Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/3809/25

Справа № 299/3809/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою та доповненнями до неї на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2025 рокувизнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 винуватим та притягнуто його до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17.000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. Відповідно до постанови суду, - водій ОСОБА_1 26.07.2025 о 04.31 годині у м. Виноградів по вул.Комунальна-1Б, Берегівського району, керував транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нечітка мова, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або у Виноградівській лікарні водій відмовився, що було зафіксоване нагрудною боді-камерою поліцейського, чим порушив п. 2.5. ПДР України. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, прийнятою із значними порушеннями процесуальних та матеріальних норм. Вважає, що вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №402934 від 26.07.2025 щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ проводиться у присутності двох свідків. Стверджує, що ТЗ Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 вилучений не був. Звертає увагу на те, що він мав бажання надати свої пояснення в суді першої інстанції, а в разі необхідності залучити свідка, який перебував з ним в автомобілі, та був присутній при складанні протоколу. До початку апеляційного розгляду, захисник-адвокат Пітух В.І. надав додаткові пояснення у справі, та зазначив, що матеріали справи містять заяву від 27.08.2025 представника Данканича Б.І. про відкладення справи на іншу дату, яку судом першої інстанції не взято до уваги та розглянуто справу без участі особи правопорушника та його захисника. Вважає, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» давали право їм здійснити законну зупинку ТЗ під керуванням ОСОБА_1 . Звертає увагу, що Управлінням патрульної поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України. Матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення передбаченого п. 2.1.6 ПДР та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5315855 від 26.07.2025 року не може слугувати єдиним доказом скоєного адміністративного правопорушення. Таким чином, вважає, що наявні підстави для скасування протоколу серії ЕПР1 № 402934 від 26 липня 2025 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Зазначає, що з відеозапису вбачається, що після зупинки поліцейським не було повідомлено про наявність підозри щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має пройти відповідний огляд, а також не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією 1452/735, які дають підстави вважати те, що особа перебуває у відповідному стані сп`ягніння. Просить суд, апеляційну скаргу задовольнити. Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області по справі № 299/3809/25 від 28.08.2025 року - скасувати; ухвалити рішення, яким адміністративну справу щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ст. 247 КпАП України, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. До початку розгляду даної апеляційної скарги з доповненнями від адвоката Сливки Ю.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному з 03.06.2026. Апеляційним судом відхилене заявлене клопотання адвокатом Сливки Ю.Ю., оскільки судовий розгляд справи за клопотаннями уже неодноразово відкладався. Крім того, враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції (з 05.09.2025), з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, за відсутності учасників судового провадження. Сам адвокат Сливка Ю.Ю. в судове засідання не з`явився, причини неявки не надав, чим продемонстрував небажання відстоювати інтереси клієнта і сприяти реалізації права на захист. У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників адвокатів Сливки Ю.Ю., Пітуха В.І., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини. Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №402934 від 26.07.2025вбачається, що цього ж дня о 04.10 годині у м. Виноградів по вул.Комунальна-1Б, Берегівського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нечітка мова, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або у Виноградівській лікарні водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що з протоколом ознайомлений, однак від надання пояснення відмовився. Всупереч доводів апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається. Незважаючи на заперечення своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина ОСОБА_1 стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом поліцейського СРПП Відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області М.Худанича від 26.07.2025, в якому викладені обставини події, які мали місце 26.07.2025; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5315855 від 26.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; направленням на огляд водія від 26.07.2025; Актом огляду на стан сп`яніння з використанням технічних засобів від 26.07.2025; довідками Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області про вилучення посвідчення водія 19.07.2025 в ході оформлення адміністративних матеріалів серії НОМЕР_2 від 19.07.2025 та про належність транспортного засобу марки «Мерседес-Бенц 300Д, д.н.з. НОМЕР_1 власнику ОСОБА_2 ; дослідженим відеозаписом на якому зафіксовано послідовно події, які відбувалися 26.07.2025 та іншими матеріалами справи. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Твердження ОСОБА_1 та його захисника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не взято до уваги заяву про відкладення розгляду справи, та розглянуто справу без участі особи правопорушника та його захисника, не заслуговують на увагу та апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, і при цьому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП під час апеляційного розгляду справи, чим не скористався та не з`явився до суду апеляційної інстанції. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП. Доводи захисника про те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» давали право їм здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є необґрунтованими. З матеріалів справи та дослідженого відеозапису вбачається, що транспортний засіб був зупинений, у зв`язку з виявленим працівниками поліції порушенням ОСОБА_1 ПДР, а саме за технічну несправність автомобіля, а саме не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, про що водія поліцейські повідомили безпосередньо після зупинки та під час перевірки було виявлено, що водій немає при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, зупинка транспортного засобу відповідала вимогам п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Саме обставини технічної несправності автомобіля були підставою для зупинки транспортного засобу, тоді як предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виявленням у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, роз`яснення йому порядку проходження огляду, його поведінку та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Саме ці обставини зафіксовані на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських. Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу, спростовуються наявним відеозаписом та, крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія з причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. В доповненнях адвокат Пітух В.І. посилається на те, що водію не було роз`яснено, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння фактично несе аналогічні наслідки, що й об`єктивна сторона даного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово працівники поліції попереджали про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте останній відмовився проходити такий. Твердження сторони захисту про те, що присутність двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, який ним керував, від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку та наявність направлення на огляд водія транспортного засобу є обов`язковими умовами, передбаченими наведеним Порядком, невиконання яких ставить під сумнів дотримання визначеного законом порядку при проведенні такого огляду та його дійсність, є безпідставними з огляду на наступне. Направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку, коли водій погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я або не погоджується з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Водночас, у цій справі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у будь-якому порядку, тому у поліцейського взагалі були відсутні підстави для складення такого направлення. Нормативні положення ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року та Інструкції, взагалі не містять вимоги щодо складання працівниками поліції такого направлення на проходження медичного огляду на стан сп`яніння у випадку відмови водія від його проходження. Щодо тверджень сторони захисту про обов`язковість присутності двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, який ним керував, від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку, то слід зазначити, що їх присутність є необхідною у разі, якщо не має можливості застосування технічних засобів відеозапису, на що вказує ст. 266 КУпАП. Однак така можливість була реалізована працівниками поліції, відеозапис правопорушення був долучений до матеріалів справи. Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ`єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисники-адвокати Сливка Ю.Ю., Пітух В.І. не надали. Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що транспортний засібМерседес д.н.з. НОМЕР_1 вилучений не був, то апеляційний суд зазначає, що норми КУпАП не передбачають обов`язкового відсторонення особи від керування транспортним засобом, чи вилучення транспортного засобу та той факт, що водія не було відсторонено, не звільняє його від відповідальності за саме правопорушення, передбачене цією статтею. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги з доповненнями сторони захисту зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, судом апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає останній, суд апеляційної інстанції не вбачає. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненнями до неї залишити без задоволення. Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага