Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/73/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року Справа № 902/73/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Романюк Ю.Г. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Семенюк А.В. за участю представників сторін: позивача: Волинця І.В., адвоката, ордер на надання правничої допомоги Серія ВС №1432741 від 14.01.2026 відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 19.03.26р. суддею Маслієм І.В. о 11:15 у м.Вінниці, повний текст складено 30.03.26р. у справі № 902/73/26 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул. Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045) до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000) про стягнення 627 615,89 грн ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" про стягнення 627 615,89 грн заборгованості за Договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул. Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 627 615,89 грн заборгованості за Договором №068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022, 7 531,39 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 875,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26 задоволити. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 120, 242 ГПК України, відповідно розглянуто справу без належного повідомлення відповідача, що позбавило його права на подачу відзиву та участь в судовому засіданні. Крім того, вказує, що 11.11.2025 відповідачем було проведено оплату на суму 50 000,00 грн, яка не була врахована та вказаній обставині не надана належна оцінка судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення. Також вказує, що позивачем не надано суду першої інстанції належних доказів направлення відповідачу претензії (вимоги) до подання позову у відповідності до умов договору, що мало б значення для визначення дати прострочення. Разом з тим, не погоджується із стягненням з нього 29 875,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки вони на його думку не відповідають критерію реальності та розумності, є необґрунтованими та матимуть наслідком надмірного збагачення позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26 без змін. В судове засідання з`явився представник позивача. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що з нею як адвокатом тільки 08.06.2026 було укладено договір про надання правничої допомоги. Представник позивача заперечив проти відкладення. Розглянувши подану заяву про відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про її відхилення, з огляду на таке. Ч. 1 ст. 202 ГПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Згідно із ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. За наведеного, колегія суддів зауважує, що відповідач заздалегідь був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги (ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду надіслано до його електронного кабінету 19.05.2026), що не перешкоджало йому вчасно укласти договір із адвокатом для представництва його інтересів суді апеляційної інстанції, крім того, останній не був позбавлений права направити в судове засідання керівника, який підписав апеляційну скаргу. Разом з тим, апеляційним судом явка сторін обов`язковою не визнавалась, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та відкладення розгляду справи. Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. 31.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (Покупець) укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу №068-Київ/ЗЧ-М. Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передати у власність Покупця Товар визначений у Додатку до Договору (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму в наступному порядку: - за умови придбання Товару на загальну суму до: 100 000 грн в т.ч. ПДВ - протягом 20 днів з дня отримання першої партії (або першої одиниці) Товару; - за умови придбання Товару на загальну суму понад 100 000 грн в т.ч. ПДВ (одноразово або частинами) - в день отримання Товару на суму, що перевищує вказану в цьому підпункті Договору суму. Примітка: Сторони встановлюють, що зобов`язання по оплаті Товару в день його отримання настає, як при факті одноразового отримання Товару на суму, що перевищує суму вказану в підпункті б), так і при отриманні частини Товару, сума ціни якого та ціни попередньо отриманого, але не оплаченого Товару, перевищує вказану в підпункті б). Найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна Товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті - євро (EUR) або долар США (USD) (далі - еквівалент), строк оплати Товару та строк передачі Товару Покупцю, а також інші умови вказуються у відповідних додатках (рахунках фактурах або в Специфікаціях) на кожну парію Товару, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору). Товар постачається на умовах EXW - склад Постачальника (Інкотермс 2010), конкретне місце поставки: вул. Новопирогівська, буд. 62-А, м. Київ (п. 1.5 Договору). Ціну Договору становить загальна ціна Товару, що фактично придбавається за цим Договором та визначається на підставі рахунків фактур та накладних, що є невід`ємними додатками до Договору (п. 2.1 Договору). Згідно п. 2.1 сторони встановили, що всі розрахунки за Договором відбуваються у гривні. Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договорі. Ціна Товару являє собою гривневий еквівалент вартості Товару, що визначений за курсом продажу відповідної іноземної валюти (доларів США або ЄВРО), встановленим на інтернет-сайті www.udinforni.coni (береться курс гривні під словом "ASK" з колонки "Мах за період"), надалі - Міжбанківський курс, сформованим на дату, що передує даті укладання відповідного додатку до Договору. Сума оплати за Товар в гривнях дорівнює сумі оплати за Товар у валюті, наведеної в рахунку фактурі або Специфікації на конкретну партію Товару, помноженої на Міжбанківський курс, сформований на дату, що передує даті фактичної сплати Покупцем коштів за Товар. У випадку відсутності даних щодо Міжбанківського курсу, Сторони домовилися використовувати ринковий курс міжбанку (продаж) (п. 2.2 Договору). Згідно п. 2.3 Договору поставка Товару, що знаходиться на складах Постачальника в Україні може здійснюватись за звичайним, або терміновим замовленням Покупця, яке обробляється Постачальником із усним повідомленням про фактичну наявність Товару: -строк виконання звичайного замовлення - 3 робочих днів з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність Товару; -строк виконання термінового замовлення - 1 робочий день з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність Товару. Поставка Товару, що не знаходиться на складах Постачальника в Україні, може здійснюватись за звичайним, або терміновим замовленням Покупця, яке обробляється Постачальником із усним повідомленням про фактичну наявність Товару: -строки виконання звичайного замовлення - 15 робочих днів з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність Товару; -строки виконання термінового замовлення - 7 робочих днів з днів з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність Товару, за умови попередньої доплати Покупцем за експрес-доставку згідно діючих тарифів кур`єрських компаній (за умови, що Товар є в наявності на складах фірми-виробника) (п. 2.4 Договору). Постачальник зобов`язаний повідомити (в будь-якій формі) Покупця про дату поставки (отримання) Товару за адресою поставки, яка вказана в п.п. 1.4. Договору; передати Товар Покупцеві протягом 5 робочих днів з дати поставки, яка повідомлена відповідно до п.п. 3.1.1. Договору (п.п. 3.1.1 - 3.1.2 Договору). Відповідно п. 3.2.1 Договору Покупець зобов`язаний провести оплату за Товар відповідно до виставленого Постачальником рахунку-фактури на конкретну партію Товару в порядку, визначеному в пункті 1.1 Договору, з урахуванням вимог п.п.2.2. Договору. При перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні на оплату номер і дату укладення цього Договору. У день отримання Товару Покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну на партію Товару та передати її оригінал для Постачальника (п. 4.2 Договору). Відповідно п. 5.1 Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023, а в частині оплати замовленого Товару та сплати інших платежів - до повного розрахунку із Постачальником. Згідно п. 8.3 Договору право власності на Товар переходить до Покупця в момент фактичного отримання Товару. Датою переходу права власності на Товару до Покупця є дата підписання видаткової накладної на отримання Товару у місці поставки. Загальна сума поставленого товару за умовами укладеного договору становить 2 333 178,13 грн. При цьому, за твердженнями позивача протягом 2025 року було поставлено ТОВ "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" товар, а саме: запчастини до СГ техніки, що підтверджується видатковими накладними №1272 від 29.04.2025 на суму 183 804,98 грн; №1277 від 30.04.2025 на суму 85 827,07 грн; №1278 від 30.04.2025 на суму 101 076,41 грн; №1347 від 06.05.2025 на суму 107 879,29 грн; №1390 від 08.05.2025 на суму 117 913,04 грн; №1391 від 08.05.2025 на суму 109 266,31 грн; №1392 від 08.05.2025 на суму 14 147,00 грн; №1666 від 27.05.2025 на суму 173 305,20 грн; №1667 від 27.05.2025 на суму 75 204,06 грн; №2302 від 27.06.2025 на суму 68 004,06 грн. Товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості та кількості. Претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору матеріали справи не містять. Також, в підтвердження виконання зобов`язань позивачем до матеріалів справи долучено складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкові накладні, згідно яких отримувачем є ТОВ "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС", зокрема №64 від 06.05.2025; №106 від 08.05.2025; №107 від 08.05.2025; №108 від 08.05.2025; №336 від 29.04.2025; №354 від 30.04.2025; №355 від 30.04.2025; №377 від 27.05.2025; №378 від 27.05.2025; №526 від 27.06.2025. Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар. 31.10.2025 відповідачем надано позивачу гарантійний лист, за змістом якого останнім повідомлено про складну економічну ситуацію (відключення електроенергії, мобілізацію працівників і т.д.), що ускладнює оплату за запчастини за СГ техніку. З урахуванням чого відповідач просить розстрочити заборгованість за запчастини до сільськогосподарської техніки згідно договору №068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022, а саме: 300 000,00 грн - до 20.11.2025, 377 615,89 грн - до 20.12.2025. 11.11.2025 відповідачем проведено оплату на суму 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №587 від 11.11.2025. Заборгованість відповідача перед позивачем становить в загальній сумі 627 615,89 грн. 14.01.2026 з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу (вих. №1) щодо сплати заборгованості. Зазначена вимога, зі сторони відповідача, залишена без реагування. Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул. Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 627 615,89 грн заборгованості за Договором №068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022, 7 531,39 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 875,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів зауважує, що однією із доводів апеляційної скарги було порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 120, 242 ГПК України, відповідно розглянуто справу без належного повідомлення відповідача, що позбавило його права на подачу відзиву та участь в судовому засіданні. Колегія суддів з`ясувавши вказані обставини, дійсно зауважує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд даної справи. Згідно із ст. 120 ГПК України, зокрема, визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст.242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч.11 ст.242 ГПК якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Тобто в суду, на відміну від учасника справи, наявний обов`язок надсилати судові рішення навіть тим учасникам, які не мають електронного кабінету - у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Колегія суддів зауважує, що скаржник зареєстрував свій електронний кабінет 09.04.2026, тобто після винесення оскарженого рішення судом першої інстанції. а тому суд мав здійснювати повідомлення такого учасника шляхом направлення його відповідних процесуальних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його поштову адресу. Як убачається із матеріалів справи, відсутні будь - які докази повідомлення відповідача про розгляд справи №902/73/26 у Господарському суді Вінницької області, а саме відсутні докази про надіслання ували суду від 28.01.2026 про відкриття провадження у справі, ухвали від 18.02.2026, якою повідомлялося відповідача про відкладення підготовного засідання, ухвали від 04.03.2026 про повідомлення відповідача про закриття підготовного провадження та самого оскарженого рішення від 19.03.2026. Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі № 902/73/26 підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з одночасним ухваленням нового рішення. По суті спору колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як убачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (Покупець) укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу №068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022. Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Як убачається із матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання з поставки товару у 2025, що підтверджується доданими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Разом з тим, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу. Доводи відповідача про те, що ним було здійснено проплату в сумі 50 000,00 грн 11.11.2025 згідно платіжного доручення №587, що не було враховано судом першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що як позивачем, так і судом першої інстанції було враховано вказану суму, у суму загальної заборгованості 627 615,89 грн. Отже, суд апеляційної інстанції вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 627 615,89 грн заборгованості за Договором №068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 правомірною та обґрунтованою, відповідно її слід задоволити в повному обсязі. Щодо витрат на професійну правничу допомогу слід вказати таке. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу. Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16). На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги та юридичних послуг №14/01/26 від 14.01.2026, Додаткову угоду №1 від 14.01.2026 до Договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №14/01/26 від 14.01.2026, Акт виконаних робіт № 1 від 16.02.2026 на суму 29 875,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000643 від 14.07.2017 на ім`я Волинця І.В., ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1432741 від 14.01.2026, рахунок на оплату №1 від 14.01.2026 на суму 19 800,00 грн та № 2 від 16.02.2026 на суму 10 075,00 грн. Визначені послуги пов`язані з предметом судового розгляду, включають вивчення документів, проведення зустрічі, надання поточної консультації, вивчення нормативно правового регулювання спірних правовідносин, вивчення матеріалів справи, аналіз та збір доказової бази, аналіз судової практики з подібних спорів, підготовка та направлення адвокатських запитів та вимоги про досудове врегулювання, підготовку позову, підготовка клопотання про витребування доказів, участі представника у судових засіданнях. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу слід вказати, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами. В позовній заяві позивачем було зазначено, що на день подання позовної заяви до суду орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 19 800,00 грн. При цьому, у заяві (б/н від 16.02.2026) про розподіл судових витрат, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 29 875,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу. Відповідачем не подано заяву щодо зменшення розміру таких витрат. Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано клопотання про неспівмірність заявлених витрат, а тому вказані витрати слід покласти на відповідача відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України. За наведеного доводи скаржника про неспівмірність заявлених витрат та невідповідність їх критерію розумності та реальності спростовуються наведеним вище. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" не підлягає до задоволення, однак рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч. 1, 3 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права. Крім того, представником позивача в суді апеляційної інстанції було подано заяву про розподіл судових витрат, у якій з посиланням на ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 35 000,00 грн. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Водночас розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "АГРОН-ТЕХ" та адвокатським об`єднанням «Шпунт і Партнери» укладено договір про надання правової допомоги та юридичних послуг №14/01/26 від 14.01.2026. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договір про надання правової допомоги та юридичних послуг №14/01/26 від 14.01.2026, Додаткову угоду №2 від 04.05.2026 до Договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №14/01/26 від 14.01.2026, Акт виконаних робіт № 1 від 25.05.2026 на суму 35000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000643 від 14.07.2017 на ім`я Волинця І.В., ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1432741 від 14.01.2026, рахунок на оплату №1 від 04.05.2026 на суму 35 000,00 грн., платіжну інструкцію №703 про перерахування 35 000,00 грн. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: 1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу); 2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; 3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат; 4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Частиною п`ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі самі критерії застосовуються Європейським судом з прав людини, при вирішенні питання щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Як убачається із матеріалів справи, клопотання про зменшення розміру заявлених витрат відповідачем не заявлялося. Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Отже, проаналізувавши акт виконаних робіт від 25.05.2026, суд апеляційної інстанції зауважує, що характер та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та співмірності оскільки, як убачається із акту, вказано, що адвокатом надавалися такі послуги як: «вивчення документів, аналіз судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції; аналіз апеляційної скарги відповідача; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу до Господарського суду Вінницької області про стягнення заборгованості з ТОВ "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (TOB «ТАТ СЕРВІС») за договором №068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022, що становить 627 615,89грн, підготовка та подання заяви про участь у справі в режимі відеконференції». Разом з тим, слід вказати, що вивчення документів, аналіз судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції; аналіз апеляційної скарги відповідача за змістом та характером правової допомоги охоплюються та дублюють послугу з підготовки та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу. Отже, щодо послуги «підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу до Господарського суду Вінницької області про стягнення заборгованості з ТОВ "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (TOB «ТАТ СЕРВІС») за договором №068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022, що становить 627 615,89грн» колегія суддів вказує таке. Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо. Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа. Колегія суддів зауважує, що правничу допомогу у цій справі для ТОВ "АГРОН-ТЕХ" з моменту подання позовної заяви надавав один і той самий адвокат Волинець І.В. Вже на етапі розгляду справи в суді першої інстанції адвокатом було здійснено повний комплекс необхідних юридичних дій, який включав аналіз поточного стану правовідносин між сторонами, підготовку та подання позовної заяви, в подальшому подачу відзиву в суді апеляційної інстанції і так далі. Відтак під час розгляду справи № 902/73/26, в суді апеляційної інстанції адвокатом фактично виконувалися дії, спрямовані на підтримання раніше сформованої правової позиції. Тобто більшість здійснених процесуальних дій мали характер продовження та оновлення попередньо виконаної роботи, а не проведення нового, самостійного аналізу доказової бази чи формування нової правової концепції захисту інтересів клієнта. Крім того, щодо послуги підготовка та подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та як наслідок участь адвоката в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зауважує, що вказана заява є типовою та не потребує від адвоката щодо її подачі якихось спеціальних знань, разом з тим, як убачається із протоколу судового засідання від 09.06.2026 участь у судовому засіданні при розгляді Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі зайняла у адвоката з 11:24 засідання розпочато до 11:43 засідання завершено, відповідно 19 хв. За таких обставин, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і кількість судових засідань, тривалість розгляду справи у суді апеляційної інстанції при новому розгляді справи, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35 000 грн 00 коп. є завищеним, а обґрунтованим є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є 10 000 грн 00 коп. В решті слід відмовити. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19. Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили в додатковій угоді №2 від 04.05.2026. Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеною додатковою угодою №2 від 04.05.2026 до договору про надання правової допомоги №14/01/26 від 14.01.2026, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цією угодою не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21). Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.26 у справі № 902/73/26 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.26 у справі № 902/73/26 скасувати. Прийняти нове рішення. «Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул. Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 627 615,89 грн - заборгованості за Договором №068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022, 7 531,39 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 875,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул. Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доручити Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

6. Справу № 902/73/26 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "11" червня 2026 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Романюк Ю.Г. Суддя Саврій В.А.