Постанова Сумський апеляційний суд № 577/6843/25

Справа №577/6843/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Логін Є. В. Номер провадження 33/816/1219/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В. ,з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/6843/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Іванцова А. В. на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - захисника адвоката Іванцова А. В. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік; стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн. Згідно постанови судді, 07.11.2025 о 23.57 год. в м. Конотоп, по пр. Червоної Калини, 26, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Jaguar S-Type», д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, 07.11.2025 о 23.57 год. в м. Конотоп, по пр. Червоної Калини, 26, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Jaguar S-Type», д.н. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та гучномовця, чим порушив вимоги п. 2.4. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Іванцов А. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026, скасувати дану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. В обґрунтування пропущеного строку, захисник ОСОБА_1 адвокат Іванцов А. В. посилається на те, що під час розгляду справи ОСОБА_1 присутній не був, про день та час її розгляду належним чином не повідомлявся, а про притягнення до адміністративної відповідальності дізнався після того, як рахунки на його кредитній карті були заблоковані Конотопським відділом ДВС України. Захисник стверджує, що з матеріалами справи ознайомлений 16.04.2026 і того ж дня ним отримано копію оскаржуваної постанови. Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції однобічно та упереджено вирішив справу, не з`ясував всіх обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини і належним чином не повідомив ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи. Також у апеляційній скарзі захисник стверджує, що ОСОБА_1 не допускав будь-які порушення ПДР, а тому у працівників поліції не було підстав для зупинення транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а тому всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 не роз`яснені права, протокол складався без його участі, а з відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, висловлював свої заперечення і його поведінка цілком відповідала обстановці. У судове засідання до апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Іванцов А. В. з`явились. Заслухавши захисника особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Іванцова А. В., які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити, скасувати постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026 та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, у тому числі відеозаписи, оцінивши докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, суд зазначає наступне. Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Так, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без участі ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні докази отримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності копії постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026. Також, в матеріалах справи не міститься доказ ознайомлення ОСОБА_1 після прийнятого судом рішення. З матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_1 адвокат Іванцов А. В. ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та отримав копію оскаржуваної постанови 16.04.2026, апеляційну скаргу подано 22.04.2026, тобто у десятиденний строк після ознайомлення з оскаржуваною постановою. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд вважає причини, за яких ОСОБА_1 було пропущено строк на оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026, поважними, що є підставою для поновлення останньому вказаного строку. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. Диспозиції даних норм закону є бланкетними, тобто відсилає до інших нормативно - правових чи підзаконних нормативно - правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Установленим порядком проходження медичного огляду, про які йдеться у п. 2.5 ПДР, є визначена у ст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10 листопада 2015 року), п. 6 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09 листопада 2015 року, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року) і п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, з наступними змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і проведення такого огляду. Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури огляд водія на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506655 від 08.11.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП; - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506672 від 08.11.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП; - відомостями Головного управління Національної поліції в Сумській області Конотопського районного відділу поліції про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 від 09.07.2015; - відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який підтверджує факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , невиконання ним вимоги про зупинку транспортного засобу та ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Дослідивши вказані матеріали, в тому числі зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.4., п.2.5. ПДР України, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції належним чином не було повідомлено ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було надіслано на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , рекомендовані повідомлення з повідомленням дати, часу і місця розгляду справи про адміністративне правопорушення від 19.11.2025 12.12.2025, 09.01.2026, 30.01.2026. Вказані рекомендовані повідомлення повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній». ОСОБА_1 повторно не прибув у судове засідання в суд першої інстанції без повідомлення причин. В даному випадку, розгляд справи судом першої інстанції за відсутністю ОСОБА_1 , не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»). Посилання захисника Іванцова А. В. на те, що Конотопським міськрайонним судом Сумської області не розміщувалось повідомлення про розгляд справи на сайті Судова влада України є безпідставними, оскільки обов`язок суду про розміщення повідомлення про розгляд справи на сайті Судова влада України нормами чинного законодавства не передбачено. При цьому, суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи у передбачений законодавством спосіб за допомогою поштової кореспонденції. Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не допускав будь які порушення ПДР, а тому у працівників поліції не було підстав для зупинення транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а тому всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати є необґрунтованими з огляду на наступне. В Україні як на час зупинки т/з під керуванням ОСОБА_1 , так і на день апеляційного розгляду справи, діє режим воєнного стану у зв`язку із військовою агресією рф, внаслідок чого під час комендантської години повноваження поліцейських щодо зупинки та перевірки транспортних засобів є розширеними і можуть реалізовуватись з метою забезпечення публічної безпеки та контролю за дотриманням режимних обмежень, незважаючи на певне звуження прав чи законних інтересів осіб, які керують т/з. Цей захід є вимушеним і виправданим під час дії режиму воєнного стану. З огляду на це, дії поліцейських узгоджуються як з положеннями ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та «Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан», так і з приписами ст. 32, 35 ЗУ «Про Національну поліцію», згідно яких на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух т/з. Перепустка це виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують т/з, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину. Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Під час дії комендантської години ЗСУ, Держспецтрансслужба, НГУ, ДПС, НП, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи НП для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, т/з, багажу та вантажів, які ними перевозяться. Уповноважена особа має право зупиняти т/з та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи т/з або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, тому доводи апеляційної скарги захисника про незаконність зупинки т/з під керуванням ОСОБА_1 є безпідставними і задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не роз`яснені права, а протокол складався без його участі висновків суду не спростовують, оскільки з відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими було встановлено особу водія, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки, ОСОБА_1 погодився, сів в автомобіль і покинув місце зупинки. Працівники поліції почали рухатись за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , однак останній покинув місце зупинки, що обґрунтовано було розцінено як поліцейськими так і судом як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції однобічно та упереджено вирішив справу, не з`ясував всіх обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини не відповідає фактичним обставинам, тому апеляційний суд відхиляє дані доводи, оскільки зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено. З огляду на вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Іванцову Андрію Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Іванцова Андрія Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Джепа Г. В.