175/18 зазначено, що нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі № 6-42цс11). Як зазначалось вище, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06.03.2022 і застосовується з 24.02.2022. Однак відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово- комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.». Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі, стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Місто Жовті Води Дніпропетровської областіне входило та не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309. Таким чином, нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню у межах заявлених позовних вимог за період з березня 2017 року по 23.02.2022 включно та за період з 30.12.2023 по листопад 2024 року включно на заборгованість за основним боргом, щодо якої не пропущена позовна давність, тобто з березня 2017 року. Колегія звертає увагу, що у період з 24.02.2022 по 30.12.2023 нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не нараховувались (а.с. 13-15). Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Отже, положення ст. 549 ЦК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною. У даній справі, позивачем пред`явлені також позовні вимоги про стягнення пені, у зв`язку з несплатою заборгованості за надані комунальні послуги, нараховані у період з 31.01.2024 по 31.01.2025, що є обґрунтованим. За положеннями пункту 45 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Виходячи з викладеного, на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради з ОСОБА_1 підлягають також стягненню за період з 20.04.2017 по 31.01.2025, нараховані на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії з березня 2017 року по грудень 2024 року включно у сумі 38434,33 грн, інфляційні нарахування - 9371,90 грн, 3% річних - 3023,01 грн та за період з 31.01.2024 по 31.01.2025 пеня - 831,57 грн. Вказана вище заборгованість інфляційних втрат, 3% річних та пені підтверджується складеним позивачем розрахунком, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем (а.с. 12-15). На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (3028,00 грн) пропорційно задоволеним позовним вимогам (54,27%) в сумі 1643,30 грн (а.с. 1). На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги (4431,21 грн), пропорційно залишеним без задоволення вимогам (45,73%) в сумі 2026,39 грн (а.с. 62). Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь відповідача у розмірі 383,09 грн (2026,39 грн - 1643,30 грн). Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради (код ЄДРПОУ 23645975) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 38434,33 грн, інфляційні нарахування у розмірі 9371,90 грн, 3% річних у сумі 3023,01 грн, пеню в розмірі 831,57 грн, а всього 51660 (п`ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят) грн 81 коп. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити. Стягнути з Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради (код ЄДРПОУ 23645975) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн 09 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді А.В. Гапонов Л.П. Никифоряк