Ухвала КЦС ВС № 158/2509/25

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ справа № 158/2509/25 провадження № 61-7582ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Остапчука Олександра Юрійовича, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 року, додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, як на частку в спільному майні подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , як на частку в спільній сумісній власності подружжя. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 року, з врахуванням додаткового рішення цього ж суду від 13 лютого 2026 року,позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , як на частку в спільній сумісній власності подружжя. Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Волинського апеляційного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 рок залишено без змін. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Остапчука О. Ю., на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 року, додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду ід 12 травня 2026 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, позов залишити без розгляду або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню. Щодо оскарження додаткового рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що касаційному оскарженню підлягають рішення (ухвали) суду першої інстанції після їх перегляду у апеляційному порядку. Зі змісту постанови Волинського апеляційного суду від 12 травня 2026 року вбачається, що суд не переглянув додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року. Так само, зі загальних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Волинський апеляційний суд не переглядав додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року не переглянуто в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначене рішення місцевого суду необхідно відмовити. Щодо оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 року та постанови Волинського апеляційного суду від 12 травня 2026 року Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). За правилом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Предметом позову в цій справі є визнання права власності на 1/2 частку квартири, вартість якої (частки) визначено заявником на рівні 170 371,70 грн, яка розрахована ОСОБА_1 відповідно до сформованої довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості в цілому в розмірі 340 743,40 грн. Отже, ціна позову у справі № 158/2509/25, станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328*250 = 832 000,00 грн). Враховуючи зазначене вище, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 року та постанова Волинського апеляційного суду від 12 травня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Остапчука Олександра Юрійовича, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2026 року, додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, як на частку в спільному майні подружжя. Копію ухвали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк