Постанова КЦС ВС № 753/20638/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 753/20638/24 провадження № 61-13878св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Возним Миколою Вікторовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І. від 06 жовтня 2025 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 лютого 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов`язувалися сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети - будівництво та експлуатація торгового павільйону за адресою: мікрорайон «Осокорки Північні», перехрестя вулиць Гмирі і Григоренка. У подальшому, на підтвердження довготривалої співпраці 25 червня 2006 року сторони уклали ще один договір про спільну діяльність з аналогічним предметом договору. 17 жовтня 2008 року між ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено та нотаріально посвідчено договір про спільну діяльність. Відповідно до умов вищевказаного договору, сторони домовилися про організацію спільної діяльності щодо будівництва магазину для продажу товарів на перетину АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . При цьому, частки сторін були розподілені наступним чином: ОСОБА_6 - 40%, ОСОБА_2 - 40%, ОСОБА_1 - 20%. Згідно пункту 8.1 договору, майно, створене сторонами внаслідок спільної діяльності, складає їх спільну власність. В процесі спільної діяльності сторонами договору у 2010 році було побудовано та набуто у спільну власність «Нежитловий будинок - магазин для продажу продовольчих товарів», площею 74,8 кв.м. та набуто у спільну власність земельну ділянку площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:001:005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування магазину для продажу товарів За умовами пункту 6.3 та пункту 6.4 договору та зі згоди інших учасників спільної діяльності, ОСОБА_6 зареєстрував на своє ім`я право власності на вищевказаний нежитловий будинок та земельну ділянку. У 2023 році ОСОБА_6 помер, спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , на ім`я яких були видані свідоцтва про право на спадщину за законом та дружині було видано свідоцтво про право власності на частку прав спільної сумісної власності на спірне майно. Водночас спірне майно належить до об`єктів права спільної власності, а відтак видані свідоцтва порушують право власності позивачів та є незаконними. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 серпня 2025 року позов ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності - задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу - нежилий будинок-магазин для продажу продовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане 19 вересня 2024 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М. І., зареєстроване в реєстрі за № 2-901. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 вересня 2024 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М. І. запис у реєстрі № 2-903, ОСОБА_3 в частині успадкування нею після смерті ОСОБА_9 1/20 частки нежитлового будинку - магазину для продажу продовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 вересня 2024 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М. І., запис у реєстрі № 2-905, ОСОБА_4 , в частині успадкування нею після смерті ОСОБА_6 1/20 частки нежилого будинку - магазину для продажу продовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано а ОСОБА_2 право власності на 2/5 частки нежитлового будинку - магазину для продажу продовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3008392980000. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/5 частки нежилого будинку - магазину для продажу продовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3008392980000. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що відповідачами не надано жодних доказів про те, що майно було створене за рахунок належних подружжю коштів, тому нерухоме майно, яке будувалося на орендованій ОСОБА_6 як підприємцем земельній ділянці, з метою подальшого використання його в підприємницькій діяльності та одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до статті 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання статей 60, 61 СК України. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року апеляційна скарга в частині вимог ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року залишена без руху. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року апеляційну скаргу в частині вимог ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не виконав вимоги ухвали суду від 22 вересня 2025 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху, недоліки апеляційної скарги не усунув. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 04 листопада 2025 року представник ОСОБА_4 - Возний М. В. засобами поштового звязку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що 29 вересня 2025 року заявником направлено до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, про що свідчить накладна № 2275221 від 29 вересня 2025 року. У заяві обґрунтовано обставин сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в повному обсязі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Апеляційний суд не отримавши заяву про усунення недоліків від 29 вересня 2025 року, оскаржувану ухвалу від 06 жовтня 2025 року мотивував тим, що ОСОБА_11 , зловживаючи процесуальними правами, не виконала процесуальні дії у встановлені судом строки. Оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливлює розгляд апеляційної скарги, суд касаційної інстанції має всі надані процесуальним законом підстави та повноваження для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на розгляд до суду апеляційної інстанції. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 753/20638/24 з Київського апеляційного суду. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 2.Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. У справі, яка переглядається встановлено, що рішенням від 01 серпня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності - задоволено частково. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку в частині заявлених до неї позовних вимог. Ухвалою від 22 вересня 2025 року Київський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року та визначив строк для усунення недоліків строк у п`ять днів з дня отримання ухвали. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена до електронного кабінету представнику ОСОБА_4 24 вересня 2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу. Відповідно 5-денний строк, установлений судом для усунення недоліків, розпочався з 25 вересня 2025 року та закінчився 29 вересня 2025 року (включно). Ухвалою від 06 жовтня 2025 року апеляційний суд визнав неподаною та повернув ОСОБА_4 її апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року, у звязку із тим, що остання не усунула недоліки. Застосовуючи до поданої апеляційної скарги недоліки, встановлені частиною другою статті 357 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що заявник у встановлений судом строк (5 днів з дня отримання копії ухвали суду) вимоги ухвали суду від 22 вересня 2025 року не виконав, недоліки апеляційної скарги не усунув. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга передана на відправку кур`єрській службі GrandEX 29 вересня 2025 року, тобто у встановлений судом строк для виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга чи інші документи здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами звязку. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового звязку (оператор) - це суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку. Статтею 13 цього Закону визначено, що оператори поштового звязку надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та проводять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового звязку, ведення якого покладено згідно з частиною шостою статті 8 Закону України «Про поштовий зв`язок» на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформатизації ТОВ «ГрандЕкс» (код ЄДРПОУ 35838929) не є оператором поштового зв`язку. Водночас апеляційна скарга вручена адресатові 13 жовтня 2025 року, тобто через 14 днів, в той час як відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28 листопада 2013 року № 958, пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового звязку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Ж+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштового картки до поштової скриньки до початку останнього виймання). Отже накладна кур`єрської доставки GrandEX від 29 вересня 2025 року № 2275221 не може слугувати доказом виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 . Отже висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги є правильним. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Возним Миколою Вікторовичем, залишити без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун