Постанова КЦС ВС № 758/5621/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ справа № 758/5621/20 провадження № 61-8781св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - Київська міська рада, відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, третя особа- Гаражний автокооператив «Вікторія», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Корнієнко Оленою Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду від 05 травня 2025 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан. Позовна заява мотивована тим, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890 проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі Гаражного автокооперативу «Вікторія» (далі - ГАК «Вікторія») у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що було складено акт обстеження від 31 січня 2020 року № 20-0050-07. За результатами здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2016 року № 32666762, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 . Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адресою: м. Київ, проспект Правди, 39, будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва (гаражних боксів) не видавав та не реєстрував. На думку позивача, вказані факти свідчать про те, щоОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що підставою виникнення права власності ОСОБА_1 стала довідка Гаражного автокооперативу «Вікторія» від 07 листопада 2016 року, серія та номер 184, інформаційна довідка Київського міського бюро технічної інвентаризації від 14 листопада 2016 року, серії ГЖ-2016 № 4955, довідка ГАК «Вікторія» від 07 листопада 2016 року, серія та номер

183. При цьому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М., у порушення вимог пункту 3 частини 3 статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не було зроблено обов`язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (далі - КП «Київське міське БТІ») щодо правомірності посвідченого права власності за ОСОБА_1 зазначеного об`єкта нерухомого майна. Держава наділена повноваженнями підтвердити право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою уведення держави в оману для реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, що є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно. Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, Київська міська рада просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2016 року № 32666762 на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1102374580000 за ОСОБА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 18,1 кв. м, (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан. Протокольною ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу ГАК «Вікторія». Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року у складі судді Гребенюка В. В. у задоволенні позову Київської міської ради відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом, а тому в її задоволенні слід відмовити. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Київської міської ради про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, районний суд виходив із того, що у даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Проте позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт самочинного будівництва ОСОБА_1 об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Суд зазначив, що позивачем не наведено жодного обґрунтування тієї обставини, що державна реєстрація права власності на збудований та введений в експлуатацію гараж на відведеній позивачем для цієї мети земельній ділянці порушує його права та охоронювані законом інтереси. Будь-яких доказів своєчасного реагування контролюючими органами за використанням і охороною земель у м. Києві з цього приводу матеріали справи не містять. Вирішуючи спір щодо позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М., суд першої інстанції виходив із того, що спір виник між міською радою та ОСОБА_1 , тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі. Районний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про пропуск Київською міською радою строку позовної давності, оскільки у позові відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2025 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог Київської міської ради. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), орієнтовною площею 18,1 кв. м, та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена ОСОБА_1 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об`єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об`єкт будівництва. Реєстрація права власності за відповідачем на гараж є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва. При здійсненні державної реєстрації на гараж за ОСОБА_1 на підставі довідки ГАК «Вікторія» від 07 листопада 2016 року № 184 про виплату останнім паю, Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М. не перевірила наявність у вказаного гаражного кооперативу прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний гараж, а тому відсутні підстави вважати, що у відповідача у встановленому законом порядку виникло право користування або право власності на земельну ділянку. Ураховуючи релевантні правові висновки Верховного Суду щодо способів захисту, суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права приватної власності у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса, оскільки належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. є неналежним відповідачем у цій справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко О. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 05 травня 2025 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи У липні 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Корнієнко О. О., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неповажними, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Корнієнко О. О., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2025 року клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення; відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України. У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Корнієнко О. О., мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Вважає, що гараж побудовано на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, оскільки ОСОБА_1 , будучи членом ГАК «Вікторія», який у повному розмірі сплатив свій пайовий внесок за гараж, правомірно набув право власності на нього. Зобов`язуючи ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан, допустив втручання у право на мирне володіння майном, яке гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція). Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко О. О., вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 та постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко О. О., вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Посилається на те, що апеляційний суд не повідомив ОСОБА_1. про час та місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд. Відзив на касаційну скаргу не подано. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Корнієнко О. О., підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на матеріали справи оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно із частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України. Згідно із частиною першою статті 58 ЦК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, місце і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства -відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)). У статті 361 ЦПК України передбачено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи. Згідно з абзацом другим статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 рокупоновлено Київській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (том 2, а. с. 216-217). Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 рокузакінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 10 год 40 хв 05 травня 2025 року з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи учасників справи (том 2, а. с. 218). Відповідно до супровідного листа Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Коганковій О. О. було направлено судову повістку-повідомлення про виклик до апеляційного суду на 05 травня 2025 року в системі «Електронний суд» (том 2, а. с. 219). Доказів направлення судової повістки-повідомлення ОСОБА_1 у матеріалах справи немає. Згідно зі звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду судову повістку-повідомлення про час, дату і місце проведення судового засідання направлено ОСОБА_2 на електронну пошту counselatlaw.kІНФОРМАЦІЯ_1 (том 3, а. с. 4). З огляду на протокол судового засідання Київського апеляційного суду від 05 травня 2025 року справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його представника Коганкової О. О. (том 3, а. с. 40-41). Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України). За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що електронна пошта counselatlaw.k@gmail.com є офіційною електронною адресою представника ОСОБА_1 - адвоката Коганкової О. О. та остання надала згоду надсилати їй судову кореспонденцію в такий спосіб. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Верховний Суд зазначає, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки в порядку, встановленому законом. Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, у вказаній справі апеляційним судом відповідача та його представника не було належно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України. Такі дії суду апеляційної інстанції є порушенням права учасника справи на справедливий суд. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Nadtochiy v. Ukraine» («Надточій проти України»), заява № 7460/03, § 26, зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Lazarenko and Others v. Ukraine» («Лазаренко та інші проти України»), заява № 70329/12, від 03 жовтня 2017 року у справі «Case of Viktor Nazarenko v. Ukraine» («Віктор Назаренко проти України»), заява № 18656/13, ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи. Розгляд справи за відсутності учасника процесу щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції. Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та прецедентну практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності відповідача та його представника, щодо яких немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд. Вказані порушення позбавили ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права представляти власні інтереси як учасника справи в суді апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що, в свою чергу, перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 127/16101/17 (провадження № 61-16788св18), від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14-ц (провадження № 61-6503св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 398/4517/15-ц (провадження № 61-4183св22), від 03 жовтня 2024 року у справі № 947/37890/20 (провадження № 61-3507св24), від 30 січня 2025 року у справі № 495/3976/20 (провадження № 9502св24), від 28 квітня 2025 року у справі № 758/4675/20 (провадження № 61-4150св24). Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко О. О., обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема тим, що апеляційний суд не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Корнієнко Оленою Олександрівною, задовольнити. Постанову Київського апеляційного суду від 05 травня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник