Постанова 4873 № 910/13165/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2026 р. Справа №910/13165/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сковородіної О.М. суддів: Колесника Р.М. Тищенко А.І. секретар судового засідання Фурсов Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ХАБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 (суддя - І.О. Андреїшиної, повний текст складений 21.01.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ХАБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК" про стягнення 966 634,98 грн, за участю представників: від позивача: не з`явився, від відповідача: Колток О.М., від третьої особи: не з`явився, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення грошових коштів у розмірі 966 634,98 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення відповідачем отримані ним за гарантією грошових коштів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі Акціонерне товариство «АЛЬТБАНК» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі №910/13165/25 у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» стягнення 966 634, 98 грн відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підрядник виконав свої зобов`язання за договором з простроченням (неналежне виконання). Оскільки за умовами пунктів 12.8 та 12.9 договору банківська гарантія забезпечує зобов`язання не тільки у разі його невиконання, а й у разі неналежного виконання (зокрема, порушення строків), а повернення забезпечення можливе лише за умови повного та належного виконання підрядником умов договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу суми забезпечення . Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» 04.02.2026, у встановлений процесуальним законом строк, через підсистему «Електронний суд» звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: 1) підписанням акту про завершення виконання робіт від 12.08.2025 сторонами підтверджено виконання позивачем робіт за договором у повному обсязі. При цьому, даним актом зафіксовано об`єм робіт, виконаних у період з грудня 2024 по лютий 2025 згідно актів приймання виконаних будівельних робіт №1 від 26.12.2024, №2 від 21.01.2025, №3 від 20.02.2025; 2) договір укладений за результатами відкритих торгів, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню не лише норми Цивільного кодексу України, а й норми Закону України «Про публічні закупівлі», який є спеціальним законом; 3) укладений договір не передбачає трансформацію отриманих за гарантією сум у штрафну санкцію за несвоєчасне виконання робіт, оскільки в розділі 11 договору передбачені спеціальні санкції за прострочення (пеня та штраф), а також механізми їх утримання; 4) положення договору не можуть змінювати вимоги статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим, якщо роботи виконані позивачем у повному обсязі (хоч навіть із простроченням), гарантія має бути йому повернена. Тобто обов`язок замовника повернути забезпечення після виконання переможцем процедури закупівлі договору виникає в силу закону, не залежно від того, чи такі умови передбачені самим договором про закупівлю; 5) сам факт несвоєчасного виконання частини робіт за договором, що є гарантійним випадком і підставою для звернення відповідача до гаранта з вимогою про платіж за гарантією, не означає автоматично, що відповідач вправі безстроково та безумовно зберігати суму забезпечення понад те, що становить зміст його майнового інтересу за договором та законом, і поза договірним режимом відповідальності; 6) враховуючи зменшення вартості робіт, відповідно до умов тендерної документації та п. 12.1 договору, сума гарантії повинна становити 667 837,00 грн (13 356 740,11 грн * 5%), що на 298 797,98 грн менше від фактично отриманої відповідачем суми. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2025 у справі №910/13165/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/13165/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання з розгляду скарги, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів, заперечень, заяв, клопотань та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13165/25. 20.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/13165/25 - без змін. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач, подавши свою тендерну пропозицію, повністю та беззаперечно погодився з усіма умовами тендерної документації та проекту договору, включаючи вимоги щодо забезпечення виконання зобов`язань, а тому, враховуючи настання гарантійного випадку, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов`язань, відповідач, як бенефіціар, правомірно скористався своїм правом на звернення банківської гарантії до виконання, а підстави для повернення суми забезпечення в такому випадку відсутні. 22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/2518/26 за позовом ТОВ «Оператор ГТС України» до ТОВ «Сек`юріті Хаб» про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 717 018,98 грн з підстав несвоєчасного виконання договору про закупівлю № 4600009641 від 01.07.2024. Заявник наголошує, що предметом дослідження у справі №910/2518/26 є питання своєчасності виконання підрядних робіт, а також обґрунтованість і дійсний розмір вимог щодо стягнення штрафних санкцій. На переконання позивача, встановлення цих обставин має ключове значення для правильного вирішення даної справи (№910/13165/25), оскільки саме вони визначають наявність чи відсутність у відповідача правових підстав для отримання та подальшого утримання коштів за банківською гарантією. З огляду на це, керуючись вимогами статті 227 ГПК України, позивач просить суд зупинити апеляційне провадження. 30.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на вказане клопотання, у яких останній заперечує проти його задоволення та просить відмовити у зупиненні провадження у справі з огляду на таке. Відповідно до вимог статті 227 ГПК України обов`язковою підставою для зупинення є саме об`єктивна неможливість розгляду даної справи, яка полягає у неможливості суду самостійно встановити певні обставини. При цьому, на переконання відповідача, подане позивачем клопотання не містить аргументованих доводів, які б підтверджували неможливість розгляду справи №910/13165/25 до вирішення справи №910/2518/26, а згідно зі сталою практикою Верховного Суду сама по собі взаємопов`язаність справ не є беззаперечною підставою для зупинення провадження. Крім того, відповідач наголошує, що матеріали справи вже містять належні та допустимі докази, які дозволяють суду самостійно встановити факт неналежного виконання позивачем умов договору та перевірити настання гарантійного випадку, тоді як необґрунтоване зупинення провадження призведе до затягування судового процесу, порушуючи вимоги статті 2 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо дотримання розумних строків розгляду. 10.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Також, цього ж дня, до початку судового засідання від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у який останній наголошує на тому, що газотранспортна система має важливе народногосподарське та оборонне значення, а тому несвоєчасне виконання підрядниками ремонтних робіт порушує зобов`язання перед державою, спричиняє позаплановий знос об`єктів та загрожує енергетичній безпеці України. Відповідач зазначає, що відповідно до положень пунктів 12.8 та 12.9 укладеного договору, а також норм чинного законодавства, банківська гарантія забезпечує не лише факт виконання, але й належність та своєчасність виконання зобов`язань підрядником. Оскільки позивач виконав роботи зі значним простроченням, що є беззаперечним фактом неналежного виконання договору та гарантійним випадком, замовник правомірно скористався своїм безумовним правом на стягнення коштів за банківською гарантією. Крім того, відповідач спростовує доводи апелянта щодо обов`язку повернути забезпечення згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», підкреслюючи, що таке повернення передбачено лише за умови повного та належного (своєчасного) виконання договору, чого позивачем дотримано не було. На підтвердження своєї правової позиції представник відповідача посилається на релевантну практику Верховного Суду (зокрема, постанови у справах №910/3776/25 та №908/7/18), яка підтверджує правомірність утримання банківської гарантії у разі порушення строків виконання зобов`язання, та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі та заперечення відповідача на нього, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, обов`язок суду зупинити провадження виникає виключно у разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи. Апеляційний суд зазначає, що матеріали даної справи містять достатній обсяг доказів для самостійного встановлення обставин щодо виконання сторонами умов договору та перевірки наявності чи відсутності правових підстав для утримання банківської гарантії, а сама по собі взаємопов`язаність справ не є безумовною та беззаперечною підставою для зупинення провадження. В межах судових засідань представники сторін надали суду усні пояснення по суті апеляційної скарги та спірних правовідносин. Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» (надалі-позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - відповідач, замовник) за результатом проведення відкритих торгів з особливостями за ідентифікатором закупівлі UA-2024-05-30-009823-a, було укладено договір №4600009641 про закупівлю послуг (надалі - договір). Відомості про закупівлю UA-2024-05-30-009823-a та текст договору про закупівлю з усіма додатками знаходяться у вільному доступі на веб-порталі Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-05-30-009823-a. Предметом договору про закупівлю було визначено, що підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги: «Електромонтажні роботи (Ремонт систем засобів безпеки КС Красилів Бердичівського ЛВУМГ)» відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів і технічної документації (які з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами і доповненнями) є послугами, а відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є роботами, далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов договору (п.1.1. договору). Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору). Відповідно до п. 4.1. договору про закупівлю підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 210 календарних днів з моменту укладення цього договору. Відповідно до п. 13.1. договору про закупівлю договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 240 календарних днів з дати укладення. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Пунктом 5.1. договору про закупівлю передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Відповідно до абз. 2 п. 3.3.1. договору про закупівлю, при складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3. Згідно з умовами абз. 3 п. 3.3.1. та п. 5.7 договору про закупівлю виконання підрядником робіт у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом про завершення виконання робіт, складеним у довільній формі. Відповідно до п. 15.1. договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Електронні документи). Під «обміном електронними документами» сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою системи електронного документообігу, що визначена у п. 15.6. договору. Відповідно до п. 15.6 договору сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - система електронного документообігу): комп`ютерна програма «Система зовнішнього обігу електронних документів «DEALS», та відповідно до положень Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». У п. 3.1 договору про закупівлю сторони погодили, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору, згідно з договірною ціною (додаток № 2 становить 19 332 699,60 грн, в т.ч. ПДВ 20% 3 222 116,60 грн. Пунктом 12.1. договору передбачено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної процедури закупівлі по предмету закупівлі «Електромонтажні роботи (Ремонт систем засобів безпеки КС Красилів Бердичівського ЛВУМГ») згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № иА-2024-05-30-009823-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 30 травня 2024 року, підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 966 634,98 грн, що становить 5 відсотків ціни цього договору. Термін дії Гарантії до 30 квітня 2025 року включно (п. 12.3. договору про закупівлю). На виконання вимог оголошення про проведення процедури закупівлі, Акціонерне товариство «АЛЬТБАНК» (надалі - третя особа, банк, гарант) на підставі укладеного з позивачем договору про надання гарантій №115167/GL-124 від 13.05.2024 та заяви №2 від 19.06.2024 видав на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», як бенефіціара, Банківську гарантію 115167/GL- 124/2 від 19.06.2024 на повну (максимальну) суму 966 634,98 грн для забезпечення виконання договору про закупівлю. Термін дії гарантії - до 30 квітня 2025 року включно. Відповідно до пункту 12.8. договору про закупівлю, у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт визначений в пункті 4.1. договору. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що останній відповідно до умов договору про закупівлю виконав для замовника роботи на загальну суму 13 356 740,11 грн, що підтверджується такими документами, які підписані сторонами із застосуванням системи електронного документообігу, а саме: 1) актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року від 26.12.2025 на суму 2 761 009,94 грн; 2) актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 26.12.2024 на суму 591 820,27 грн; 3) актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2025 року від 21.01.2025 на суму 3 492 165,65 грн; 4) актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 21.01.2025 на суму 3 699 905,09 грн; 5) актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2025 року від 20.02.2025 на суму 2 811 839,16 грн; 6) довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 року від 26.12.2024 на суму 3 352 830,21 грн з початку будівництва по звітний місяць включно; 7) Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2025 року від 21.01.2025 на суму 10 544 900,95 грн з початку будівництва по звітний місяць включно; 8) Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2025 року від 20.02.2025 на суму 13 356 740,11 грн з початку будівництва по звітний місяць включно; 9) Актом про завершення виконання робіт від 12.08.2025 на загальну суму 13 356 740,11 грн. В свою чергу, відповідач в рахунок оплати виконаних робіт перерахував позивачу у період з 23.01.2025 по 20.03.2025 грошові кошти у загальній сумі 13 356 740, 11 грн, з яких: 23.01.2025 - 3 352 830, 21 грн, 20.02.2025 - 7 192 070, 74 грн, 20.03.2025 - 2 811 839, 16 грн, на підтвердження чого позивачем долучені копії відповідних банківських виписок. 27.02.2025 відповідач направив засобами SWIFT на адресу гаранта - АТ «АЛЬТБАНК» повідомлення з вимогою здійснити платіж за гарантією у сумі 966 634, 98 грн, у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за договором. Банк на виконання вимог п. 3.1. та п. 5.1. договору про надання гарантій №115167/GL124 від 13.05.2024 листом №23-1/625 від 28.02.2025 повідомив позивача про отримання від відповідача вимоги за гарантією та необхідність в строк до 04.03.2025 (включно) перерахувати банку на рахунок покриття кошти в сумі 966 634, 98 грн. За умовами п. 5.1. договору про надання гарантій при видачі гарантії принципал зобов`язаний внести (переказати) на рахунок покриття кошти у розмірі суми покриття у строк внесення покриття. У разі отримання банком вимоги бенефіціара принципал зобов`язаний негайно (але не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання від банку копії вимоги) внести (переказати) на рахунок покриття кошти в розмірі суми непокриття. Банк має право списувати кошти з рахунку покриття та направляти їх на погашення заборгованості принципала перед Банком, у томи числі, але не виключно, для сплати регресу, комісій, процентів, штрафних процентів, повернення кредиту. Позивач платіжною інструкцією №305 від 04.03.2025 перерахував банку на рахунок покриття, який вказаний у договорі про надання гарантій та листі №23-1/625 від 28.02.2025, грошові кошти у сумі 966 634, 98 грн з призначенням платежу: сплата банківської гарантії №115167/GL-124/2 від 19.06.2024. 06.03.2025 АТ «АЛЬТБАНК» платіжною інструкцією банку №37459 від 06.03.2025 здійснило перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 966 634,98 грн з призначенням платежу: сплата за вимогою №TOVVYKH-25-3281 від 27.02.25 Бенефіціара ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» код 42795490 гар. №115167/GL-124/2 від 19.06.2024. Позивач скерував відповідачу вимогу №227 від 09.10.2025 про повернення протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги грошових коштів в сумі 966 634,98 грн, отриманих за гарантією. Відповідач у відповідь на цю вимогу надіслав позивачу листа за №ТОВВИХ-25-15848 від 10.10.2025, яким повідомив, що банківську гарантію було стягнуто відповідно до умов договору та чинного законодавства України, у зв`язку з порушенням підрядником строків виконання робіт, передбачених договором, а тому підстави для повернення забезпечення виконання договору відсутні. Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає. У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми гарантії, отриманої останнім як забезпечення виконання договору про закупівлю послуг, у зв`язку з повним виконанням підрядником своїх зобов`язань за цим договором. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (стаття 563 ЦК України). Звертаючись із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» посилається на відсутність підстав для отримання відповідачем суми гарантії, оскільки ним виконано повністю умови договору про закупівлю послуг №4600009641 від 01.07.2024, про що свідчить підписаний сторонами 12.08.2025 акт про завершення виконання робіт. У свою чергу відповідач посилався на те, що підставою для виплати банківської гарантії є неналежне виконання принципалом зобов`язань за договором, що також забезпечувалося гарантією. За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У розумінні статті 610 ЦК України, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», забезпечення виконання договору про закупівлю - це надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником за договором про закупівлю. Отже, для вирішення цього спору слід передусім визначитись із тим, яке зобов`язання та щодо якого порушення забезпечувалися банківською гарантією (чи тільки невиконання зобов`язання в розумінні статті 610 ЦК України, чи також виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (неналежне виконання)). Так, судом першої інстанції встановлено, що підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 210 календарних днів з моменту укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3) (пп. 4.1. та 4.2. договору). Отже, граничний строк виконання робіт складає 210 календарних днів, тобто до 27.01.2025. Водночас, підрядник виконав свої зобов`язання по договору з простроченням, що підтверджується наступними актами: - акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 26.12.2024 на суму 2 761 009,94 грн; - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 26.12.2024 на суму 591820,27 грн; - акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 21.01.2025 на суму 3 492 165,65 грн; - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 21.01.2025 на суму 3699905,09 грн; - акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 20.02.2025 на суму 2 811 839,16 грн. 12.08.2025 уповноваженими особами сторін складено акт про завершення виконаних робіт по договору. У разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт, визначений у пункті 4.1 договору (пункт 12.8 договору); Забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору і настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі (пункт 12.9 договору). Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що сторони передбачили в договорі умови, за якими банківська гарантія забезпечує зобов`язання не тільки у разі порушення зобов`язання, що полягає у його невиконанні, а також у разі неналежного виконання, тобто, виконання з порушенням умов щодо строку; за умовами пункту 12.9 договору повернення забезпечення виконання договору здійснюється за умови не лише повного, а й належного виконання умов договору. Суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про закупівлю послуг, викладені у пунктах 4.1, 12.8, 12.9, а саме, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов`язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт, визначений у пункті 4.1 договору (пункт 12.8 договору); забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору (пункт 12.9 договору). А тому, оскільки обставини виконання позивачем робіт за договором із простроченням строку, визначеного пунктом 4.1 договору, є неналежним виконанням у розумінні пункту 12.8 договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю послуг. Водночас, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 12.08.2025 уповноваженими особами сторін складено акт про завершення виконаних робіт по договору, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили, що відповідно до умов договору підрядник виконав, а замовник прийняв визначені предметом договору роботи: Електромонтажні роботи (Ремонт систем засобів безпеки КС Красилів Бердичівського ЛВУМГ). Загальна вартість робіт згідно з Додатком №2 складає 19 332 699, 60 грн. з ПДВ. Підрядник виконав роботи по ремонту систем засобів безпеки КС Красилів Бердичівського ЛВУМГ (надалі - Роботи), згідно з умовами договору та підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт за формами документів КБ-2в та КБ-3 та загальна вартість робіт склала - 13 356 740, 11 грн. з ПДВ. Всього зменшення вартості виконаних робіт згідно актів здачі-приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та актів вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, відповідно до договірної ціни складає: 5 965 959, 49 грн з ПДВ в тому числі: 3 577 333,92 грн з ПДВ обумовлено відсутністю необхідності виконання даних робіт зі сторони замовника (ці роботи були виконанні за попередні періоди), 755 387, 44 грн з ПДВ обумовлено необхідністю оптимізації витрат на заміну певних видів робіт та матеріалів з ініціативи замовника, про що складений акт на додаткові роботи від 21.02.2025 року та 1 633 238, 13 грн. з ПДВ обумовлено економією по фактично виконаних роботах. Терміни виконання робіт не відповідають строкам, що визначені умовами договору, якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення електромонтажних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації заводів, фірм-виробників. Замовник претензій до якості та обсягів виконаних Підрядником Робіт не має. Таким чином, даним актом сторони констатували факт виконання робіт у повному обсязі та відсутність у замовника претензій щодо їх якості чи обсягу, водночас зафіксувавши зменшення фактичної вартості виконаних робіт до 13 356 740, 11 грн з ПДВ. Колегія суддів зазначає, що хоча факт порушення підрядником строків виконання робіт за актом №3 від 20.02.2025 є підтвердженим і свідчить про настання гарантійного випадку у розумінні пунктів 12.8 та 12.9 договору, при вирішенні питання про обґрунтованість утримання замовником суми забезпечення необхідно виходити з такого. У Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 зазначено, що: «Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів. Перш за все- це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору. Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта. Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні. Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі. Виходячи з викладеного, об`єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. Призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала». Отже, наведені висновки об`єднаної палати КГС ВС підтверджують, що банк-гарант здійснює виплату за гарантією без втручання в основні договірні правовідносини. Натомість забезпечувальна функція гарантії реалізується безпосередньо у правовідносинах між бенефіціаром та принципалом (у даному випадку - між відповідачем та позивачем), виходячи виключно зі змісту та умов укладеного між ними договору Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Отже, гарантія, як і порука, має на меті залучення до зобов`язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати меті задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням, а тому є надійним, твердим забезпеченням виконання зобов`язань. При цьому, гарантія за своєю правовою природою виконує компенсаційну функцію покриття всіх грошових вимог кредитора відповідно до умов договору та чинного законодавства. Тобто, компенсаційна функція полягає у тому, що в межах певної суми гарант бере на себе зобов`язання задовольнити певні грошові вимоги кредитора, які виникли у зв`язку із порушенням принципалом свого зобов`язання (наприклад, щодо сплати неустойки). У такому випадку сума гарантії чітко не визначається, а лише встановлюється верхня межа суми гарантії. Така гарантія не може забезпечувати зобов`язання, що не підлягають грошовій оцінці. Крім того, у такому випадку сума гарантії може бути повернута у разі якщо принципалом буде виконано, хоч із простроченням, основне зобов`язання та компенсовано всі грошові вимоги бенефіціара, які виникли на підставі відповідного прострочення. Досліджуючи зміст додаткових пояснень відповідача від 10.06.2026, колегія суддів вбачає, що відповідач фактично розуміє та використовує отриману суму гарантії як штрафну санкцію. Проте умовами укладеного договору не передбачено трансформацію суми банківської гарантії у штрафну санкцію за несвоєчасне виконання робіт. Банківська гарантія не є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності (безальтернативним штрафом за сам факт прострочення), а відтак утримання коштів за нею вимагає наявності дійсних та доведених грошових вимог. Оцінюючи посилання суду першої інстанції та відповідача на правові висновки Верховного Суду у справі №910/3776/25, колегія суддів враховує наступне. У вказаній постанові Верховний Суд дійсно дійшов висновку, що за умовами пунктів 12.8 та 12.9 договору про закупівлю прострочення виконання робіт є неналежним виконанням, що надає право замовнику на використання забезпечення. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо того, на задоволення яких саме вимог (штрафних санкцій, збитків тощо) замовника була спрямована сума банківської гарантії та чи були такі майнові вимоги взагалі пред`явлені і доведені, не було предметом касаційного перегляду у справі №910/3776/25. Суд апеляційної інстанції повною мірою враховує зазначені висновки Верховного Суду щодо наявності гарантійного випадку (прострочення), однак зазначає, що в даному конкретному випадку сам по собі факт порушення строків та наявність права на звернення до гаранта не змінюють правової природи гарантії як інституту забезпечення. Банківська гарантія не є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності (безальтернативним штрафом за сам факт прострочення), а відтак утримання коштів за нею вимагає наявності дійсних та доведених грошових вимог. Зі змісту пункту 12.8 договору прямо вбачається, що у разі неналежного виконання підрядником основного зобов`язання замовник має право одержати задоволення саме своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України. В даному випадку, відповідачем не доведено, які саме його конкретні майнові вимоги (зокрема, розмір нарахованої пені чи штрафу за прострочення виконання робіт), передбачені умовами договору та чинним законодавством України, були задоволені за рахунок гарантії, і які б могли слугувати правовою підставою для її повного неповернення позивачу. Судова колегія додатково звертає увагу, що про відсутність факту задоволення відповідачем своїх майнових вимог за рахунок стягнутої гарантії свідчить наявність господарського спору в межах справи №910/2518/26. Звернення відповідача з окремим позовом про стягнення з позивача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за цим же договором підряду підтверджує, що отримана сума банківської гарантії не була спрямована на погашення чи зарахування вказаних вимог, що додатково доводить безпідставність її подальшого утримання замовником. Крім того, відповідач і на теперішній час не позбавлений можливості отримати задоволення за рахунок коштів, отриманих від гарантії, на погашення цих штрафних санкцій, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, проте станом на день прийняття даної постанови цього не зроблено. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на приписи Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон). Відповідно до частини 4 статті 27 вказаного Закону, кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених цим Законом, підлягають перерахуванню до відповідного бюджету або на рахунок замовника. Зі змісту наведеної норми вбачається, що залишення коштів у замовника (або перерахування до відповідного бюджету) допускається виключно за умови, якщо Законом прямо встановлені випадки їх неповернення. Водночас, сам Закон не містить вичерпного переліку таких випадків. Натомість, системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що підстави для неповернення забезпечення виконання договору повинні визначатися безпосередньо умовами укладеного договору про закупівлю. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не довів наявності правомірних та непогашених майнових вимог, які б підлягали задоволенню за рахунок банківської гарантії відповідно до пункту 12.8 Договору, а основне зобов`язання з виконання робіт позивачем виконано у повному обсязі, визначені законом та договором підстави для подальшого неповернення (утримання) спірної суми забезпечення у даному випадку відсутні. Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Оскільки позивачем основне зобов`язання з виконання робіт було остаточно виконано, що підтверджується актом від 12.08.2025, а відповідач не надав доказів наявності у нього непогашених зустрічних грошових вимог до позивача, або грошових вимог третіх осіб до відповідача у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору, які б покривалися за рахунок стягнутої гарантії у розмірі 966 634,98 грн, правова підстава для подальшого утримання цих коштів відповідачем відпала. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом частини другої вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «СЕК`ЮРІТІ ХАБ» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/13165/25 - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову. Частиною 14 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ХАБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/13165/25 - задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі №910/13165/25 - скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ХАБ" (01133, м. Київ, пров. Коломийський, буд. 17/31А, офіс 446/1; ідентифікаційний код: 42702249) 966 634, 98 грн безпідставно набутих коштів, а також 11 599,62 грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕК`ЮРІТІ ХАБ" (01133, м. Київ, пров. Коломийський, буд. 17/31А, офіс 446/1; ідентифікаційний код: 42702249) 17 399,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/13165/25 повернути до місцевого господарського суду.

7. Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2026.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України. Головуючий суддя О.М. Сковородіна Судді Р.М. Колесник А.І. Тищенко