Постанова КГС ВС № 911/3039/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/3039/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання Сулім А. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 911/3039/25 за заявою ОСОБА_1 до боржника Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» про відкриття провадження у справі про банкрутство, - Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, скаржник) звернувся до Господарського суду Київської області зі заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (далі - ПрАТ «Сумбуд», боржник) у зв`язку з наявністю у боржника непогашеної заборгованості перед заявником. В обґрунтування заявлених вимог зазначав про наявність простроченої заборгованості боржника у розмірі 998 111,14 грн, підтвердженої рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 357/14848/23, яким вирішено стягнути з ПрАТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 04.11.2022 у справі №591/8868/21 про поновлення на роботі від 04.11.2022 по 12.09.2024 в розмірі 998111,14 грн. В ході підготовчого засідання заявником залучено до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 357/14848/23, якою рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 та постанову Київського апеляційного суду від 16.04.2025 у зазначеній справі залишено без змін; поновлено виконання рішення суду першої інстанції. У подальшому, згідно поданих уточнень заявника від 02.12.2025, загальна заборгованість ПрАТ «Сумбуд» перед ОСОБА_1 збільшилась і складається з: - заборгованості на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 357/14848/23 в розмірі 998 111,14 грн; - заборгованості на підставі Договору відступлення прав вимоги від 12.11.2025, укладеного заявником з ТОВ «Вольта Сек`юріті» в розмірі 49 000,00 грн; - заборгованості на підставі Договору відступлення прав вимоги від 12.11.2025, укладеного заявником з ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» в розмірі 50 470,00 грн. У зв`язку з зазначеною непогашеною заборгованістю заявник вважав наявними підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сумбуд». Короткий зміст заперечень Боржник в поданому до суду відзиві просив відмовити у відкритті провадження у справі про його банкрутство, в обґрунтування чого зазначив про наявність спору про право. Крім того, боржник у відзиві зазначив про відсутність ознак неплатоспроможності ПрАТ «Сумбуд» у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та виконанням контрактів на суми, які значно перевищують розмір заявленої ОСОБА_1 заборгованості, а також звернув увагу на те, що дії заявника свідчать про наявність ознак зловживання процесуальними правами. До підготовчого засідання боржником подано заяву, за змістом якої повідомлено суд, що заборгованість ПрАТ «Сумбуд» перед ОСОБА_1 , яка виникла на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024р. у справі №357/14848/23, погашена в повному обсязі. Вказані обставини щодо повного погашення заборгованості, підтвердженої судовим рішенням, підтверджуються виписками з банківського рахунку боржника, а також постановами Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми (далі - Відділ ДВС) від 02.12.2025 про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Короткий зміст оскаржених судових рішень Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 911/3039/25, серед іншого відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сумбуд». Судові рішення мотивовані наявністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сумбуд» за заявою ОСОБА_1 з огляду на погашення до підготовчого засідання заборгованості боржника перед заявником в первісно заявленій сумі 998 111,14 грн, а також наявність спору про право за додатково заявленими вимогами в сумах 50 470,00 грн та 49000,00 грн за договорами відступлення прав вимоги. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, заявник ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 911/3039/25. Касаційну скаргу заявник мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норми частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, що полягають у такому: - відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (постанови Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20). Скаржник доводить, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій зазначених норм матеріального права зумовлене порушенням судами процесуальних норм через залишення поза увагою таких обставин: - з наданих заявником первинних документів в частині заборгованості за договорами про відступлення прав вимоги чітко вбачається відсутність неоднозначності у частині вирішення питань щодо: 1) сторін зобов`язання, 2) суті (предмету) зобов`язання, 3) підстав виникнення зобов`язання, 4) суми зобов`язання та структури заборгованості, 5) строку виконання зобов`язання; - станом на дати укладення зазначених договорів керівником ПрАТ «Сумбуд» відповідно до відомостей державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців був саме ОСОБА_1 , що судом не було спростовано. Підтвердженням повноважень ОСОБА_1 за вказаний період є виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також судові рішення у справі № 591/8868/21. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі ПрАТ «Сумбуд» в особі керівника - ОСОБА_2 (доказом представництва інтересів Товариства надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.06.2025), подало відзив, у якому, стверджуючи про законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 з викладених у відзиві підстав. Разом з тим ПрАТ «Сумбуд» в особі керівника - ОСОБА_1 (який, за власними доводами, діє від імені Товариства на підставі рішення Зарічного районного суду міста Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21 та надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.05.2025), подало відзив, у якому не заперечує проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 . Касаційне провадження 02.04.2026 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/3039/25 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І. Ухвалою від 16.04.2026 Верховний Суд серед іншого залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам процесуального закону, надав скаржнику строк для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.04.2026 до касаційного суду 27.04.2026 надійшла заява про усунення недоліків. У зв`язку з відрядженням судді Картере В.І. 12.05.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі № 911/3039/25; призначено касаційну скаргу до розгляду на 03.06.2026 о 11:15. У судове засідання 03.06.2026 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників сторін. Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 357/14848/23 серед іншого стягнуто з ПрАТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 04.11.2022 у справі № 591/8868/21 про поновлення на роботі від 04.11.2022 по 12.09.2024 в розмірі 998 111,14 грн. З метою примусового виконання зазначеного рішення суду були відкриті виконавчі провадження, зареєстровані в автоматизованої системи виконавчих проваджень, а саме АСВП: НОМЕР_1 та АСВП: НОМЕР_2. 01.12.2025 з банківського рахунку ПрАТ «Сумбуд», відкритого в АТ «КБ «Глобус», списані кошти на казначейський рахунок у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів № 357/14848/23, виданих Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, в рахунок погашення заборгованості по АСВП: НОМЕР_1 та АСВП: НОМЕР_2. У цей день відбулось погашення 943 068,41 грн. Раніше, 30.10.2025 з банківського рахунку ПрАТ «Сумбуд», відкритого в АТ «Укргазбанк», списані кошти на казначейський рахунок у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів № 357/14848/23, виданих Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. Так, 30.10.2025 було списано трьома окремими платіжними документами: 47 981,06 грн; 24 088,83 грн; 12 000 грн. Всього 30.10.2025 списано з банківського рахунку ПрАТ «Сумбуд» 84 069,89 грн в рахунок виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 357/14848/23. Таким чином, 30.10.2025 та 01.12.2025 з банківського рахунку ПрАТ «Сумбуд» було списано 1 027 138,3 грн в рахунок примусового виконання вказаного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. 01.12.2025 ПрАТ «Сумбуд» направило на електронну пошту Відділу ДВС письмове повідомлення, яким просило невідкладно розподілити стягнуті кошти та закінчити виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, скасувати накладені арешти на банківські рахунки та майно боржника ПрАТ «Сумбуд». 02.12.2025 державним виконавцем Відділу ДВС завершено примусове виконання вказаного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. З наведеного суди встановили, що станом на дату підготовчого засідання заборгованість боржника перед ОСОБА_1 , яка виникла на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 357/14848/23, погашена в повному обсязі. Щодо решти вимог заявника до Боржника згідно заяви від 02.12.2025, а саме щодо заборгованості, що виникла на підставі Договору відступлення прав вимоги від 12.11.2025 в розмірі 49000,00 грн та на підставі Договору відступлення прав вимоги від 12.11.2025 в розмірі 50470,00 грн, судами з`ясовано, що заявником надано копії: - Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № К-36/25 від 17.10.2025, укладеного між ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» та ПрАТ «Сумбуд» (від імені якого Договір підписано Бритовим О. Б. як керівником); - Акта № 1 від 24.10.2025 приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № К-36/25 від 17.10.2025, згідно якого ПрАТ «Сумбуд» (від імені якого діє ОСОБА_1 як керівник) прийняв інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 50 470,00 грн; - Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2025, укладеного між ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» та ОСОБА_1 , згідно якого ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» відступило на користь ОСОБА_1 право вимоги до ПрАТ «Сумбуд» на суму 50 470,00 грн, яке виникло на підставі зазначених Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № К-36/25 від 17.10.2025 та Акта № 1 від 24.10.2025; - Договору про надання правової допомоги від 29.05.2025, укладеного між ТОВ «Вольта Сек`юріті» та ПрАТ «Сумбуд» (від імені якого Договір підписано Бритовим О. Б. як керівником); - Акта № 1 від 27.10.2025 про надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги від 29.05.2025, згідно якого ПрАТ «Сумбуд» (від імені якого діє ОСОБА_1 як керівник) прийняв правову допомогу на загальну суму 49 000,00 грн; - Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2025, укладеного між ТОВ «Вольта Сек`юріті» та ОСОБА_1 , згідно якого ТОВ «Вольта Сек`юріті» відступило на користь ОСОБА_1 право вимоги до ПрАТ «Сумбуд» на суму 49 000,00 грн, яке виникло на підставі зазначених Договору про надання правової допомоги від 29.05.2025 та Акта № 1 від 27.10.2025. З матеріалів справи суди встановили, що рішенням Наглядової ради ПрАТ «Сумбуд», оформленого протоколом від 29.05.2025 № 9, вирішено: відсторонити ОСОБА_1 від виконання повноважень керівника виконавчого органу (директора) ПрАТ «Сумбуд» з 29.05.2025; звільнити ОСОБА_1 з посади керівника виконавчого органу (директора) ПрАТ «Сумбуд» 30.05.2025; призначити керівником виконавчого органу (директором) ПрАТ «Сумбуд» ОСОБА_2 з 31.05.2025. Отже, з наданих документів суди попередніх інстанцій з`ясували, що ОСОБА_1 укладено від імені ПрАТ «Сумбуд» відповідні договори з контрагентами ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» і ТОВ «Вольта Сек`юріті» про надання послуг, та в подальшому ОСОБА_1 як фізичною особою укладено з тими ж контрагентами договори про відступлення права вимоги з метою набуття прав вимоги до ПрАТ «Сумбуд». Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було повідомлено ПрАТ «Сумбуд» про набуття відповідних вимог від ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» і ТОВ «Вольта Сек`юріті», а також доказів пред`явлення будь-яких вимог / претензій до боржника за вказаними правочинами. Розгляд касаційної скарги і

позиція Верховного Суду Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіривши наведені в касаційній скарзі заявника доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень з огляду на таке. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу: грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Згідно з абзацом першим частини другої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Стаття 34 КУзПБ унормовує, зокрема, порядок звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, зміст такої заяви та перелік додатків до неї. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно абзацу першого частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною шостою статті 39 КУзПБ унормовано, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет: 1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання (у розумінні визначеного частиною першою статті 1 КУзПБ терміну); 2) встановлення наявності / відсутності спору про право; 3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі; 4) пред`явлення таких вимог до суб`єкта господарювання - оптового постачальника електричної енергії. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі та у порядку, передбаченому статтями 74, 76-77 ГПК України, виходячи із правової природи правовідносин, які виникли між боржником та його кредитором. Згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі № 908/2586/22 та ін). Водночас у питанні застосування приписів частини шостої статті 39 КУзПБ Верховний Суд сформулював низку правових висновків, що полягають у такому. З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20). Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20). Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20). Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20). Тобто, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №916/1101/21). Водночас правова категорія «спір про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2042/20). З огляду на викладене, колегія суддів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена не лише у процесуальній формі (наявність позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора), а й в матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника). У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що заява ОСОБА_1 (колишнього керівника боржника) про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сумбуд» обґрунтована наявністю непогашеної перед заявником заборгованості, що включає: - заборгованість на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2024 у справі № 357/14848/23 у розмірі 998 111,14 грн; - заборгованість на підставі Договору відступлення прав вимоги від 12.11.2025, укладеного заявником з ТОВ «Вольта Сек`юріті» у розмірі 49 000,00 грн; - заборгованість на підставі Договору відступлення прав вимоги від 12.11.2025, укладеного заявником з ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» у розмірі 50 470,00 грн. З наданих сторонами доказів та пояснень судами встановлено обставини щодо повного погашення заборгованості ПрАТ «Сумбуд» перед ОСОБА_1 на суму 998 111,14 грн, яка виникла на підставі зазначеного вище рішення суду, що підтверджуються виписками з банківського рахунку боржника та постановами Відділу ДВС від 02.12.2025 про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Зважаючи на зазначені обставини щодо задоволення вимог кредитора у вказаній частині до проведення підготовчого засідання у справі (що не спростовано й скаржником) та положення абзацу третього частини шостої статті 39 КУзПБ, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Сумбуд" за заявою ОСОБА_1 у означеній частині грошових вимог. Що стосується обґрунтованості решти грошових вимог заявника до боржника, що виникли на підставі договорів відступлення прав вимоги, Верховний Суд враховує таке. Суди попередніх інстанцій встановили, що у цій частині грошові вимоги заявлені із заборгованості, що виникла на підставі двох договорів про відступлення прав вимоги від 12.11.2025, укладених ОСОБА_1 (як правонаступником) із контрагентами ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» та ТОВ «Вольта Сек`юріті», які, своєю чергою, набули права вимоги до боржника (ПрАТ «Сумбуд») на підставі Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № К-36/25 від 17.10.2025 та Договору про надання правової допомоги від 29.05.2025 відповідно. При цьому судами з`ясовано, що зазначені договори (Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № К-36/25 від 17.10.2025 та Договір про надання правової допомоги від 29.05.2025) від імені боржника ПрАТ «Сумбуд» були підписані керівником цього Товариства - ОСОБА_1 . Тобто заявник сам же укладав відповідні правочини від імені боржника, права вимоги із зобов`язань за якими у подальшому набув на підставі договорів про відступлення прав вимоги та на підставі, з-поміж інших, яких звернувся у подальшому із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. У той же час з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та пояснень сторін слідує, що попередньо до укладення означених вище договорів між сторонами ( ОСОБА_1 та ПрАТ «Сумбуд») існував трудовий спір щодо звільнення заявника з посади голови правління АТ «Сумбуд» , а в подальшому рішенням Наглядової ради ПрАТ «Сумбуд», оформленого протоколом від 29.05.2025 № 9, було вирішено: відсторонити ОСОБА_1 від виконання повноважень керівника виконавчого органу (директора) ПрАТ «Сумбуд» з 29.05.2025; звільнити ОСОБА_1 з посади керівника виконавчого органу (директора) ПрАТ «Сумбуд» 30.05.2025; призначити керівником виконавчого органу (директором) ПрАТ «Сумбуд» ОСОБА_2 з 31.05.2025. Також судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було повідомлено ПрАТ «Сумбуд» про набуття відповідних вимог від ТОВ «Юридична компанія «Саад Лігал» та ТОВ «Вольта Сек`юріті», а також доказів пред`явлення будь-яких вимог/претензій до боржника за вказаними правочинами. З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що між сторонами існує неоднозначність у частині вирішення питань, зокрема, щодо правомірності укладення ОСОБА_1 відповідних договорів від імені ПрАТ «Сумбуд», а саме: - укладення Договору про надання правової допомоги 29.05.2025, тобто коли ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень керівника ПрАТ «Сумбуд» на підставі рішення Наглядової ради ПрАТ «Сумбуд», оформленого протоколом від 29.05.2025 № 9; - укладення 17.10.2025 Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг у той час, коли з 30.05.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника ПрАТ «Сумбуд» на підставі того ж рішення Наглядової ради цього Товариства. Своєю чергою, дослідження та правова оцінка вказаних обставин, а також вирішення відповідного спору, на переконання Верховного Суду, має відбуватися у межах позовного провадження, а не у непозовному провадженні у підготовчому засіданні господарського суду у справі про банкрутство. При цьому крізь призму судового контролю у провадженні у справі про банкрутство попередні судові інстанції правильно надали належну правову оцінку обґрунтованості заявлених кредиторських вимог до боржника з метою дотримання балансу публічного та приватного інтересів, адже відсутність заперечень боржника проти таких вимог ще не свідчить про їх безспірність. Відтак зважаючи на встановлені обставини та наведені вище правові висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника є матеріально правовою формою вираження наявності спору про право у розумінні положень абзацу першого частини шостої статті 39 КУзПБ, що є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника ПрАТ «Сумбуд» за заявою ОСОБА_1 також у частині грошових вимог, що виникли на підставі договорів відступлення прав вимоги. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують та фактично зводяться до незгоди з наданою господарськими судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. У цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц). Водночас у цій справі суди всебічно, повно і об`єктивно з`ясували всі обставини, які мали значення для правильного розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, адже оцінка аргументів учасників справи та наданих ними доказів була здійснена судами з дотриманням приписів статей 86, 269 ГПК України. Доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у наведеній у скарзі низці постанов, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки відмінність застосування норм частини шостої статті 39 КУзПБ у вказаних постановах та у цій справі зумовлена іншими встановленими судами фактичними обставинами справ та оціненими доказами, в залежності від яких й прийнято судові рішення. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання заявника у касаційній скарзі. Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено. Зважаючи на викладене вище у сукупності, оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав необґрунтованості. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення та неправильного застосування норм права, на які посилався скаржник. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги заявника та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін. Розподіл судових витрат У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2 Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі №911/3039/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Огороднік Судді С. В. Жуков В. Я. Погребняк