Постанова 4817 № 596/1040/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 596/1040/24Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/666/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 596/1040/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року (ухвалене суддею Митражик Е.М., дати складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Позов обґрунтовано тим, що 13 липня 2022 року ОСОБА_2 звернувся із заявою №6564 на призначення пенсії за віком, до якої долучено, в тому числі, довідку про підтвердження навчання у Тернопільському вищому професійному училищі №4 імені Михайла Паращука в період з 01 вересня 1977 року по 22 серпня 1979 року, за результатами опрацювання якої прийнято рішення про призначення пенсії з 19 липня 2022 року. Стаж для розрахунку права на пенсію за віком, згідно наданих відповідачем документів, становив 30 років 00 місяців 16 днів. За результатами проведеної ГУ ПФУ в Тернопільській області вибіркової перевірки втановлено, що згідно листа Тернопільського вищого професійного училища №4 імені Михайла Паращука від 08 березня 2024 року №81 довідка на підтвердження факту навчання відповідача в училищі не видавалася. Згідно журналу вихідної кореспонденції, а також журналу видачі довідок, вказаний у довідці вихідний номер не відповідає датам видачі документів, а також адресатам відповіді. Сторона позивача зазначає, що підстави для врахування відповідачу до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 22 серпня 1979 року відсутні, тому без врахування періоду навчання страховий стаж відповідача становить менше 30 років, що не дає права на призначення пенсії за віком відповідачу при досягненні 60-річного віку, тому виплату пенсії припинено та нарахована переплата за період з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року в сумі 54646.34 грн. Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 29 березня 2024 року відповідача повідомлено про переплату пенсії та необхідність її повернення на рахунок позивача та станом на день подання позовної заяви переплата пенсії в сумі 10000.00 грн повернута. Залишок переплати становить 44646.34 грн. Оскільки переплата пенсії виникла внаслідок подання пенсіонером недостовірних даних (тобто, безпідставне набуття та збереження майна було результатом поведінки набувача майна), тому пенсійний орган має право на стягнення з відповідача вказаної суми переплати. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача переплату пенсії в розмірі 44646.34 грн. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року позов ГУ ПФУ в Тернопільській області, залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач на підтвердження стажу, необхідного для призначення пенсії, надав довідку №68 від 12 червня 2022 року, що містила недостовірні відомості. Крім того, сторона позивача не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо врахування під час розгляду даної справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року в справі №500/3223/25 на підтвердження того, що у ОСОБА_2 на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії трудового стажу було достатньо, тому не було необхідності долучати довідку №68 від 12 червня 2022 року, яка містила недостовірні дані, оскільки судове рішення в справі №500/3223/25 не набрало законної сили. У зв`язку з наведеним просить рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі. 17 квітня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника відповідача адвоката Печінки П.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивований тим, що документально доведено, що неправдива довідка про ніби-то навчання відповідача у Тернопільському вищому професійному училищі №4, була створена на обладнанні Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та внесена у базу безпосередньо працівником управління ОСОБА_3 без участі відповідача, що виключає його відповідальність за дії працівників самого позивача. Зазначене свідчить, що позовні вимоги до відповідача заявлені безпідставно, оскільки підроблення офіційного документа здійснено не відповідачем, а безпосередньо працівником Тернопільського обслуговування громадян №11 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Тернопільській області. Крім того, позивач не надав суду роз`яснення, у який саме спосіб відповідач мав можливість долучити до переліку документів, поданих в паперовому вигляді до заяви від 25 липня 2022 року, зокрема довідку №68 від 12 червня 2022 року про навчання у Тернопільському вищому професійному училищі №4 імені Михайла Паращука. Також вважає безпідставним посилання позивача на те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року в справі №500/3223/25, яким визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Тернопільській області, не набрало законної сили, оскільки таке не є доказом того, що на день виповнення пенсійного віку відповідач мав страховий стаж, достатній для призначення пенсії. З огляду на викладене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного. Відповідно до статті263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено беззаперечними доказами, що мали місце недобросовісні дії чи зловживання відповідача, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із вказаним висновком. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 липня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи, перелік яких наведений у розписці-повідомленні. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву) №192550005815 від 20 липня 2022 року відмовлено в призначені пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий стаж становить 28 років 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. При цьому не зараховано до страхового стажу два періоди роботи з 07 лютого 1985 року по 22 лютого 1985 року, оскільки дата прийняття на роботу у трудовій книжці містить виправлення, з 17 жовтня 1990 року по 21 січня 1992 року, бо відсутній номер розпорядження про звільнення у записі трудової книжки заявника. 25 липня 2022 року ОСОБА_2 повторно звернувся з заявою про призначення пенсії з наданням додаткових документів, перелік яких наведений у розписці-повідомленні, в тому числі запис №6 Диплом (свідоцтво, атестат) про навчання (2) «№68 від 12.06.2022». Із змісту довідки за №68 від 12 червня 2022 року Тернопільського вищого професійного училища №4 імені Михайла Паращука слідує, що ОСОБА_2 відповідно до Поіменної книги та Книги наказів дійсно навчався у середньому професійно-технічному училищі №4 м.Тернополя на денній формі навчання за професією слюсар по ремонту автомобілів з 01 вересня 1977 року (наказ №83-к від 01.09.1977) по 22 серпня 1979 року (наказ №77-к від 22.08.1979), про що отримав диплом № НОМЕР_1 та кваліфікацію слюсаря по ремонту автомобілів 4-го розряду. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02 серпня 2022 року призначено ОСОБА_2 пенсію за віком з 19 липня 2022 року (з наступного дня після досягнення позивачем 60 років), що підтверджується відповідним розрахунком з електронної пенсійної справи, страховий стаж становив 30 років 16 днів. До страхового стажу, виходячи з його розрахунку, серед іншого, зараховано період навчання з 01 вересня 1997 року по 22 серпня 1979 року. Проте не зараховано періоди з 07 лютого 1985 року по 22 лютого 1985 року та з 17 жовтня 1990 року по 21 січня 1992 року. В подальшому пенсійним органом проводилася перевірка довідок з пенсійної справи ОСОБА_2 , які подавалися разом з заявою про призначення пенсії, зокрема довідки №68 від 12 червня 2022 року про період навчання у Тернопільському вищому професійному училищі №4 імені Михайла Паращука з 01 вересня 1977 року по 22 серпня 1979 року. У відповідь на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29 березня 2024 року директором Тернопільського вищого професійного училища №4 імені Михайла Паращука надана відповідь від 08 березня 2024 року № 81 про те, що довідка на ОСОБА_2 для підтвердження факту навчання не видавалася. Після з`ясування цих обставин відповідачем прийнято рішення про припинення з 01 березня2024 виплати пенсії ОСОБА_2 , оскільки він не має права на призначення пенсії через недостатній страховий стаж та подання ним недостовірних документів щодо стажу. Про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 проінформовано листами за вих.№1900-0214-8/12940 від 13 березня 2024 року, №1900-0501-8/14402 від 21 березня 2024 року та №1900-0503-8/15802 від 29 березня 2024 року, запропоновано повернути пенсійне посвідчення та вже виплачену пенсію в розмірі 54646.34 грн. Вищевказані обставини встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року в справі №500/4015/24, яке набрало законної сили 23 вересня 2024 року та не підлягають доказуванню при розгляді цивільної справи №596/1040/24 у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України. На підставі службової записки №1813/03-16 від 11 березня 2024 року по пенсійній справі №192550005815 одержувача пенсії ОСОБА_2 встановлено, що у зв`язку з наданням недостовірних відомостей про стаж роботи, право на пенсію за віком з 19 липня 2022 року відсутнє. Сума переплати пенсії з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року становить 54646.34 грн згідно протоколу розрахунку суми переплати від 15 березня 2024 року, про що складено довідку про переплату пенсії від 15 березня 2024 року №192550005815 відділом перерахунків пенсії №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Тернопільській області. З повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0503-8/15802 від 29 вересня 2024 року, адресованого ОСОБА_2 , слідує, що за результатами повторної перевірки правильності призначення пенсії у відповідності до документів, які долучені ним до заяви, поданих на призначення пенсії, встановлено переплату пенсії в зв`язку з наданням йому недостовірних даних у документах, на підставі яких було встановлено та здійснено виплату пенсії. Згідно вищенаведенного він не мав права на призначення пенсії (не підтверджено факт навчання у Тернопільському вищому професійному училищі №4 ім. М. Паращука) з 19 липня 2022 року, відтак встановлено переплату пенсії в сумі 54 646.34 грн., яка виникла за період з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. В силу вимог частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку. Отже, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та постановах Верховного Суду від 02 лютого 2018 року у справі №556/1231/17, від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі 753/15556/15-ц. Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період. У постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13 зазначено, що відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведення фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Правильність здійснення розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, та відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається саме на платника відповідних грошових коштів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 487/2596/17. Звертаючись до суду з позовом ГУ ПФУ в Тернопільській області посилалося на те, що відповідач надав пенсійного органу недостовірну інформацію, внаслідок чого йому безпідставно нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року в сумі 54646.34 грн. Станом на день подання позовної заяви переплата пенсії в сумі 10000.00 грн повернута, залишок становить 44646.34 грн. Із наданих позивачем матеріалів службової записки Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг від 11 березня 2024 року 1813/03-16 вбачається, що за результатами проведеної вибіркової перевірки електронних пенсійних справ встановлено, що ОСОБА_2 звертався до відділу обслуговування громадян №11 (сервісного центру) з заявою на призначення пенсії за віком від 13 липня 2022 року №6564, за документами якої 21 липня 2022 року прийнято рішення про відмову у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Повторно подано заяву від 25 липня 2022 року №6935, до якої долучено довідку про підтвердження навчання у Тернопільському вищому професійному училищі №4 імені Михайла Паращука №68 в період з 01 вересня 1977 року по 22 серпня 1979 року. Згаданий документ завантажено файлом, у властивостях якого значиться програма створення документу Microsoft® Office Word 2010 (дата створення припадає на вихідний день 23.07.2022 та час створення, 21:42:37). Обидві заяви на фронт-офісі опрацьовані ОСОБА_4 , при цьому згаданою спеціалісткою завірено дані у заяві від 13 липня 2022 року, яка містить ознаки копії, в тому числі особистого підпису заявника. Листом від 08 березня 2024 року №81 отримано інформації про те, що така довідка не видавалася. Отже, підстави для врахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 22 серпня 1979 відсутні. Відтак, за результатами опрацюввання ЕПС встановлено, що у ОСОБА_2 відсутнє право на призначення пенсії за віком, починаючи з 19 липня 2022 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року в справі №500/4015/24, яке набрало законної сили 23 вересня 2024 року втановлено, що ОСОБА_2 разом із заявою від 25 липня 2022 року про призначення пенсії подав довідку від 12 червня 2022 року №68, видану директором Тернопільського вищого професійного училища №4 ім.М.Паращука, про те, що ОСОБА_2 навчався у середньому професійно-технічному училищі №4 м.Тернополя на денній формі навчання за професією слюсар по ремонту автомобілів з 01 вересня 1977 року (наказ №83-к від 01.09.1977) по 22 серпня 1979 року (наказ №77-к від 22.08.1979), про що отримав диплом № НОМЕР_1 та кваліфікацію по ремонту автомобілів 4-го розряду. Довідка також містить відомості про реорганізацію та правонаступництво навчальних закладів. Відомості про подання цієї довідки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначені у розписці-повідомленні до його заяви про призначення пенсії від 25 липня 2022 року. У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що довідка від 12 червня 2022 року №68 про підтвердження факту навчання в училищі, яку ОСОБА_2 надав в УПФ, директором Тернопільського вищого професійного училища №4 ім.М.Паращука відповідачу не видавалась. Більше того, сторона відповідача не заперечує факт недостовірності довідки від 12 червня 2022 року №68, проте зазначає, що завантаження вказаної довідки до програмної системи здійснено безпосередньо працівником пенсійного органу, а не відповідачем. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року в справі №500/4015/24, яке набрало законної сили 23 вересня 2024 року, встановлено преюдиційний факт подання ОСОБА_2 разом із заявою від 25 липня 2022 року про призначення пенсії довідки від 12 червня 2022 року №68. Оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, апеляційний суд вважає доведеним факт наявності в діях відповідача недобросовісності, яка полягала у наданні позивачу для призначення пенсії 25 липня 2022 року особисто завідомо недостовірних відомостей для призначення пенсії, а саме довідки №68, виданої Тернопільським вищим професійним училищем №4 імені М.Паращука від 12 червня 2022 року про періоди навчання в училищі. Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів судом встановлено факт недобросовісного набуття ОСОБА_2 коштів у розмірі 44646.34 грн. Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів 44646.34 грн, як переплаченої пенсії, слід задовольнити. Доводи відповідача про те, що після досягнення 60 років він набув право на пенсію за віком та рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі №500/3223/25 задоволено його позов та зобов`язано зарахувати до страхового стажу періоди його роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління із 08 лютого 1985 року по 22 лютого 1985 року та у будівельному кооперативі «Зоряний» із 17 жовтня 1990 року по 21 січня 1992 року колегія суддів відхиляє, оскільки вказане судове рішення станом на момент розгляду цивільної справи не набрало законної сили. Більше того, вказана обставина не спростовує факт недобросовісності поведінки ОСОБА_2 , яка полягала у наданні позивачу для призначення пенсії завідомо недостовірних відомостей щодо навчання для призначення пенсії. Також апеляційний суд враховує поведінку ОСОБА_2 , який посилається на те, що мав страховий стаж, достатній для призначення пенсії, тому жодних причин для подання неправдивих відомостей до пенсійних органів у відповідача не було, водночас ОСОБА_2 рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192550005815 від 20 липня 2022 року про відмову у призначенні йому пенсії не оскаржував, натомість повторно звернувся із заявою про призначення йому пенсії, долучивши нові докази для підтвердження страхового стажу. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким слід задоволити позовну заяву. Щодо вирішення питання судових витрат. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підтвердження судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій апелянтом надано копію платіжної інструкції від 12 червня 2024 року №1281 за сплату судового збору в сумі 3028.00 грн за подання позовної заяви, копію платіжної інструкції від 16 березня 2026 року №666 за сплату судового збору в сумі 4542.00 грн за подання апеляційної скарги. За таких обставин, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 7570.00 грн. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області переплату пенсії в розмірі 44646 (сорок чотири тисячі шістсот сорок шість) гривень 34 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 05 червня 2026 року. Реквізити учасників: Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769. Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Головуючий О.З. Костів Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома