Постанова КЦС ВС № 225/1258/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 225/1258/24 провадження № 61-928св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою адвоката Аваляна Єрванда Володимировича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т. П., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 02 листопада 2011 року№ R52120136315B, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем, а також невиконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2021 року у справі № 225/4838/19 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «HYUNDAI». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Самарський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 28 квітня 2025 року закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує рішення (справа № 367/4048/22), ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Короткий зміст постанови апеляційного суду Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Прайм Альянс» задовольнив. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2025 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предмет спору та підстави позову у справі № 367/4048/22 та у цій справі відрізняються. Предметом позову у цій справі є виключно стягнення інфляційних витрат та 3 % річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України, тоді як, у справі № 367/4048/22 предметом позову було стягнення боргу за кредитним договором, включаючи похідне нарахування на основну суму заборгованості інфляційних витрат та 3 % річних. Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Авалян Є. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц та постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 170/499/23. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Є таке, що набрало законної сили, рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет. Зокрема у справі № 367/4048/22 ТОВ «ФК «Прайм Альянс» зверталося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом за період з 22 квітня 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 165 106,83 грн, а також нарахованих за цей період на підставі статті 625 ЦК України інфляційних збитків і 3 % річних. У цій справі позивач заявляє вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, нарахованих на ту саму заборгованість та за той самий період. Предмет спору в обох справах в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних один і той самий. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 11 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 серпня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, у справі № 367/4048/22 відмовлено у позові ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2011 року № R52120136315В у розмірі 181 281,62 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 165 106,83 грн, урахування індексу інфляційних збитків - 13311,79 грн, 3% річних у відповідності до статті 625 ЦК України - 2 863,00 грн. Зі змісту рішення у справі № 367/4048/22 відомо, що на забезпечення виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів та у відповідності до договору застави від 02 листопада 2011 року № R52120136315В ОСОБА_1 передала в приватне обтяження автотранспортний засіб. 10 серпня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у цивільній справі № 225/4838/19 задовольнив позовні вимоги ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту за договором є заборгованість за період з 22 квітня 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 181 281,62 грн, що складається із: заборгованості з кредиту - 165 106,83 грн, інфляційних збитків - 13 311,79 грн, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України - 2 863,00 грн.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Результат аналізу пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір». Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Повторне звернення з тими самими вимогами і з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 477,79 грн, з яких: 4 166,00 грн - три відсотки річних, 13 311,79 грн - індекс інфляції. Зі змісту позовної заяви відомо, що вказані суми вирахувані із суми заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2011 року № R52120136315В у розмірі165 106,83 грн за період з 22 квітня 2021 року до 23 лютого 2022 року. Разом із тим, встановлено що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 серпня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, у справі № 367/4048/22 відмовлено у позові ТОВ «ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2011 року № R52120136315В у розмірі 181 281,62 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 165 106,83 грн, урахування індексу інфляційних збитків - 13 311,79 грн, 3% річних у відповідності до статті 625 ЦК України - 2 863,00 грн. Аналіз матеріалів справи та зміст судових рішень свідчать про те, що підстави та предмет позову у цій справі є тотожними підставам та предмету позову у справі № 367/4048/22 в частині стягнення індексу інфляційних збитків і 3 % річних, в якій ухвалені рішення, що набрали законної сили. Таким чином, вже існує рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Звернення до суду із цим позовом фактично спрямоване на повторне вирішення спору, що суперечить принципу юридичної визначеності. Встановивши, що у цій справі та у справі № 367/4048/22 (в частині вимог про стягнення індексу інфляційних збитків і 3 % річних) спір виник між тими самими сторонами, підстави і предмет позовів є однаковими, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вже є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що предмет спору та підстави позову у справі № 367/4048/22 та у цій справі відрізняються. Сам по собі факт заявлення у справі № 367/4048/22 вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних разом із вимогою про стягнення основної заборгованості за кредитним договором не свідчить про відмінність предмета або підстав позову в частині вимог, заявлених на підставі статті 625 ЦК України у цій справі. Зазначені вимоги ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах, випливають з того самого кредитного договору та нараховані на ту саму суму заборгованості та за той самий період. Пред`явлення таких вимог в окремому позові фактично спрямоване на повторний судовий розгляд вимог, щодо яких уже існує остаточне судове рішення. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Оскільки апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Аваляна Єрванда Володимировича як представника ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року скасувати. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2025 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун