Постанова КГС ВС № 902/152/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ cправа № 902/152/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М., за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П., представників учасників справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" - Станька В. І., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025 (суддя Міліціанов Р. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 (судді Петухов М. Г., Гудак А. В., Мельник О. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна служба геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Мурафський кар`єр" про встановлення сервітуту. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Нові мінерали", позивач, скаржник) звернулося до суду із позовом до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ "Будівельна компанія "Нові мінерали" строкових оплатних земельних сервітутів на земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 (площею сервітуту 29,8166 га) та 0525381800:01:001:0638 (площею сервітуту 17,4282 га). 1.2. Позивач вказує, що набув у власність єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Мурафський кар`єр", однак земельні ділянки, на яких розташований цей комплекс, не були предметом приватизації та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Мурафський кар`єр". 1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий на видобування корисних копалин у межах об`єкта надрокористування - Жданівське родовище. 18.03.2024 позивач та Державна служба геології та надр України уклали Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, водночас Мурафська сільська рада відмовила у погодженні документації та укладенні договорів земельного сервітуту, що, на думку позивача, порушує його права.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 2.1. 25.01.1982 Шаргородська районна Рада депутатів видала Мурафському кар`єроуправлінню "Укрсахкамінь" Акт на право постійного користування землею - земельною ділянкою загальною площею 29,7 га, яка розташована на території Клекотинської сільської ради, Жмеринського району Вінницької області. 2.2. Державне підприємство "Мурафський кар`єр" є правонаступником Мурафського кар`єроуправління "Укрсахкамінь", що підтверджується Довідкою Державного реєстратора Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області № 3 від 06.03.2007. 2.3. 05.03.2009 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України видало Державному підприємству "Мурафський кар`єр" Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4934 для видобування вапняку, придатного для виробництва вапна будівельного та борошна вапнякового для потреб підприємств сільськогосподарського призначення. 2.4. 04.10.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Продавець) та ТОВ "Будівельна компанія "Нові мінерали" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Мурафський кар`єр" за результатами електронного аукціону з умовами. 2.5. 11.03.2024 Наказом Державної служби геології та надр України № 104 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" до Спеціального дозволу на користування надрами від 05.03.2009 року № 4934 внесені зміни у зв`язку із приватизацією державного підприємства відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" та Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна» та визначено надрокористувачем ТОВ "БК "Нові мінерали". 2.6. 18.03.2024 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) та ТОВ "БК "Нові мінерали" (Надрокористувач) уклали Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин. Місце розташування ділянки надр: Вінницька область, Жмеринський район, північно-західна околиця с. Мурафа. 2.7. Також до угоди сторони підписали Додаток № 1 "Характеристика Жданівського родовища" та Додаток № 2 "Програма робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) вапняку Жданівського родовища". 2.8. 12.07.2024 рішеннями Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 площею 29 8166 га та 0525381800:01:001:0638 площею 17 4282 га, а також ставки місцевих податків та зборів, зокрема плату за землю. 2.9. 16.09.2024 ДП "Мурафський кар`єр", яке має право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 площею 29 8166 га та 0525381800:01:001:0638 площею 17 4282 га, заявами, засвідченими приватним нотаріусом Онопченко О. В. підтвердило факт того, що державне підприємство не заперечує встановлення на вказаних земельних ділянках земельного сервітуту для видобування корисних копалин, зокрема вапняку, придатного для виробництва вапна будівельного та борошна вапнякового для потреб підприємства сільськогосподарського призначення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів. пов`язаних із зазначенням видом діяльності на користь ТОВ "БК "Нові мінерали". 2.10. 17.09.2024 ТОВ "БК "Нові мінерали" звернулось до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області із клопотаннями, зокрема: - (вих № 01/09) в якому просить погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту ТОВ "БК "Нові мінерали". Місце розташування: Вінницька область, Жмеринський район. Мурафська сільська рада, за межами села Клекотина та надати згоду на встановлення земельного сервітуту, встановити земельний сервітут та забезпечити укладення договору про встановлення строкового земельного сервітут) щодо земельної ділянки площею 29,8166 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0525383000:01:002:0136 до 13.03.2027 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами; - (вих №02/09) в якому просить погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту ТОВ "БК "Нові мінерали". Місце розташування: Вінницька область. Жмеринський район. Мурафська сільська рада, за межами села Мурафа та надати згоду на встановлення земельного сервітуту, встановити земельний сервітут та забезпечити укладення договору про встановлення строкового земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 17,4282 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0525381800:01:001:0638 до 13.03.2027 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами. 2.11. Мета встановлення сервітутів: для видобування вапняку, придатного для виробництва вапна будівельного та борошна вапнякового для потреб підприємства сільськогосподарського призначення. Вид права земельного сервітуту згідно статті 99 Земельного кодексу України: право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів. пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 ЗК України. Код обмеження згідно з додатком 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1077): 07.14. Площа земельного сервітуту: 29 8166 га та 17 4282 га. 2.12. Разом із клопотаннями позивач надав копії проєктів договорів про встановлення земельного сервітуту, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на земельних ділянках за кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.09.2024 та від 07.08.2024, витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.09.2024 №НВ-0500828632024 та від 13.09.2024 №НВ-0500835102024, письмові погодження землекористувача, справжність підпису на яких засвідчена нотаріально, копія спеціального дозволу на користування надрами від 05.03.2009 №4934, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ "БК "Нові мінерали". 2.13. 28.03.2025 (після відкриття провадження у справі № 902/152/25) рішеннями 51 сесії 8 скликання Мурафської селищної ради Жмеринського району Вінницької області №1848 та №1849 відмовлено у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту ТОВ "БК "Нові мінерали" для видобування вапняку, а також - в наданні згоди на встановлення земельного сервітуту та укладення договорів про встановлення земельних сервітутів. 2.14. Відповідно до витягу із протоколу від 27.03.2025 засідання комісії з питань земельних відносин Мурафської селищної ради Жмеринського району Вінницької області підставами для внесення пропозицій щодо відмови у задоволенні клопотань стало перевищення у три рази площі земельних ділянок за визначену площу дозволом на спеціальне користування надрами, відсутність відомостей про державний акт на право постійного користування земельними ділянками, розмір плати не враховує специфіку діяльності з видобутку корисних копалин, можливу деградацію ґрунту та необхідність подальшої рекультивації.

3. Короткий зміст судових рішень 3.1. Господарський суд Вінницької області рішенням від 03.09.2025, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 16.12.2025, відмовив у задоволенні позову. Суд виходив із того, що вимоги позову не відповідають положенням законодавства, оскільки не містять виду права сервітуту, його змісту та обсягу прав сервітуріарія. 3.2. Суд вказав, що умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, натомість позивач має можливість задовольнити потреби з оформлення прав на частину спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136 в інший, визначений законодавством спосіб, зокрема, шляхом оформлення права оренди чи набуття права власності. 3.3. Водночас суд першої інстанції зауважив, що матеріали технічної документації не містять посилань на відповідні нормативно-правові акти, розрахунків необхідної площі відвалів, тому висновки інженера-землевпорядника щодо площ земельних ділянок, які перебувають поза межами ділянки надр згідно зі Спеціальним дозволом на користування надрами від 05.03.2009 № 4934 є необґрунтованими та не доведеними й оформлені шляхом співвіднесення необхідних меж ділянок сервітуту з площами сформованих земельних ділянок. 3.4. Як вказав суд, вимоги позову в частині встановлення плати за користування сервітутом із визначенням у судовому рішенні пільгової ставки оподаткування, суперечать вимогам законодавства, оскільки позивач не довів використання у повному обсязі спірних земельних ділянок для видобування корисних копалин. Крім того, законодавцем передбачено застосування пільгової ставки оподаткування до розміру земельного податку або орендної плати, виключно у випадку надання земельних ділянок у користування у позасудовому порядку.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування 4.1. ТОВ "Будівельна компанія "Нові мінерали" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025, у якій просить, зокрема, оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, зупинити дію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025. 4.2. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункти 3, 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує, що подає касаційну скаргу з підстав: - неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах; - порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема недослідження судами зібраних у справі доказів за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах. 4.3. На думку скаржника, суди не дослідили подані ним докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту, та якою визначено, що додаткова площа відповідних земельних ділянок необхідна для влаштування відвалів розкривних порід та для розташування на ній об`єктів нерухомого майна; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.08.2024 № НВ-9945555842024 та від 05.09.2024 № НВ-9947638382024, відповідно до яких земельні ділянки з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 та 0525383000:01:002:0136 повністю повинні використовуватися для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; пояснення експерта Державної комісії України по запасах корисних копалин, копію спеціального дозволу на користування надрами № 4934 від 05.03.2009 зі змінами про те, що дійсна площа Жданівського родовища насправді більша за 12,7 га). Апеляційний господарський суд необґрунтовано не прийняв як доказ копію спеціального дозволу на користування надрами від 05.03.2009 № 4934 з внесеними змінами щодо площі Жданівського родовища, оскільки позивач не міг подати цей спецдозвіл до суду першої інстанції, так як його з внесеними змінами на момент розгляду справи цим судом ще не існувало. 4.4. Водночас ТОВ "Будівельна компанія "Нові мінерали" вказує, що, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій: - порушили норми процесуального права, а саме статтю 13, частину першу статті 14, частини першу, другу, четверту статті 74, частину першу статті 76, частину першу статті 79, частину третю статті 80, частину першу статті 81, частину першу статті 86, частину другу статті 237 ГПК України, у тому числі не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах; - неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 13 Конституції України, статті 401- 403 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), абзац 2 частини четвертої статті 66, статті 98-100 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 164, пункт 3 частини першої статті 165, статтю 18 Кодексу України про надра, пункт 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, статтю 24 Гірничого закону України за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

5. Позиція інших учасників справи 5.1. Сторони правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались. 6.

Позиція Верховного Суду 6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 6.3. Спір у цій справі виник щодо встановлення земельного сервітуту для надрокористування у зв`язку з наявністю у позивачу спеціального дозволу на спеціальне користування надрами. 6.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди вказали, зокрема на те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, натомість позивач має можливість задовольнити потреби з оформлення прав на частину спірної земельної ділянки шляхом оформлення права оренди чи набуття права власності. 6.5. Колегія не погоджується з таким висновком з огляду на таке. 6.6. Згідно із частиною першою статті 13 та частиною першою статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. 6.7. Стаття 395 ЦК України регламентує, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. 6.8. Водночас відповідно до частини першої статті 9 ЦК України його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. 6.9. Статтею 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу тощо. 6.10. Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (припинення дії спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом. 6.11. При цьому статтею 18 Кодексу України про надра передбачено особливості надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. 6.12. Зокрема, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. 6.13. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. 6.14. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра. 6.15. В статті 3 Кодексу України про надра визначено, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, законами України "Про адміністративну процедуру", "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. 6.16. Водночас у частині четвертій цієї ж статті наголошено, що земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України. 6.17. У свою чергу поняття земельного законодавства та його завдання містяться у статті 4 ЗК України відповідно до якої земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, його завданням є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. 6.18. Частинами першою-другою статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 6.19. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. 6.21. Згідно з частиною четвертою статті 66 ЗК України надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. 6.22. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення. 6.23. Колегія враховує, що частина четверта статті 66 ЗК України доповнена абзацом другим згідно із Законом № 402-IX від 19.12.2019, в редакції Закону № 2805-IX від 01.12.2022. 6.24. Пунктом "в3" частини першої статті 99 ЗК України (в редакції цього ж Закону) визначено такий вид земельного сервітуту, як право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу. 6.25. В такий спосіб, законодавець в земельному законодавстві визначив особливості надання земельних ділянок (у тому числі юридичний титул, на якому вони надаються) для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. 6.26. Верховний Суд у постанові від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24 вказав на те, що за змістом статті 66 ЗК України саме встановлення земельного сервітуту і є тим юридичним титулом, який легітимізує здійснення надрокористувачем своєї діяльності в межах земельних ділянок (як сформованих у встановленому порядку, так і тих, формування яких не здійснено). 6.27. У постанові від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23 Верховний Суд також звернув увагу на те, що Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами", яким викладено в новій редакції норми абзацу 2 частини четвертої статті 66 та пункту "в3" частини першої статті 99 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини в цій справі, було спрощено порядок надання надрокористувачам земельних ділянок усіх форм власності та категорій, а саме шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей передбачено здійснювати без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, за винятком певних категорій земель, які перебувають під особливою охороною держави. 6.28. Таким чином, законодавець прямо встановив можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності). Отримати таке право власник дозволу може саме шляхом встановлення земельного сервітуту. 6.29. Саме після встановлення земельного сервітуту в межах надр, відповідна особа матиме можливість здійснювати роботи, які передбачені спеціальним дозволом. Реалізації такого права фактично зумовлює здійснення дій, які зумовлюють користування земельною ділянкою, зокрема і шляхом видобування корисних копалин. 6.30. Втім наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, а тому висновок про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивач мав оформити своє право на користування спірними земельними ділянками у інший спосіб, визнається колегією суддів помилковим. 6.31. Суди не врахували і те, що за змістом частини четвертої статті 66 ЗК України земельні ділянки надаються у користування власникам спеціальних дозволів шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності. 6.32. При цьому земельні ділянки, на яких відбувається влаштування відвалів розкривних порід, також використовують для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. 6.33. Поряд із цим висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем на основі допустимих доказів, розміру площі сервітуту, необхідної для видобутку надр з тих підстав, що така площа не відповідає актуалізованій площі Жданівського родовища, а контур діючого Спеціального дозволу на користування надрами № 4934 від 05.03.2009 охоплює також межі інших земельних ділянок, також слід визнати помилковим, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог та не зобов`язує встановлювати сервітути одночасно на всі земельні ділянки в межах всієї площі родовища надр згідно спеціального дозволу на користування надрами. Дозвіл на користування надрами, як і положення законодавства щодо встановлення земельного сервітуту не містять обов`язку користувача щодо його встановлення стосовно всієї раніше сформованої земельної ділянки (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24). 6.34. Водночас право позивача на встановлення сервітуту щодо частини земельної ділянки не позбавляє його обов`язку належними та допустимими доказами довести площу таких частин земельних ділянок, а не визначити їх на власний розсуд у найбільш вигідних для себе конфігураціях. 6.35. Серед іншого, відмова у позові з тих підстав, що саме в прохальній частині позову не визначено конкретного обсягу прав сторін щодо використання земельної ділянки або способу реалізації права сервітуту, може свідчити про надмірний формалізм, оскільки намір позивача встановити сервітут, передбачений наведеними вище нормами, не викликає сумніву та прямо випливає з мети встановлення сервітуту - забезпечення видобування корисних копалин, при цьому, як визнав сам суд першої інстанції, позивач до позову долучив проєкт договору про встановлення земельного сервітуту, у якому дійсно визначено вид права земельного сервітуту, обсяг прав власника земельної ділянки та сервітуріарія, права та обов`язки сторін. 6.36. Оцінка ж судами підставності встановлення плати за сервітут з урахуванням пільгової ставки оподаткування у цьому касаційному провадженні не досліджується, водночас колегія суддів звертає увагу, що висновок суду про те, що законодавцем передбачено застосування пільгової ставки оподаткування до розміру земельного податку або орендної плати, виключно у випадку надання земельних ділянок у користування у позасудовому порядку, не обґрунтований судом жодною нормою чинного законодавства. 6.37. За таких обставин висновки господарських судів як першої, так і апеляційної інстанції щодо мотивів відмови у позові є передчасними з огляду на неповноту встановлення наведених обставин та неповного врахування наведених приписів законодавства а, тому колегія суддів вбачає підстави для їх скасування та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 6.38. Відповідно ж до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.39. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи та, як наслідок, про наявність підстав для скасування прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій. 6.40. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати вищевказані обставини, що мають значення для справи, а їх відсутність перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд. 6.41. Всі зазначені судом обставини підлягають повному та об`єктивному з`ясуванню під час нового розгляду справи, оскільки мають значення для прийняття законного рішення по суті спору.

7. Висновки Верховного Суду 7.1. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. 7.2. Згідно із частиною третьою статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 7.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанову у справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати 8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 902/152/25 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Л. Рогач Судді Г. Мачульський Є. Краснов