Ухвала КЦС ВС № 362/9618/25

УХВАЛА 11 червня 2026 року м. Київ справа № 362/9618/25 провадження № 61-7064ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Краснящих Богдан Миколайович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про поновлення договору оренди земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Васильківської міської ради Київської області про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якому просив визнати поновленим на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2017 року, укладений між ним та Васильківською міською радою, загальною площею 0,025 га з кадастровим номером 3210700000:12:010:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва нежитлової будівлі комерційного призначення. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про поновлення договору оренди земельної ділянки відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Краснящих Б. М. залишено без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року залишено без змін. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що поновлення договору оренди земельної ділянки від 07 грудня 2017 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Денисенком І. М. та Васильківською міською радою Київської області, безпосередньо пов`язане з використанням зазначеної земельної ділянки у підприємницькій діяльності позивача, а тому цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції господарського суду. 25 травня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Краснящих Б. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 362/9618/25. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди порушили норми матеріального права та недотрималися норм процесуального права при вирішенні питання про визначення юрисдикції спору. Зазначив, що право оренди земельної ділянки відповідно до договору від 07 грудня 2017 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з витягу якого вбачається, що орендарем земельної ділянки вказано ОСОБА_1 , як фізичну особу із зазначенням паспортних даних та РНОКПП. Наголошував на тому, що предметом позову у справі є поновлення речового права користування земельною ділянкою, а не спір між двома суб`єктами господарювання щодо здійснення господарської діяльності. Вважає, що судами безпідставно відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з порушенням правил юрисдикції спору, оскільки, на думку заявника, судами не встановлено, що спір виник саме у зв`язку із здійсненням позивачем, як суб`єктом господарювання, господарської діяльності на спірній земельній ділянці. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя. Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Із моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді. За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 559/1785/18. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_1 від 09 листопада 1994 року. Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, вид економічної діяльності: Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям. Договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2017 року було укладено між Васильківської міською радою Київської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Земельна ділянка з кадастровим номером 3210700000:12:010:0001, загальною площею 0,025 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва нежитлової будівлі комерційного призначення, надавалася в оренду ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для будівництва торгівельного павільйону. Предметом спору є визнання поновлення на тих самих підставах і на той самий строк договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:12:010:0001, загальною площею 0, 025 га, укладеного 07 грудня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Васильківською міською радою Київської області. За таких умов фактично предметом позову у цій справі є право орендаря на поновлення строку договору оренди, предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах. У такому випадку суб`єкт владних повноважень діє як учасник договірних правовідносин. Характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний з використанням спірної земельної ділянки позивачем для здійснення підприємницької діяльності, спір пов`язаний з правом оренди, яке відповідачем не визнається, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин. Таким чином, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відмова у відкритті провадження у справі судом загальної юрисдикції у справі за позовом заявника з роз`ясненням про те, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції, не порушує право заявника на доступ до суду. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року слід відмовити. Керуючись статтями 185, 357, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Краснящих Богдан Миколайович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області про поновлення договору оренди земельної ділянки. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк