Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10819/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" червня 2026 р. Справа№ 910/10819/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. без виклику представників сторін, розглядаючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес-Центр» адвоката Мневця О.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10819/25 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес-Центр» до Акціонерного товариства «Київгаз» про визнання незаконним та скасування рішення, в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави заявлених вимог. 08.05.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес-Центр» (далі - Центр) адвокат Мневець О.М. сформував у системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Київгаз» (далі - Товариство) на користь Центру судові витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн. Центр повідомляє, що 11.06.2025 уклав договір про надання правничих послуг з АО «Ткачук та партнери» (далі - Об`єднання) щодо визнання недійсним та скасування рішення Товариства від 15.05.2025 про нарахування необлікованого об`єму природного газу. За умовами п. 4.1 цього договору Центр зобов`язаний сплатити Об`єднанню винагороду (гонорар) в розмірі та строки, передбаченими цим договором. Згідно з п. 5.1.1 договору розмір оплати послуг Об`єднання складає 30 000,00 грн. Також п. 5.1.2 договору передбачено додаткову оплату клієнтом (Центром) Об`єднанню 4 000,00 грн у випадку представництва інтересів Клієнта в суді не пізніше 3 днів до дня судового засідання. Центр зазначив, що у поданій до Господарського суду міста Києва позовній заяві відповідно до вимог ст. 124 ГПК України надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, а також 4 000,00 грн за участь в судовому засіданні, які є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у розумінні положень ч. 4 ст. 126 ГПК України. Також центр у позовній заяві повідомив, що додаткові докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат у справі будуть надані суду відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України. У суді першої інстанції призначались та відбулись за участю представника позивача адвоката Об`єднання 7 судових засідань (02.10.2025, 13.10.2025, 03.11.2025, 17.11.2025, 27.11.2025, 15.12.2025 та 29.12.2025), які Центр на виконання п. 5.1.2 договору оплатив (платіжними інструкціями №2726 від 02.10.2025, №2728 від 13.10.2025, №2739 від 31.10.2025, №2747 від 17.11.2025, №2754 від 27.11.2025, №2758 від 15.12.2025, №2765 від 29.12.2025 на загальну суму 28 000,00 грн. (4 000,00 грн по кожному платежу, всього 7 платежів). Крім того, на виконання умов договору про правничу допомогу в межах представництва інтересів позивача в порядку досудової підготовки Об`єднання направило адвокатський запит на отримання у відповідача документів, пов`язаних з прийняттям рішення №1/15-5/0077 на засіданні постійно діючої комісії Товариства з розгляду актів про порушення про задоволення акта про порушення № 0077 від 02.04.2025; підготувало та направило до суду позовну заяву; підготувало, оформило та направило до суду, відповідачу на підтвердження заявлених позовних вимог клопотання про витребування доказів, відповідь на відзив на позовну заяву, пояснення на клопотання відповідача, заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів. Центр вважає, що понесені ним за надання професійної правничої допомоги згідно з п. 5.1.1 договору про надання правничих послуг в суді першої інстанції витрати становлять 15 000,00 грн. Таким чином, за доводами Центру, загальна сума понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яку він (Центр) просить стягнути з Товариства, становить 42 000,00 грн (15 000,00 грн + 28 000,00 грн). Звертаючись із заявою, що розглядається, Центр зазначає, що апеляційний суд у своїй постанові не вирішив питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - витрат на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України) в суді першої інстанції. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 11.05.2026 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 прийнято до розгляду заяву Центру про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10819/25. Розгляд заяви Центру про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10819/25 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам справи надати свої заперечення щодо заяви Центру про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10819/25. Позиції учасників справи. Від Товариства відзив, заперечення, клопотання або інша заява по суті не надійшли. Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом. Центр звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив визнати незаконним та скасувати рішення №1/15-5/007 засідання постійної діючої комісії (далі - комісія) Товариства з розгляду актів про порушення про задоволення акта про порушення №0077 від 02.04.2025 з нарахування позивачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в обсязі 4016,94 куб. м на суму 104 658,70 грн. У позовній заяві Центр зазначив, що поніс витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Також Центр повідомив що 11.06.2025 уклав з АО «Ткачук та партнери» договір про надання правничих послуг, умовами якого встановлено розмір оплати послуг 30 000,00 грн, а також 4 000,00 грн за участь в судовому засіданні. Такі витрати Центр вважає співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони у розумінні положень ч. 4 ст. 126 ГПК України. Центр зазначив, що додаткові докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат у справі будуть надані суду відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2025, Центр звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 у справі №910/10819/25 та ухвалити нове про задоволення позову Центру до Товариства про визнання незаконним та скасування рішення; стягнути з Товариства на користь Центру судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції у вигляді судового збору в сумі 3 633,60 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. За текстом апеляційної скарги Центр повідомив, що 11.06.2025 уклав договір про надання правничих послуг з АО «Ткачук та партнери» (далі - Об`єднання) щодо визнання недійсним та скасування рішення Товариства від 15.05.2025 про нарахування необлікованого об`єму природного газу, згідно п. 4.1 якого Центр зобов`язаний сплатити Об`єднанню винагороду (гонорар) в розмірі та строки, передбаченими цим договором. Розмір оплати послуг АО «Ткачук та партнери» 30 000,00 грн (без ПДВ) відповідно до п. 5.1.1 договору. Також п. 5.1.2 договору перебачено, що Клієнт додатково сплачує на користь Об`єднання оплату в розмірі 4 000,00 грн у випадку представництва інтересів Клієнта в суді не пізніше 3 днів до дня судового засідання. Позивач зазначив, що поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційно від загальної суми договору від 11.06.2025 в розмірі 15 000,00 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу Центру на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 у справі №910/10819/25 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 у справі №910/10819/25 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення №1/15-5/007 від 15.05.2025 засідання постійної діючої комісії Товариства з розгляду актів про порушення про задоволення акта про порушення №0077 від 02.04.2025. Стягнуто з Товариства на користь Центру 3 028,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства на користь Центру 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Акціонерного товариства «Київгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес-Центр» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. 08.05.2026 представник Центру адвокат Мневець О.М. сформував у системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства на Центру судові витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн. Обґрунтування цієї заяви наведено вище за текстом цієї постанови. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу. Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував, що: - практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України); - отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, (1) заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та (2) повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України. - додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; - щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів; - правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні; - потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України). Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частинами 1, 4 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропущений процесуальний строк може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише за наявності об`єктивних, а не суб`єктивних причин, визнаних поважними судом шляхом наведення мотивованого висновку. Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Апеляційний суд бере до уваги, що представник позивача, який був присутнім при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення, повинен був усвідомлювати, що норми ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачають обов`язок сторони надати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто залежали від волі позивача. Колегія суддів зазначає, що Центр подав заяву про розподіл понесених ним у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу після закінчення апеляційного перегляду справи; до суду першої інстанції відповідну заяву Центр не подавав. Отже, протягом п`яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення Центр докази понесених ним витрат на правничу допомогу не надав. Клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу Центр, звертаючись із заявою, що розглядається, не заявив. Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Щодо наявного у матеріалах справи договору про надання правничих послуг від 11.06.2025, наданого позивачем з позовною заявою, суд вважає, що його не достатньо для вирішення судом питання про стягнення таких витрат, оскільки цей договір підтверджує договірні зобов`язання між Центром та АО «Ткачук та партнери», проте не є підтвердженням виконаних адвокатом робіт/послуг та сам по собі не дає підстав для висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Крім того, цей договір не визначає конкретної вартості послуг правничої допомоги у суді першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення. Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Бізнес-Центр» адвоката Мневця О.М. про ухвалення додаткового рішення відмовити.

2. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.О. Алданова В.А. Корсак