Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11044/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" травня 2026 р. Справа№ 910/11044/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Сибіги О.М. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.05.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25 (суддя - Пукшин Л.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про зобов`язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (надалі - позивач, скаржник, ТОВ "Рада 5") до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (надалі - відповідач, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"), у якому просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада 5" за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 шляхом зняття нарахувань за спожиту електричну енергію, фактично використану власниками квартир і нежитлових приміщень, які перебувають у прямих договірних відносинах з постачальником електричної енергії, та відображення в обліку споживання виключно обсягів електричної енергії, спожитої на освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирних будинків за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, та адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23А. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.12.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/11044/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі №910/11044/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про зобов`язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову з підстав неналежності й неефективності обраного способу захисту порушеного права позивачем помилковим, таким, що не відповідає встановленим обставинам справи і зроблений з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального пра Апелянт вказує, що у розумінні пункту 1.1.2 ПРЕЕ мешканці будинку є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі окремих договорів про користування електричною енергією з електропостачальником. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що Враховуючи наявність оформлених ЕІС-кодів на кожну квартиру, електроенергія від постачальника передається до кожної квартири в точці, на який оформлено ЕІС-код на квартиру (там же розміщені і поквартирні лічильники). Так само точки розподілу електричної енергії від постачальника до ТОВ «РАДА 5» розташовані в місцях розташування точок, на які оформлені відповідні ЕІС-коди. Скаржник зазначає, що в обсяг електричної енергії, спожитої відповідно до даних загальнобудинкових засобів обліку за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд.13 та м. Київ, бульвар Лесі Українки 23А, включено обсяг електричної енергії, спожитої власниками квартир та нежитлових приміщень, які мають прямі договірні відносини з відповідачем, а вузли обліку яких розташовані після вузла обліку відповідача згідно з однолінійними схемами електропостачання. Скаржник вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що спір виник між сторонами у зв`язку з незгодою позивача оплачувати за електроенергію, спожиту власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирних будинків за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13 та бульвар Лесі Українки 23А. ТОВ «РАДА 5» вважає, що його порушене право підлягає захисту у спосіб зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, шляхом зняття нарахувань в обсязі 81969 кВт (354 106,08 грн), яку позивач не зобов`язаний оплачувати, оскільки цей обсяг електричної енергії був спожитий субспоживачами - мешканцями квартир і власниками нежитлових приміщень на об`єктах за адресою: вул. Старонаводницька, 13 та бул. Лесі Українки, 23А Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/11044/25. Витребувано матеріали справи № 910/11044/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/11044/25 у судовому засіданні 21.01.2026. Судове засідання призначене до розгляду 21.01.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/11044/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 на 01.04.2026 Також, не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, 21.12.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25, в якій просить скасувати повністю додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/11044/25 про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Київські електромережі" в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлені стороною відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн не були фактичними і неминучими, а їх розмір не є обґрунтованим і розумним, тому вони не підлягають стягненню як такі, що не корелюються зі складністю справи, виконаними представником відповідача роботами (наданими послугами), із часом, витраченим на складання процесуальних документів та обсягом цих документів Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 11.02.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25 у судовому засіданні 01.04.2026. Судове засідання призначене до розгляду 01.04.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустці. 30.12.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що Господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, так як господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає із матеріальних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. Відповідач у відзиві вказує, що власників/користувачів квартир житлового будинку за адресою: бул. Українки Лесі, 23А приєднано до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. ТОВ «Рада 5» за адресою: бул. Українки Лесі, 23А має субспоживачів, електроустановки яких підключені послідовно (із під обліків) підключено до технологічних електричних мереж основного споживача ТОВ «Рада 5» та які мають з Товариством договірні відносини. Схемою електропостачання об`єкта передбачено відрахування споживання субспоживачів від розрахункових засобів обліку ТОВ «Рада 5» Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" зазначає, що нарахування обсягів споживання електричної енергії за показниками засобів обліку Споживача відбувається з відрахуванням (відніманням) обсягів споживання електроенергії побутовими споживачами (мешканцями кватир) та іншими не побутовими споживачами, засоби обліку яких послідовно підключені до засобів обліку ТОВ «Рада-5» (як основного споживача) та з якими у ОСР укладені індивідуальні договори про надання послуг з розподілу електричної енергії. У судове засідання, що відбулось 06.05.2026 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1411 від 13.11.2018. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. У відповідності до п. 6 Постанови до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії. Відповідно до п. 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок. Згідно з п. п. 2.1.3, 2.1.5 ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл(передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу. Відповідно до 2.1.7 ПРРЕЕ У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", як оператор системи розподілу, розмістив на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з додатками та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. З матеріалів справи вбачається, що розподіл електричної енергії на об`єкт за адресою: вул. Старонаводницька, 13 та бул. Лесі Українки, 23А здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" приєднано за особовим рахунком №3023486 К/Р 451000015418. Відповідно до п. п. 2.3.3 п. 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ККОЕЕ, ПРРЕЕ та проектно-технічної документації та рішень за ними. Згідно з п. 5.1.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ) улаштування вузлів обліку та інших засобів комерційного обліку електричної енергії необхідно здійснювати відповідно до цього Кодексу, Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 липня 2017 року № 476 (далі - ПУЕ), Правил роздрібного ринку електричної енергії та проектних рішень. Відповідно до пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об`єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку. Згідно з листа Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" від 23.06.2025 №28659/3/01/5, адресованому директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські Енергетичні Послуги", у період з січня по червень 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" спожито 154 414 кВт електроенергії. Відповідні відомості також відображені у виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські Енергетичні Послуги" рахунках на оплату: №3023486/1/1 від 18.01.2025; №3023486/2/1 від 18.02.2025, виданий 24.02.2025; №3023486/3/1 від 18.03.2025, виданий 24.03.2025; №3023486/4/1 від 18.04.2025, виданий 18.04.2025; №3023486/5/1 від 18.05.2025, виданий 20.05.2025. Позивач зазначає, що в обсяг електричної енергії, спожитої відповідно до даних загальнобудинкових засобів обліку за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд.13 та м. Київ, бульвар Лесі Українки 23А, включено обсяг електричної енергії, спожитої власниками квартир та нежитлових приміщень, які мають прямі договірні відносини з відповідачем, а вузли обліку яких розташовані після вузла обліку відповідача згідно з однолінійними схемами електропостачання. При цьому, як стверджує позивач, середньомісячне споживання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирних будинків за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13 та бульвар Лесі Українки 23А становить 14 489 кВт, а відтак різниця обсягів електроенергії, яка була спожита власниками квартир та нежитлових приміщень за період січень-травень 2025 року становить 81 969 кВт (на суму 354 106, 08 грн) (81 969 кВт (споживання) х 4,32 грн/кВт год (тариф) = 62592,48 грн), тому підлягає зняттю з нарахувань позивачу. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, шляхом зняття нарахувань в обсязі 81 969 кВт, що становить 354 106, 08 грн. В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що нарахування обсягів споживання електричної енергії за показниками засобів обліку споживача відбувається з відрахуванням (відніманням) обсягів споживання електроенергії побутовими споживачами (мешканцями квартир) та іншими не побутовими споживачами, засоби обліку яких послідовно підключені до засобів обліку позивача (як основного споживача) та з якими у ОСР укладені індивідуальні договори про надання послуг з розподілу електричної енергії. Також, як зазначає відповідач такого способу захисту прав та законних інтересів як зобов`язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію чинним законодавством не передбачено, а вимога про встановлення фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує житлові будинки за адресами: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, та м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23А. Однак, відповідач протягом спірного періоду здійснював нарахування спожитої електричної енергії по особовому рахунку позивача неналежним чином, включаючи заборгованість інших споживачів, які мають прямі договори з відповідачем, а отже зобов`язані самостійно оплачувати спожиту електроенергію. Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права чи інтересу. Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 та від 14 грудня 2021 у справі №643/21744/19. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права чи інтересу позивача, у спірних правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Колегія суддів вважає правомірним та вірним висновок суду першої інстанції, що вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу за спожиту електричну енергію шляхом зняття нарахувань не відповідає способам захисту прав, установленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права позивача та за своїм змістом фактично є вимогою про встановлення юридичних фактів. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що вказана вимога не може бути окремим предметом позову у спірних правовідносинах, оскільки коректні дані комерційного обліку є підставою для нарахування оплати за спожиту електричну енергію. Тобто такі дані у спірних правовідносинах є лише доказом правомірного чи ні здійснення нарахування плати за спожиту електричну енергію. За таких обставин, враховуючи, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, так як господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає із матеріальних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 колегія суддів зазначає наступне. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулось до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій відповідач просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Як встановлено судом, правова допомога надавалася відповідачу на підставі договору № 3443-ДКЕМ про надання правничої допомоги (далі - договір), укладеним між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ПЕРШИЙ РАДНИК" (далі - виконавець), за умовами пункту 1.1. в рамках даного договору виконавець зобов`язується надавати клієнтові правничу допомогу (надалі - послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього. Згідно пункту 1.3. сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг. Відповідно до умов пунктів 4.2. - 4.4. договору розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг. Пунктом 4.6. договору погоджено, що оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця. За актом приймання-передачі наданих послуг №223 від 01.12.2025, який підписаний сторонами за допомогою електронного сервісу "Вчасно", відповідно до договору про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024 та на замовлення клієнта виконавцем у період з 03.09.2025 по 01.12.2025 надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи №910/11044/25, яка розглянута Господарським судом міста Києва за позовом ТОВ "Рада-5" до клієнта про зобов`язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію; клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має. Гонорар розраховується і виплачується виконавцю в порядку і строки, передбачені договором; загальна фіксована вартість робіт (послуг) склала 10 000, 00 грн. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Місюра Юрій Олександрович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6601/10 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України). За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у загальному розмірі 5 000, 00 грн. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" та про часткове задоволення заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" - залишити без задоволення Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/11044/25 - залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/11044/25 - залишити без змін. Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 11.06.2026 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді О.М. Сибіга О.В. Тищенко