Постанова Сумський апеляційний суд № 591/3073/24

Справа №591/3073/24 Номер провадження 22-ц/816/2141/26 Категорія - 56 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В. в присутності прокурора Гладченка Ярослава Юрійовича розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Ніколаєнко О.О., у справі №591/3073/24 за позовом керівника Окружної прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, У С Т А Н О В И В: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позову У березні 2024 року прокурор, діючи в інтересах Сумської міської ради, звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за користування земельною ділянкою. Свої позовні вимоги мотивуючи тим, що відповідач є власником об`єктів нерухомості, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що земельна ділянка площею 0,4114 га на праві власності належить Сумській міській територіальній громаді в особі міської ради. Листом від 13.10.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача про необхідність належного оформлення користування ОСОБА_1 земельною ділянкою і було запропоновано добровільно сплатити розмір недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою. 15.02.2024 відповідач уклав договір оренди землі з Сумською міською радою. Податковою службою підтверджено факт сплати відповідачем земельного податку за 2021 рік в сумі 21 406,56 грн та за 2023 рік в сумі 13 539,65 грн, за 2022 нарахування земельного податку, відповідно до пункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, не здійснювалось. Разом з тим, позивач, вказав, що у період із 01.03.2021 по 14.02.2024 орендна плата за вказану земельну ділянку не сплачувалась. Отже відповідно до розрахунку місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.03.2021 по 14.02.2024 в сумі 520 078,58 грн. Вважав, що відповідач зберігав кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, а позивач втрачав належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Розмір збережених відповідачем коштів за період з 01.03.2021 по 14.02.2024 (безпідставно набутого майна) складає 520 078,58 грн. А тому просив суд, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь Сумської міської ради вказану суму. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Зарічного районного суду м Суми від 23.03.2026 позовні вимоги керівника Окружної прокуратури м. Суми, який діяв в інтересах держави в особі Сумської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволені частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради 190007,11 грн. за безпідставне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди. В іншій частині відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно, у відповідача виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Разом з тим, під час винесення рішення, суд першої інстанції, вважаючи, що на момент набуття права власності відповідачем на нежитлові приміщення діяв договір оренди земельної ділянки, укладений з попереднім власником і його державна реєстрація про припинення була здійснена лише 18.08.2021, прийшов до висновку, що відповідач використовував земельну ділянку без належних підстав у періоді з 19.08.2021 по 14.02.2024, а тому застосував до спірних правовідносин приписи статей 1212 та 1214 ЦК України саме за це період. При цьому, суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення суми боргу за користування земельною ділянкою за 2022 рік, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки у період з 24.02.2022 по 03.04.2022 м. Суми населений пункт, у якому розташована спірна земельна ділянка, було віднесено до територій активних бойових дій. Вказане відповідно до положень п.п. 69.14 пункту 69 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України звільняє користувача земельної ділянки від обов`язку нарахування та сплати орендної плати за землю у 2022 році, отже у відповідача не виникло і обов`язку сплачувати позивачу кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки як такі, що збережені без достатніх правових підстав. В частині стягнення коштів за 2023 рік, суд першої інстанції позовні вимоги задовільнив в розмірі 126 164,66 грн. При вирішенні питання про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2024 по 14.02.2024, суд першої інстанції, посилаючись на те, що оцінка була сформована лише 01.03.2024 визнав, що визначена у 2024 році позивачем оцінка земельної ділянки не охоплює період, за який відбувається стягнення з відповідача коштів, і для розрахунку за січень-лютий 2024 року застосував попередню оцінку (6 985 215,56 грн) стягнувши заборгованість за користування земельною ділянкою за 2024 рік в сумі 17176,76 грн (6985215,56 грн. *2%/365 днів/*45 днів). Короткий зміст апеляційної скарги 21.04.2026 через систему «Електронний суд» Сумська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23.03.2026, в якій зазначено, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01.03.2021 по 18.08.2021 не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Вказав, що суд першої інстанції помилково ототожнив дату внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з моментом припинення прав оренди. Вказав, що право оренди земельної ділянки з попереднім власником нерухомого майна було припинено в 2012 році, а тому рішення суду про відмову в задоволенні вимог в цій частині є необґрунтованими. Крім того вказав, що суд помилково при розрахунку заборгованості коштів за використання земельної ділянки як такі, що збережені без достатніх правових підстав, за 2024 рік застосував нормативно-грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 6985215,56 (попереднього року), оскільки це суперечить п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України і не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021, справа № 905/1680/20. Просив рішення Зарічного суду м. Суми від 23.03.2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в оскаржуваній частині, а саме: стягнути на користь Сумської міської ради кошти в розмірі 277114,56 грн (132890,54 грн- за період з 01.03.2021 по 31.12.2021; 126164,66 грн за 2023 рік; 18059,36 грн- за період з 01.01.2024 по 14.02.2024) та стягнути на користь Сумської обласної прокуратури судові витрати, сплачені за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури залишено без руху Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 01 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 01 травня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Позиція апеляційного суду У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи відповідач та його представник не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Від представника відповідача адвоката Мазнєвої С.Г. надійшла заява, в якій вона просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, справу розглядати у її відсутність та відповідача. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились. 2.

Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора Гладченка Я.Ю., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника Сумської обласної прокуратури підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного матеріального та процесуального законодавства України. Фактичні обставини справи 10.11.2008 Сумська міська рада уклала з ТОВ «Суми-Петрол» договір оренди земельної ділянки площею 0,4114 га за адресою: АДРЕСА_1 . Договором було визначено термін до 24 жовтня 2012 р. з переважним правом на продовження договору (а.с. 136, 138). 15.12.2016 ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна у ТОВ «4 Трейдинг» нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16, 17). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано за ОСОБА_1 15.12.2016 (а.с. 19, 20). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:12:006:0020 перебуває у власності територіальної громади Сумської міської ради. В реєстрі міститься запис від 20.02.2024 про право оренди відповідачем даної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 15.02.2024 (а.с. 21, 22). Як вбачається з інформації з Реєстру речових прав, 18.08.2021 зареєстровано припинення договору оренди від 10.11.2008. Датою державної реєстрації договору оренди вказано 12.01.2010, строк 2 роки 9 місяців 12 днів, дата закінчення строку договору оренди 24.10.2012 (а.с. 140). 15.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки терміном на 5 років, у якій просив встановити ставку 4% від нормативно-грошової оцінки. На вказаній заяві міститься вхідний реєстраційний номер Департаменту від 16.09.2021 (а.с. 69). 01.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту забезпечення ресурсних платежів із заявою, у якій повторно просив підготувати проєкт рішення про надання йому в оренду земельної ділянки, а також повідомив про сплату податку за 2020, 2021 та 2023 роки (а.с. 73). Листом Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 13.10.2023 № 06.02-10/1315 ОСОБА_1 повідомлено, що останній, володіючи нерухомим майном, фактично використовує земельну ділянку без державної реєстрації права користування нею. Надано розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою за 2020 -2023 роки. Так, за 2021 рік недоотримана орендна плата визначена в розмірі 184 047,20 грн; за 2022 рік недоотримана орендна плата визначена в розмірі 242 964,02 грн, за період з 01.01.2023 по 15.10.2023 недоотримана орендна плата визначена в розмірі 110 232,44 грн. Всього загальна сума недоотриманих коштів становить 721 290,86 грн. Запропонували ОСОБА_1 звернутися до Департаменту забезпечення ресурсних платежів для укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів (а.с. 12, 13). Листом від 06.03.2024 № 06.01-16/300 Департамент забезпечення ресурсних платежів повідомив ОСОБА_1 , що останній фактично використовував земельну ділянку без державної реєстрації права користування нею. Надано розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2021 по 31.12.2021, згідно якого виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 4 601 179,88 грн та розміру відсотка від НГО 4%, недоотримана орендна плата становить 132 890,54 грн, яка розрахована з урахуванням сплаченого земельного податку в сумі 21 406,56 грн. Так, за 2022 рік недоотримана орендна плата становить 242 964,02 грн, яка розрахована виходячи з нормативно-грошової оцінки 6 074 100,49 грн та відсоткової ставки 4%; за 2023 р. недоотримана орендна плата визначена на рівні 126 164,66 грн виходячи з нормативно-грошової оцінки 6 985 215,56 грн, розміру відсотку 2% та з урахуванням сплаченого земельного податку в сумі 13 539,65 грн; за 2024 р. (період з 1 січня по 14 лютого) недоотримана орендна плата визначена на рівні 18 059,36 грн виходячи з розміру нормативно-грошової оцінки 7 344 139,68 грн та 2% відсотка від нормативно-грошової оцінки (а.с.14- 15). ОСОБА_1 листом від 14.03.2024 повідомив про свою незгоду із визначеним розрахунком недоотриманого доходу (а.с. 75). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, який сформований 04.03.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 344 139,68 грн на дату проведення нормативно-грошової оцінки 01.03.2024 (а.с. 23, 24). Відповідно до витягу з технічної документації від 01.09.2021 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 4 601 179,88 грн. Відповідно до витягу від 27.09.2023 нормативно-грошова оцінка становить 6 985 215,56 грн; відповідно до витягу від 01.03.2024 нормативно-грошова оцінка становить 7 344 139,68 грн (а.с. 30). 01.11.2023 Головним управлінням ДПС у Сумській області складено на ім`я відповідача 3 податкових повідомлення-рішення. Згідно з ППР визначено розмір земельного податку: за 2021 рік - 21 406,56 грн (сплачено в день винесення рішення, а.с. 70); за 2023 рік - 13 539,65 грн (сплачено в день винесення податкового повідомлення рішення, а.с. 71); за 2020 рік - 21 806 грн (сплачено в день винесення податкового повідомлення - рішення, а.с. 82). Листом від 06.03.2024 Головне управління Державної податкової служби у Сумській області повідомило, що відповідно до вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України здійснювалось нарахування земельного податку: за 2021 рік нараховано земельний податок у розмірі 21 406,56 грн, за 2023 рік 13 539,65 грн. Податкові зобов`язання сплачено платником у повному обсязі; за 2022 рік нарахування земельного податку не здійснювалось (а.с. 31). Відповідно до листа ГУ ДПС у Сумській області від 20.10.2025 відповідачу здійснювалось нарахування земельного податку за ділянку площею 0,4114 га по АДРЕСА_1 : за 2020 рік нараховано 21 406,56 грн, за 2021 рік 21 406,56 грн, за 2023 рік 13 539,65 грн. Податкові зобов`язання сплачені платником у повному обсязі. 27.02.2024 окружна прокуратура міста Суми направила на адресу міської ради запит № 51-1791 вих 24, у якому просила надати розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 14.02.2024 (а.с. 32-33). 06.03.2024 № 06.01.-18/1226 Департамент забезпечення ресурсних платежів надав інформацію щодо бездокументарного використання ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4114 га (кадастровий номер 5910136300:12:006:0020) (а.с. 34). Мотивувальна частина та застосовані норми права Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Окружною прокуратурою міста Суми направлено 27.02.2024 на адресу міської ради запит № 51-1791 вих 24, у якому прокуратура просила надати розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 14.02.2024 (а.с. 32-33) і 06.03.2024 № 06.01.-18/1226 Департамент забезпечення ресурсних платежів надав інформацію щодо бездокументарного використання ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4114 га (кадастровий номер 5910136300:12:006:0020). При цьому повідомлено, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням Сумська міська рада не може звернутись до суду з позовом. (а.с. 34). Вказані обставини свідчать про нездійснення Сумською міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Суми, наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва, а тому з огляду на те, що міська рада протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом окружною прокуратурою 27.03.2024 направлено до Зарічного районного суду м. Суми позов про стягнення з ОСОБА_1 вищевказаного недоотриманого доходу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що безпідставне збереження коштів за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади в особі Сумської міської ради в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади. Тому відповідно, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання при використанні спірної земельної ділянки, у тому числі повноти нарахування та сплати обов`язкових платежів за її використання, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів. Спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади Сумської міської ради, бездіяльність якої зі звернення до суду з відповідним позовом до відповідача ОСОБА_1 доводить неналежне здійснення міською радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів плати за землю до бюджету та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади. Статтею 79-1 ЗК України унормовано порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Так, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (частина 2 статті 79-1 ЗК України). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частини 3-5 статті 79-1). Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9 статті 79-1). Частиною 1статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу(частина 1ст. 124 ЗК України). Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку. Поряд із цим встановлено, що у період з 01.03.2021 по 14.02.2024 ОСОБА_1 використовував земельну ділянку без укладення із Сумською міською радою договору оренди землі. Земельна ділянка площею 0,4114 га з кадастровим номером5910136300:12:006:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до положень статті 79-1 ЗК України відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності територіальної громади Сумської міської ради. В силу ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Відповідач ОСОБА_1 не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, у період з 01.03.2021 по 14.02.2024, як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/23/17 У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Зі змісту глави 15, статей 120,125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вказані правові позиції при розгляді аналогічних спорів неодноразово наводилися у висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. З матеріалів справи вбачається, що договір оренди спірної земельної ділянки між Сумською міською радою та відповідачем ОСОБА_1 не укладався, право оренди відповідно до закону не зареєстровано. А отже у заявлений період з 01.03.2021 по 14.02.2024 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:12:006:0020, площею 0,4114 га, а відповідач її використовував без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому орендну плату та фактично збільшуючи свої доходи. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 правомірно володіючи майном, а саме: нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , користувався спірною земельною ділянкою на якій зазначене майно знаходиться. Доказів протилежного суду не надано. А оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не може бути постійним землекористувачем, він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином, єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених вимог в частині стягнення коштів за період з 01.03.2021 по 18.08.2021, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи 15.12.2016 ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна у ТОВ «4 Трейдинг» нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16, 17). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано за відповідачем 15.12.2016 (а.с. 19, 20). Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Останній протягом тривалого часу цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі. Посилання суду на те, що на момент набуття права власності відповідачем на нежитлові приміщення діяв договір оренди земельної ділянки, укладений з попереднім власником і його державна реєстрація про припинення була здійснена лише 18.08.2021, спростовуються інформацією з Реєстру речових прав, згідно якої датою державної реєстрації договору оренди вказано 12.01.2010, строк 2 роки 9 місяців 12 днів, дата закінчення строку договору оренди земельної ділянки 24.10.2012. А тому, колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. У даній справі рішення районного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позову за період з 01.03.201 по 18.08.2021 та частині визначення розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 14.02.2024, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається. Щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки Колегія суддів враховує, що відповідно до ст.ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України). Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону). З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм ПК України. Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»). Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:12:006:0020 № 820/332-21 від 10.09.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2021 рік становить 4601179,88; № НВ-9928809862023 від 27.09.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2023 рік становить 6985215,56; № НВ-9931726422024 від 01.03.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2024 рік становить 7344139,68 (ас. 28-30) Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16, від 23.06.2022 у справі №160/8668/19, вказано, що нормами ПК України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.(постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20, від 10.01.2024 у справі № 712/7879/22). Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зокрема Кні - добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки. Згідно з п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом. Посилання суду першої інстанції про те, що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки повинна складати 6985215,56 є помилковим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:12:006:0020 № НВ-9931726422024 від 01.03.2024 грошова оцінка земельної ділянки на 2024 рік становить 7344139,68 Згідно із ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Як зазначалося вище, постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 за №1147 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Вказана Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини). Межі території територіальної громади, а також межі населених пунктів (сіл, селищ, міст), що входять до складу територій територіальних громад, використовуються на підставі відомостей Державного земельного кадастру, а у разі, коли відомості про такі межі не внесені до Державного земельного кадастру, - на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад або інших матеріалів, за якими відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх затвердження, здійснювалося встановлення (зміна) їх меж. У разі відсутності таких матеріалів і до моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі сіл, селищ, міст відомостями про такі межі, а також межі території територіальної громади (сільської, селищної, міської) ради вважаються дані, що збігаються з межами, відображеними на індексних кадастрових картах (планах) сіл, селищ, міст, районів згідно з відомостями Державного земельного кадастру, а межами територіальної громади вважаються дані згідно із зовнішніми межами юрисдикції ради територіальної громади (населених пунктів), що увійшли до її складу. Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за певною формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1 до Методики; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки. Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 у період часу з 01.03.2021 по 14.02.2024 користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Сумській міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати, зменшених на суму сплаченого земельного податку, за указаний період у розмірі 277114,56 грн. (132890,54 грн за період з 01.03.2021 по 31.12.2021; 126164,66 грн за 2023 рік; 18059,36 за період з 01.01.2024 по 14.02.2024), а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому суд враховує, що відновлення порушених прав Сумської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичних добросовісний землекористувач. До вказаних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14, а також Вищий господарський суд України у постановах: від 21.07.2016 у справі № 922/208/15, від 12.01.2017 у справі № 922/51/15, від 04.11.2017 у справі № 922/210/15, Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №908/848/18 по аналогічним справам. Колегія суддів звертає увагу, що в резолютивній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми суд ухвалив стягнути кошти на користь Сумської міської ради за безпідставне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди однією сумою 190007,11 грн, а тому колегія суддів вважає за необхідне рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.). Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Судові витрати Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підпунктом 1 пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Окружна прокуратура міста Суми звернулась до суду з майновим спором, ціна позову у справі складає 520078 гривні 58 копійок. За подання позовної заяви позивач сплатив 7801 гривні 18 копійок, що підтверджується випискою про зарахування судового збору (а.с. 42). З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 53,28 % Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у сумі 4156 гривні 47 копійок Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання апеляційної скарги Сумська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 3623 гривні 60 коп. Апеляційна скарга Сумської обласної прокуратури задоволена в повному обсязі. Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3623 гривні 60 коп. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Ухвалене судом рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 376; 381-382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Окружної прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради ( код ЄДРПОУ 23823253) кошти за безпідставне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди у розмірі 277114,56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 03527891) судові витрати у розмірі 7780 гривні 07 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови суду виготовлено 11 червня 2026 року. Головуючий - О.М. Черних Судді: В.І. Криворотенко А.О. Замченко