Постанова КГС ВС № 910/13737/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/13737/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 833 843,06 грн. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - Компанія, відповідач, скаржник) про стягнення 579 506,06 грн - заборгованості за виконані підрядні роботи, 111 551,42 грн - витрат на охорону об`єкта та за спожиту електроенергію, 110682,53 грн - інфляційних втрат, 32 103,05 грн - 3 % річних. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Компанією своїх зобов`язань за договором підряду на виконання робіт з будівництва комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення, в частині повної оплати вартості виконаних робіт, а також компенсації витрат на охорону об`єкта та спожитої електроенергії. 1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь Товариства 550 530,76 грн основного боргу за роботи з будівництва об`єкта, 111 551,42 грн компенсації за охорону об`єкта та спожиту електроенергію, 30 497,90 грн 3 % річних та 110 682,53 грн інфляційних втрат.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень 2.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.03.2026 (колегія суддів: Кропивна Л. В., Руденко М. А., Барсук М. А.) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі № 910/13737/25, на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/13737/25, а справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1.1. У поданій касаційній скарзі Компанія з посиланням на положення абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України вказує на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження. 4.1.2. Скаржник зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також невідповідності висновків суду обставинам (вимогам) апеляційного оскарження. 4.1.3. На думку скаржника, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не досліджував належним чином і не оцінював у сукупності обставини подання апеляційної скарги, а також доводи, наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У вирішенні клопотання Компанії про поновлення строків на апеляційне оскарження проявив надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, що мало наслідком визнання причин пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги необґрунтованим. 4.1.4. У вирішенні питання поновлення строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції не дотримався свого обов`язку щодо надання оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, зокрема, у взаємозв`язку з інтервалами часу (з моменту закінчення встановленого строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо). 4.1.5. Скаржник стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 та від 07.09.2023 у справі № 120/3679/22, яких суд касаційної інстанції викладав висновки, зокрема, про те, що строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником. 4.1.6. У цьому аспекті скаржник наголошує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що первинна апеляційна скарга подана Компанією з дотриманням строку, передбаченого статтею 256 ГПК України та підписана від імені скаржника - Самсоновою С. І. До первинної апеляційної скарги відповідачем долучений витяг з ЄДР, у якому міститься інформація, що Самсонова С. І. є виконувачем обов`язків голови правління. Тобто означена особа перебувала з товариством у трудових відносинах та, зокрема, відповідала за координацію правової роботи на підприємстві, в тому числі, здійснювала представництво інтересів товариства в судах. 4.1.7. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів Самсонова С. І. здійснювала заняття адвокатською діяльністю. З метою забезпечення правової роботи та представництва інтересів Компанії в судах Самсоновій С. І. видано довіреність на представництво від 01.01.2026. Отже на момент подання та підписання первинної апеляційної скарги остання володіла необхідним обсягом повноважень на представництво інтересів відповідача у апеляційному господарському суді. 4.1.8. До апеляційної скарги помилково не було додано діючу довіреність, що і стало підставою для повернення апеляційної скарги згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026. Ця помилка виявлена скаржником вже після отримання ухвали апеляційного суду про повернення скарги з цих підстав та виправлена вже наступного дня. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач вже наступного дня після отримання ухвали суду апеляційної інстанції звернувся до суду з "повторною" апеляційною скаргою. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга подана через 46 днів з дня закінчення строку на апеляційне оскарження, об`єктивно не відображають реальний перебіг подій. 4.1.9. Відповідач наголошує на тому, що в його діях не вбачається невиправданих затримок і зайвих зволікань. Натомість скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації свого права на апеляційне оскарження та вжиті усі можливі і залежні від нього заходи, з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою. 4.1.10. З огляду на наведене, скаржник вважає, що поновлення судом строку на апеляційне оскарження в спірному випадку не було б порушенням принципу правової визначеності res judicata, з огляду на нетривалість часу, який минув із дати ухвалення оскаржуваного судового рішення, а також із урахуванням того, що подання повторної апеляційної скарги відбулося вже наступного дня після отримання ухвали про повернення первинної апеляційної скарги. 4.2. Доводи інших учасників справи 4.2.1. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 5.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 6.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 6.2. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, а відтак з`ясуванню підлягає питання щодо наявності / відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правильності застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. 6.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд виходить з такого. 6.4. У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 6.5. Конституційний Суд України у рішенні від 13.06.2019 №4-рн/2019 зазначив, зокрема, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3. пункту 2 мотивувальної частини рішення). 6.6. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020). 6.7. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням. 6.8. У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. 6.9. У пунктах 40, 41 рішення "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу "res judicata" - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "res judicata" особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. 6.10. У пункті 34 рішення ЄСПЛ "Перетяка та Шереметьєв проти України" зазначено, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту. 6.11. Отже, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства. 6.12. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 6.13. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 6.14. Отже, законом чітко встановлено, як дату початку перебігу строку, так і строк на апеляційне оскарження судового рішення. 6.15. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 6.16. За положеннями частини третьої статті 256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. 6.17. Верховний Суд стало та послідовно зазначав про те, що інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. 6.18. Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій. 6.19. Водночас, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. 6.20. Зокрема, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без руху, якщо така скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 260 ГПК України). 6.21. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. 6.22. Таким чином, скаржник має право подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. 6.23. Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 30.07.2025 у справі № 910/5829/19, від 04.11.2024 у справі № 910/2552/23, від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 29.05.2026 у справі № 925/780/25. 6.24. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 6.25. Отже, в кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. 6.26. Водночас, у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України. 6.27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. 6.28. За встановленими обставинами справи, Господарський суд міста Києва рішенням від 15.01.2026 у справі № 910/13737/25 позовні вимоги Товариства задовольнив частково; стягнув із Компанії на користь Товариства 550 530,76 грн основного боргу за роботи з будівництва об`єкта, 111 551,42 грн компенсації за охорону об`єкта та спожиту електроенергію, 30 497,90 грн 3 % річних та 110 682,53 грн інфляційних втрат. 6.29. Не погоджуючися із вказаним рішенням, Компанія 05.02.2026 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 в частині компенсації за охорону об`єкта та спожиту електроенергію та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині. 6.30. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику, оскільки апелянтом не надано доказів, що підтверджують повноваження особи підписанта апеляційної скарги. 6.31. Усунувши недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі суду від 03.03.2026 Компанія повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали, посилаючися на те, що при первісній подачі апеляційної скарги помилково не було долучено доказів, які підтверджують повноваження особи підписанта. 6.32. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 апеляційну скаргу Компанії залишено без руху; скаржнику надано строк 10 днів з дня отримання ухвали усунути такі недоліки апеляційної скарги: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 971,00 грн у встановленому законом порядку та надати інші доводи поважності причин пропуску на подання апеляційного оскарження. 6.33. Постановляючи означену ухвалу (про залишення апеляційної скарги без руху) суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки, зокрема, тим, що право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлені законом. 6.34. Суд апеляційної інстанції виходив із такого: - рішення суду першої інстанції отримано Компанією 15.01.2026 о 18:52 год, а апеляційну скаргу подано 05.03.2026 тобто, через 46 днів з дня закінчення строку на оскарження, тобто, поза межами строку, зазначеного у частині другій статті 256 ГПК України, який закінчився 05.02.2026 (включно); - за положеннями статті 14 ГПК України, сторона несе ризик невчинення або несвоєчасного вчинення процесуальної дії під час розгляду справи, оскільки забезпечення своєчасного здійснення процесуальних прав покладається на саму сторону; - Компанія, звернувшися вперше з апеляційною скаргою, не дотрималася вимог частини третьої статті 258 ГПК України, оскільки до апеляційної скарги не було додано довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи, яка її підписала і ці обставини є наслідком недотримання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги; - водночас наслідки дій або бездіяльності сторони не можуть бути покладені на іншу сторону спору та не є підставою для звільнення сторони, що звертається з апеляційною скаргою від процесуальних наслідків несвоєчасного її подання, такий підхід узгоджується також із принципом правової визначеності, який передбачає необхідність дотримання встановлених процесуальних правил усіма учасниками судового процесу та забезпечення передбачуваності правозастосування; - за наведеного суд апеляційної інстанції виснував про недоведеність скаржником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі №910/13737/25 та залишив апеляційну скарги без руху з підстав, передбачених пунктом 3 статті 260 ГПК України і зазначив, що Компанія має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та посиланням на відповідні докази. 6.35. На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 Компанія 23.03.2023 подала до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучила, зокрема, платіжну інструкцію та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. 6.36. Заяву про поновлення процесуального строку, Компанія обґрунтувала тим, що первісне подання апеляційної скарги відбулося в межах передбаченого процесуального законом строку, повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення апеляційної скарги. 6.37. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.03.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі № 910/13737/25. 6.38. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи Компанії у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що фактично скаржник у поданій заяві посилається на підстави, яким уже надавалася оцінка апеляційним судом в ухвалі від 03.03.2026, а його доводи у цій заяві зводяться до деталізації процесу усунення недоліків, які виникли із обставин, що носять суб`єктивний характер. 6.39. Суд, зокрема, виходив із того, що звернувшися вперше з апеляційною скаргою, відповідач не дотримався вимог частини третьої статті 258 ГПК України, оскільки до апеляційної скарги не було додано довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи, яка її підписала. Такі обставини є наслідком недотримання апелянтом вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги. Водночас наслідки дій або бездіяльності сторони не можуть бути покладені на іншу сторону спору та не є підставою для звільнення апелянта від процесуальних наслідків несвоєчасного подання апеляційної скарги. 6.40. У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги не наведено інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження крім тих, що вже були зазначені апелянтом у поданій апеляційній скарзі. Оцінка таким обставинам була надана в ухвалі Північного апеляційного господарського суду 13.03.2026 і такі обставини визнані судом не поважними. За відсутності доведення відповідачем інших обставин, які не носять суб`єктивного характеру, колегія суддів визнала неповажними причини пропуску строків подання апеляційної скарги. 6.41. Суд у вирішенні доводів касаційної скарги наголошує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). 6.42. Аналіз норми статті 119 ГПК України діє підстави для висновків, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. 6.43. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, винятком із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. 6.44. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Водночас норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. 6.45. У постанові від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 Верховний Суд наголосив, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку наведеного скаржником. Водночас лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк. 6.46. Суд також враховує, що звернення сторони до суду апеляційної інстанції - це право, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку із чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється принцип правової визначеності res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 ГПК України). Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2026 у справі № 925/780/25. 6.47. Ураховуючи наведене вище, а також висновки суду апеляційної інстанції і доводи наведені на обґрунтування підстав касаційного оскарження у своїй сукупності, Суд доходить висновку, що доводи скаржника про поважність причин / підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведеними як в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в касаційній скарзі не є такими, що узгоджуються з нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та правовими позиціями Верховного Суду щодо вмотивованості та обґрунтованості підстав для поновлення процесуального строку. 6.48. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені скаржником обставини щодо недотримання Компанією вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги під час звернення до суду апеляційної інстанції з первісною апеляційною скаргою, дійшов обґрунтованого висновку, що скаржник не довів наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали звернутися до суду апеляційної інстанції в межах строків, визначених процесуальним законом із дотриманням вимог частини третьої статті 258 ГПК України. Та обставина, що Компанією не було додано до апеляційної скарги довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи, яка її підписала не є об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення. Такі обставини є лише наслідком недотримання апелянтом вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги. 6.49. Верховний Суд зазначає та наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи. 6.50. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 6.51. Водночас невиконання скаржником вимог процесуального законодавства, зокрема, недоведеність ним поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. 6.52. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. 6.53. Оцінюючи правомірність обмеження доступу до правосуддя, слід враховувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим процесуальним обмеженням. Такі обмеження є сумісними з гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони мають легітимну мету та є пропорційними і не порушуватимуть саму суть права. Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції не містить визначення "легітимна мета", втім приклади таких легітимних цілей містить практика ЄСПЛ. Пропорційність є одним із важливих принципів у практиці ЄСПЛ, вона вимагає щоб між законною метою, яку переслідує держава, і тими засобами, до яких вона вдається щоб її досягти, існував справжній баланс. Пропорційність вимагає знаходження справедливого балансу між правами особи і суспільним інтересом. 6.54. У вирішенні доводів касаційної скарги Суд враховує, що Компанія мала об`єктивну можливість скористатися своїм правом на оскарження рішення місцевого господарського суду з 15.01.2026, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції - рішення суду отримано Компанією 15.01.2026 о 18:52 год. Водночас недотримання Компанією вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги під час звернення до суду апеляційної інстанції з первісною апеляційною скаргою не є свідченням існування об`єктивних непереборних обставин, які доводять поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження (наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали звернутися до суду апеляційної інстанції в межах строків, визначених процесуальним законом із дотриманням вимог частини третьої статті 258 ГПК України). Та обставина, що Компанією не було додано до апеляційної скарги довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи, яка її підписала не може вважатися об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а, як зазначила сама Компанія "є її помилкою". Наведене у свою чергу, не є свідченням того, що Компанія сумлінно та відповідально використовувала надані їй процесуальні права. 6.55. Ураховуючи наведене вище, за відсутності доведення скаржником інших причин, які перешкоджали зверненню до суду з апеляційною скаргою в межах строків, визначених у статті 256 ГПК України, суд апеляційної інстанції, з огляду на конкретні обставини цієї справи, дійшов заснованого на правильному застосуванні пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення суду першої інстанції. 6.56. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який, дослідивши та оцінивши всі наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в їх сукупності, вважав, що такі не свідчать про існування об`єктивно непереборних та пов`язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження цих судових рішень. 6.57. У такий спосіб скаржник, який не згодний з наведеними апеляційним судом мотивами в аспекті відхилення зазначених ним обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, по суті намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. 6.58. Суд зауважує, що наведене відповідачем на обґрунтування доводів касаційної скарги, не може свідчити про застосування у цьому випадку надмірного формалізму, так як встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, в той час як Компанія, апеляційна скарга якої надійшла до суду апеляційної інстанції з пропуском строку саме через незабезпечення скаржником належної організації процесу оскарження судових рішень. 6.59. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.09.2023 у справі № 120/3679/22 Суд також відхиляє, як нерелевантні до обставин цієї справи, зокрема, у спірному випадку, первісна апеляційна скарга була подана у останній день строку на апеляційне оскарження, а повторна подача апеляційної скарги та усунення недоліків, відбулося поза межами строку. 6.60. Суд наголошує, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України). 6.61. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. 6.62. Водночас сам факт повернення первісно поданої апеляційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження. 6.63. Суд враховує, що запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку відповідач, може звернутися до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. 6.64. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. 6.65. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. 6.66. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду. 6.67. З урахуванням наведеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що апеляційний господарський не досліджував належним чином і не оцінював у сукупності обставини подання апеляційної скарги, а також доводи, наведені на обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, у контексті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з інших поважних причин. 6.68. Суд апеляційної інстанції дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої учасником справи з пропуском строку на апеляційне оскарження, та прийняв процесуальне рішення, що відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права відхиляються як необґрунтовані. 6.69. Верховний Суд зауважує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. 6.70. Суд касаційної інстанції позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність. 6.71. Водночас доводи касаційної скарги фактично зводяться до заперечення Компанією установлених судом апеляційної інстанції обставин справи та тверджень про не дослідження апеляційним судом доказів і надання доказам неправильної оцінки, без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України. 6.72. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Адміністрації слід залишити без задоволення.

8. Судові витрати 8.1. Судовий збір, сплачений Компанією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі № 910/13737/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова