Ухвала КЦС ВС № 686/8811/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ справа № 686/8811/26 провадження № 61-7673ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Хмельницький апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року у складі судді Павловської А. А., та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М., ВСТАНОВИВ: 24 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн та майнової шкоди у розмірі 85 грн. 25 березня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі за вказаним позовом. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Розпорядженням від 24 квітня 2026 року голова Хмельницького апеляційного суду передав цивільну справу № 686/8811/26 до Верховного Суду для визначення підсудності. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2026 року підсудність справи № 686/8811/26 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування шкоди визначено Тернопільському апеляційному суду. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року повернуто скаржнику. У червні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані ухвали. Щодо оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції виключно після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року не переглядалася в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику. За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи те, що ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року не підлягає касаційному оскарженню у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Щодо оскарження ухвали Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками образливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) цивільного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року в справі №9901/34/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року в справі №274/4944/20. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи пп.«а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст.34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року). Верховний Суд в ухвалі від 29 квітня 2024 року у справі № 686/6339/22 зазначив, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. Апеляційним судом встановлено, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, зазначав: «... оскільки суддя Павловська нарешті зуміла дочитатись до ст. 1173 ЦКУ, при цьому зумисно втратила пам`ять...»; «Несвоєчасне надсилання мені Ухвали є доказом державного терору з метою примусити мене вчергове принижуватись просьбою перед терористами». Отже, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_1 містить образливі висловлювання на адресу суду, судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, які не відповідають стилю спілкування у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні та дискредитують судові органи України, їх посадових осіб і такий виклад апеляційної скарги виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є неприпустимим при оформленні апеляційної скарги та є виявом неповаги до суду, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, тому суд апеляційної інстанції розцінив це як зловживання процесуальними правами та дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, не порушивши при цьому право ОСОБА_1 на доступ до суду. Посилання в касаційній скарзі на те, що повертаючи апеляційну скаргу апеляційний суд порушив право заявника на доступ до суду є такими, що зводяться до особистого тлумачення норм права. Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на законність судового рішення не впливають. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга в цій частині є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 травня 2026 року слід відмовити. Керуючись частиною першою статті 389, частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник