Постанова КЦС ВС № 359/13327/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 359/13327/24 провадження № 61-16104св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від в складі судді Семенюти О. Ю. від 18 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Саліхова В. В., Євграфової Є. П., Левенця Б. Б. від 13 листопада 2025 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест» (далі - ТОВ «Премікс Інвест» про стягнення неустойки за невиконання умов договору на добудову багатоквартирного житлового будинку, в якому просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 889 240 грн за період з 28 лютого 2022 року по 28 лютого 2023 року. Позов мотивовано тим, що 01 листопада 2019 року вона уклала з ТОВ «Премікс Інвест» та ДП МОУ «Укрвійськбуд» договір № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . За цим договором ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити грошові кошти в розмірі 172 533,24 грн, ТОВ «Премікс Інвест» зобов`язалось завершити будівництво вказаного об`єкта нерухомого майна до 28 лютого 2021 року, а ДП МОУ «Укрвійськбуд» - ввести його в експлуатацію до 31 травня 2021 року. В обумовлені строки багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 не був добудований. Станом на день пред`явлення позову ТОВ «Премікс Інвест» продовжує ухилятись від виконання умов договору № 103 від 01 листопада 2019 року. На підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у ТОВ «Премікс Інвест» виник обов`язок сплатити позивачу пеню в розмірі 3% вартості робіт за кожний день прострочення. Оскільки загальний розмір дофінансування становить 172 533,24 грн, розмір пені за один день складає 5 176 грн, період прострочення з 28 лютого 2022 року до 28 лютого 2023 року склав 365 днів, то пеня становить 1 889 240 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Премікс Інвест» на користь ОСОБА_1 пеню за період часу з 28 лютого 2022 року до 28 лютого 2023 року в розмірі 172 533,24 грн. У задоволенні позову в частині стягнення неустойки в більшому розмірі відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені обставини свідчать про те, що на підставі частини першої статті 549 ЦК України у ТОВ «Премікс Інвест» виник обов`язок сплатити позивачу неустойку. Однак розмір пені, заявлений позивачем майже в 11 разів перевищує суму простроченого зобов`язання, що очевидно не відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи і в такому випадку на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки підлягає зменшенню. Тому з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд вважав за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ «Премікс Інвест» на користь позивача до 172 533,24 грн, тобто розміру до фінансування за договором № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 01 листопада 2019 року. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог - залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення у справі в оскаржуваній його частині, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 16 грудня 2025 року засобами поштового звязку ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 202 року в частині зменшення розміру пені та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 04 червня 2020 року в справі № 369/10606/17, від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18, від 15 червня 2022 року в справі № 711/1032/21, від 03 липня 2023 року в справі № 369/6092/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Судові рішення в частині задоволення позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України). Відзив на касаційну скаргу не надходив. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду 24 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 359/13327/24 з Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Премікс Інвест» та ДП МОУ «Укрвійськбуд» договір № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно пункту 4.1 договору позивач зобов`язався сплатити ТОВ «Премікс Інвест» грошові кошти в розмірі 172 533,24 грн. Відповідно до пункту 5.6.1 та пункту 7.1 договору ТОВ «Премікс Інвест» зобов`язалось завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 до 28 лютого 2021 року, а ДП МОУ «Укрвійськбуд» - ввести його в експлуатацію до 31 травня 2021 року. У цей же день ОСОБА_1 , ТОВ «Премікс Інвест» та ДП МОУ «Укрвійськбуд» уклали додаткову угоду № 1 до договору «Графік оплат». Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони погодили, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду від 09 серпня 2018 року у справі № 359/8963/16-ц, рішення Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року у справі № 359/8629/15-ц, до фінансування в розмірі 160 928,64 грн здійснює ДП МОУ «Укрвійськбуд». Згідно з пунктом 3 додаткової угоди загальна сума дофінансування для ОСОБА_1 (оплати добудови) становить 11 604,60 грн. З довідки директора ТОВ «Премікс Інвест» № 106 від 23 грудня 2021 року про 100% фінансування згідно з договором № 103 на добудову від 01 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в розмірі 11 604,60 грн та 160 928,64 коп. отримано від ДП МОУ «Укрвійськбуд».

Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Як передбачено частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. У статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною третьою статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Премікс Інвест» був укладений договір № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 . Згідно з пункту 4.1 договору позивач зобов`язалася сплатити ТОВ «Премікс Інвест» грошові кошти в розмірі 172 533,24 грн. З довідки директора ТОВ «Премікс Інвест» № 106 від 23 грудня 2021 року про 100% фінансування згідно з договором № 103 на добудову від 01 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в розмірі 11 604,60 грн та 160 928,64 грн. Відповідно до пункту 5.6.1 та пункту 7.1 договору ТОВ «Премікс Інвест» зобов`язалась завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 до 28 лютого 2021 року, а ДП МОУ «Укрвійськбуд» - ввести його в експлуатацію до 31 травня 2021 року. Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що після введення Об`єкту будівництва в експлуатацію та оформлення всіх необхідних документів, вказаних в пункті 3.4, протягом 20 робочих днів направити Інвестору повідомлення про необхідність з`явитися для прийняття відповідних документів та складання акту про прийняття-передачу цих документів. Згідно пункту 8.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, за виключенням гарантійних зобов`язань в межах встановлених законодавством гарантійних строків на всі види будівельних робіт та матеріалів. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення терміну завершення будівництва Об`єкта будівництва субпідрядник сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% від загальної суми дофінансування, вказаної в пункті 4.1 договору, за кожен день прострочення. Дане відступлення сторін відповідає положенням частини третьої статті 6 ЦК України та не суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин, правильними є висновки апеляційного суду про те, що з відповідача на користь позивача належало б стягнути пеню обумовлену сторонами в пункті 6.3 договору, а саме у розмір 0,1 від загальної суми дофінансування, яке зі сторони позивача складало 11 604,60 грн, оскільки решту в сумі 160 928,24 грн отримано від ДП МОУ «Укрвійськбуд». Тобто, за 365 дня прострочення (з 28 лютого 2022 року до 28 лютого 2023 року) відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 4 235,68 грн (11 604,60 х 0,1% х 365 дня прострочення = 4 235,68 грн). Ураховуючи зазначене, підстав для зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 ЦК України у суду першої інстанції не було, з огляду на те, що сторони обумовили у пункті 6.3 договору, що у разі порушення терміну завершення будівництва Об`єкта будівництва субпідрядник сплачує інвестору пеню в розмірі 0,1% від загальної суми дофінансування, вказаної у пункті 4.1 Договору, за кожен день прострочення. Укладений між сторонами договір в цій частині є чинним, недійсним не визнавався, а відтак в силу вимог частини першої статті 526 ЦК України підлягає безумовному виконанню. З урахуванням встановлених судами обставин та меж касаційного перегляду відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_1 навела у касаційній скарзі обставини, які б давали підстави для висновку про збільшення необхідного їй розміру пені. Тому з урахуванням принципу заборони повороту до гіршого, згідно з яким особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги, відсутності підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України), а ТОВ «Премікс Інвест» судові рішення не оскаржив, тобто фактично погодився з таким рішенням, суд касаційної інстанції залишає судові рішення в оскарженій частині без змін. Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі. Безпідставним є посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на наведені у цій постанові відповідні висновки Верховного Суду. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, оскільки підстав для їх скасування немає. З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат понесених заявником відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2025 року в незміненій апеляційний судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест» про стягнення неустойки за невиконання умов договору на добудову багатоквартирного житлового будинку - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун