Постанова 4875 № 922/1310/26

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/1310/26 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В. за участю секретаря судового засідання Березки О.М. та представників учасників справи: прокурор Н.В. Горгуль (в залі суду); позивач не з`явився; відповідач-1 не з`явився; відповідач-2 не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№1062Х/1-43) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 (суддя Т.О.Пономаренко, ухвала підписана 29.04.2026) у справі №922/1310/26, за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в особі Харківської міської ради, до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9", м. Харків; 2) ОСОБА_1 , м. Харків; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26 у задоволенні заяви (вх.№10228 від 29.04.2026) керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича про забезпечення позову відмовлено. Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова з ухвалою господарського суду Харківської області не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою через підсистему Електронний суд 08.05.2026, в якій просить суд: - скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. - Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - №1792630863101). В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального (ст.ст. 2, 11, 136, 137, 236 ГПК України) права, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім. Зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. 11.05.2026 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/1310/26 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №922/1310/26 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1310/26. Встановлено строк відповідачам для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "10" червня 2026 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи. 20.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26. Відповідачі не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не подали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. В судове засідання 10.06.2026 з`явився прокурор, який підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили. В день судового засідання 10.06.2026 від ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6472), в якому він зазначає, що з вимогами апеляційної скарги не згоден, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Зазначає, що у судове засідання 10.06.2026 він не має можливості з`явитися у зв`язку з участю в інших заходах у місті Києві, докази чого можуть бути надані в наступному судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_1 надіслав через підсистему Електронний суд також клопотання про надання йому можливості приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. (вх.№6473 від 10.06.2026). Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке. В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; Згідно ухвали суду від 13.05.2026 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідачем-2 у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою. Крім того, він не надав доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні. Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на подання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, натомість відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України. Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач-2, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був вирішити питання про направлення у судове засідання представника. Матеріали справи свідчать, що скаржник обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше. Натомість відповідне клопотання надійшло він відповідача-2 в день судового засідання. Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення. З огляду на відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів залишає без розгляду клопотання відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідачів1 та

2. Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про таке. 15.04.2026 керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд усунути перешкоди у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом: - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9" (Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, 61054, код ЄДРПОУ 42896061) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. "А" (відсоток готовності 17%), (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1792630863101) з одночасним приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан; - припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9" (Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, 61054, код ЄДРПОУ 42896061) нерухомим майном - незавершеною будівництвом нежитловою будівлею літ. "А" (відсоток готовності 17%), (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1792630863101), розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнання недійсним іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ТОВ «МЕХ 9» (код ЄДРПОУ 42896061) та ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2019). 29.04.2026 через кабінет Електронного суду від керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича надійшла заява (вх.№10228 від 29.04.2026) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - №1792630863101). В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що у разі задоволення позовних вимог відповідач 1 у справі ТОВ «МЕХ 9» втрачає право власності на спірне майно та зобов`язане буде його знести. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ТОВ «МЕХ 9» може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, наявність у ТОВ «МЕХ 9» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. Крім того, варто звернути увагу, що станом на теперішній час, відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незавершена будівництвом спірна нежитлова будівля літ. «А» (об`єкт нерухомого майна №1792630863101), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наразі обтяжена іпотекою, іпотекодержателем спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ). на підставі іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ним та ТОВ «МЕХ 9» (номер запису про іпотеку: 31799288). Таким чином, у випадку якщо ОСОБА_1 , який виступив іпотекодержателем скористається передбаченим умовами іпотечного договору та чинного законодавства правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, це може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд зазначив, що прокурором не надано до заяви жодних інших належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого є інститут забезпечення позову в судовому процесі. Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та інших. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4). При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб. Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22). У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Як зазначено вище, предметом цього спору є демонтаж (знесення) самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна, припинення володіння ним та визнання недійсним іпотечного договору, укладеного щодо такого об`єкту. Необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій прокурор обґрунтовує тим, що, у разі задоволення позовних вимог відповідач 1 у справі ТОВ «МЕХ 9» втрачає право власності на спірне майно та зобов`язане буде його знести. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ТОВ «МЕХ 9» може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Прокурор стверджує, що має припущення про існування реальної загрози того, що відповідач-1, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. Крім того, прокурор також зазначає, що станом на теперішній час, відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незавершена будівництвом спірна нежитлова будівля літ. «А» (об`єкт нерухомого майна №1792630863101), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наразі обтяжена іпотекою, іпотекодержателем спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ). на підставі іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ним та ТОВ «МЕХ 9» (номер запису про іпотеку: 31799288). Прокурор звертає увагу, що за вказаним іпотечним договором, спірний об`єкт нерухомого майна - незавершену будівництвом нежитлову будівлю літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 передано в іпотеку ОСОБА_1 задля забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_2 за договором позики від 20.05.2019 на суму 149 000 грн, із строком повернення грошей не пізніше 31.12.2019. Таким чином, у випадку якщо ОСОБА_1 , який виступив іпотекодержателем скористається передбаченим умовами іпотечного договору та чинного законодавства правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, це може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Прокурор зазначає, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Аналізуючи доводи прокурора щодо підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів враховує таке: - метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення; - такий спосіб забезпечення позову як заборона вчинення дій є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є ТОВ «МЕХ 9», а відсутність обтяжень не перешкоджатиме зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору; - сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9") вільно розпоряджатися майном; - існує прямий зв`язок між обраними прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що вказаний захід забезпечення позову не завдає шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Мех 9" адже не позбавляє його права, зокрема, на володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам. Заходи забезпечення позову є тимчасовими, які застосовуються на період вирішення спору та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об`єкта) з метою обмеження вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову є пов`язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов`язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог буде реально виконане. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція). Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі Продан проти Молдови Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний прокурором захід забезпечення позову є співмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, а висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для забезпечення позову та відмову в задоволенні поданої заяви є помилковим, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№10228 від 29.04.2026) підлягає задоволенню. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому ухвала господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26 підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а заява Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№10228 від 29.04.2026) підлягає задоволенню. Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким заяву Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№10228 від 29.04.2026) задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - №1792630863101). Стягувач: Салтівська окружна прокуратура міста Харкова (61038, м. Харків, вул. Глобинська, 23; код ЄДРПОУ 0291010825). Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мех 9" (61054, м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, код ЄДРПОУ 42896061). Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 12.06.2026. Головуючий суддя П.В. Тихий Суддя С.Ч. Жельне Суддя О.В. Плахов