Постанова 4823 № 751/6159/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 11 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/6159/25 Головуючий у першій інстанції Парфененко О. Я. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/766/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відповідач: ОСОБА_1 особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Парфененко О.Я.), постановлене у м.Мена, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №473686427 від 23 листопада 2021 року в розмірі 51 608 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 23 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відповідачки. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 51 608 грн, з яких: 15 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 36 608 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 51 608,00 грн заборгованості за Договором кредитної лінії № 473686427 від 23 листопада 2021 року, яка складається з: 15 000,00 грн заборгованості за кредитом, 36 608,00 грн заборгованості за відсотками, 2 422,400 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та 5 000,00 витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторони у договорі погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розміру і типу процентної ставки. Також суд дійшов висновку, що з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивач не пропустив. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору відповідачка мала право користуватися кредитною лінією лише протягом 30 днів до 23 грудня 2021 року, а далі кредитом вона не користувалася, оскільки через особистий кабінет не збільшила суму кредиту та не продовжила термін дії договору. Вважає стягнені судом першої інстанції відсотки за користування кредитом безпідставно нарахованими, оскільки не було доведено, що в період з 24 грудня 2021 року вона користувалася кредитом. За доводами ОСОБА_1 , судом порушено норми матеріального права, оскільки на час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року її боргові зобов`язання за кредитним договором №473686427 від 28 листопада 2021 року ще не існували, а відтак і не могли відступитися права кредитора за цим договором. Враховуючи, що ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги щодо відповідачки, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - ТОВ «Юніт Капітал». Також ОСОБА_1 вказує, що судом не враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження оплати за укладеним договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який би засвідчував набуття прав вимоги за кредитним договором №473686427 від 23 листопада 2021 року. Посилається, що судом не враховано, що до матеріалів позовної заяви додано лише бланк форми повідомлення боржника про відступлення права вимоги, проте без зазначення відомостей, передбачених у ст.20 Закону України «Про факторинг», зокрема і розрахункового рахунку, на який підлягають сплаті грошові кошти, та не додано доказів направлення даних повідомлень відповідачці. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Позивач вказує, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28 листопада 2018 року 31 грудня 2024 року. Звертає увагу, що реєстр прав вимоги №170 до Договору факторингу свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором. Також ТОВ «Юніт Капітал» вказує, що 23 грудня 2021 року відповідачка здійснила платіж у розмірі 11 грн за відсотки по кредиту та 26 грудня 2021 року у розмірі 5 грн, чим погасила частину заборгованості за відсотками по кредиту. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. По справі встановлено, що 23 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №473686427, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.33 зворот-37). Пунктами 1.3., 1.7. Договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 15 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 23 грудня 2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 23 грудня 2021 року. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 565,75 процентів річних, що становить 1,55 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 564,95 процентів річних, що становить 1,55 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.8., 1.9.1., 1.9.2., 1.12.2 Договору кредитної лінії). Договір №473686427 підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV582TN. Відповідно до платіжного доручення від 23 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 15 000,00 грн (а.с.9). За вказаних обставин, колегія суддів вважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору №473686427 від 23 листопада 2021 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 31 липня 2023 року заборгованість за кредитним договором №473686427 становила 51 608 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36 608 грн - заборгованість за процентами (а.с.45). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.74-77). Згідно з п.2.1. цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3, 4.1 указаного договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Пунктом 8.2. договору визначено, що він закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с.79 зворот). 31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою текст договору факторингу викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1 викладено у такій редакції: право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с.80-83). Додатковими договорами (№27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року) до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії Договору факторингу продовжувався відповідно до 31 грудня 2022 року, до 31 грудня 2023 року, до 31 грудня 2024 року (а.с.85-86). У реєстрі прав вимоги №170 від 25 січня 2022 року зазначено під номером 553 боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №473686427 від 23 листопада 2021 року з загальною сумою відступленої грошової вимоги 38 645 грн (а.с.72-73). Згідно з протоколом від 25 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло за Реєстром прав вимоги №170 права вимоги щодо 3 093 боржників. Актом звірки взаємних розрахунків сторони підтвердили, що станом на 31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» здійснило оплату за вказаним Реєстром у повному обсязі (а.с.71, 71 зворот). У реєстрі прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року зазначено під номером 2506 боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №473686427 від 23 листопада 2021 року з загальною сумою відступленої грошової вимоги 51 608 грн (а.с.63-64). 05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з п.2.1. якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, зазначених вказаним договором (а.с.65-67). Додатковими угодами (№2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року) до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії Договору факторингу продовжувався відповідно до 31 грудня 2022 року, до 30 грудня 2024 року включно (а.с.69 зворот-70). 04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №04/06-25-Ю, згідно з п.1.1. якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.57-60). Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло Реєстр боржників в кількості 13 254, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, від клієнта до фактора перейшли права вимоги щодо заборгованостей до боржників (а.с.52). Факт сплати ТОВ «Юніт Капітал» ціни відступлення прав вимог згідно Договору факторингу №04/06/25 від 04 червня 2025 року підтверджуються платіжними інструкціями (а.с.48-51). У Реєстрі боржників до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року під номером 3291 міститься інформація про боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 473686427 від 23 листопада 2021 року на загальну суму заборгованості 51 608 грн, з яких: 15 000 грн прострочене тіло, 36 608 грн прострочені відсотки (а.с.55-56). Із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 473686427 від 23 листопада 2021 року, сформованої ТОВ «Юніт Капітал», вбачається, що станом на 25 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 не погашена та становить 51 608 грн, у тому числі: 15 000 грн - тіло кредиту; 36 608 грн прострочені відсотки (а.с.44). Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)). Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17). Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21). З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (подібні правовідносини щодо договору факторингу № 28/1118-01 та наступних відступлень) роз`яснив, що факторинг допускає відступлення як наявних, так і майбутніх вимог, при цьому для розмежування таких вимог застосовуються різні критерії (для наявної - строк платежу, для майбутньої - момент виникнення), а також наголосив на необхідності індивідуалізації права грошової вимоги та можливості його визначення не пізніше моменту виникнення відповідної майбутньої вимоги. Звертаючись з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» посилалося на те, що право грошової вимоги за кредитним договором № 473686427 від 23 листопада 2021 року набуте ним унаслідок послідовного відступлення за договорами факторингу та відповідними реєстрами прав вимоги. Доводи апеляційної скарги про те, що станом на час укладення договору факторингу боргові зобов`язання ОСОБА_1 ще не існували, а відтак не могли відступитися, не заслуговують на увагу. Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 473686427 укладено 23 листопада 2021 року, а надалі право вимоги за ним було належним чином індивідуалізоване та відступлено у послідовності, підтвердженій письмовими доказами, зокрема витягом з реєстру прав вимоги № 170 від 25 січня 2022 року, в якому зазначено боржника, номер і дату кредитного договору, суму та складові вимоги, витягом з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, що містить дані щодо тієї ж грошової вимоги, а також витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 04/06-25-Ю від 04 червня 2025 року, в якому визначено таку ж суму вимоги та її складові. Отже, сам по собі факт укладення рамкового договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до виникнення конкретного кредитного зобов`язання не свідчить про відсутність у сторін можливості відступлення права грошової вимоги, оскільки за договором факторингу допускається відступлення як наявних, так і майбутніх вимог. У цій справі право вимоги за кредитним договором № 473686427 від 23 листопада 2021 року виникло після укладення кредитного договору та було належним чином індивідуалізоване у витягу з реєстру прав вимоги, підписаному сторонами після виникнення відповідного зобов`язання, що узгоджується зі статтями 1077-1078 ЦК України та підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25. Оцінивши подані докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем підтверджено набуття права грошової вимоги за кредитним договором №473686427 від 23 листопада 2021 року внаслідок послідовного відступлення за договорами факторингу та відповідними реєстрами (витяг з реєстру № 170 від 25 січня 2022 року, витяг з реєстру № 10 від 31 липня 2023 року, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі до договору № 04/06-25-Ю від 04 червня 2025 року), а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. В Акті звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підтвердили здійснення фактором (ТОВ «Таліон Плюс») повної оплати суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №170 від 25 січня 2022 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.71), у зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє твердження відповідачки про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження оплати за вказаним договором факторингу. Також суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом. З розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 кошти на погашення кредитної заборгованості не вносила, лише 23 і 26 грудня 2021 року нею було внесено відповідно 11 грн і 5 грн на погашення процентів. Відповідачка не підтверджувала і не заперечувала внесення вказаних сум. Заборгованість позивачем фактично нараховано за період з 23 листопада 2021 року по 03 березня 2022 року. Умовами договору кредитної лінії №473686427 від 23 листопада 2021 року встановлено дисконтний період з 23 листопада 2021 року по 23 грудня 2021 року. Проте, у відповідності до п.1.12.1., оскільки позичальниця не вносила платежів на оплату основної суми кредиту, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладено не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 23 березня 2022 року. Таким чином, позивачем нараховано відсотки у відповідності до умов укладеного кредитного договору. ОСОБА_1 розрахунок заборгованості не спростовано. З урахуванням викладеного в сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: