Постанова Вінницький апеляційний суд № 139/47/26

Справа № 139/47/26 Провадження № 22-ц/801/1101/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокуСправа № 139/47/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року, ухвалене суддею Тучинською Н.В., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №908527 від 28 липня 2023 року в загальному розмірі 44 180,56 грн. В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначило, що 28 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №908527, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у сумі 6 773,91 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 44 180,56 грн, з яких: 6 773,91 грн заборгованість за тілом кредиту; 37 406,65 грн заборгованість за процентами. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №908527 від 28 липня 2023 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , у розмірі 44180 гривень 56 копійок, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень, а всього 50 842 (п`ятдесят тисяч вісімсот сорок дві) гривні 96 копійок. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. У сказі зазначає, що до позовної заяви не долучено оригінал електронного цифрового підпису (ідентифікатору), а нею ставиться під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, у зв`язку з чим такий доказ не повинен братися судом до уваги. Належний перехід права вимоги від первісного кредитора на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не відбувся, крім того у матеріалах справи відсутні повідомлення позичальника про відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами. Що стосується витрат на правничу допомогу, то відсутність документального підтвердження таких витрат, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. У переліку документів, які були надані позивачем до суду відсутній будь-який первинний документ, який підтвердив би здійснення/ проведення оплати за надання правничої допомоги у даній судовій справі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 28 липня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №908527 про надання споживчого кредиту. За умовами цього Договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним (пп. 1.2. п. 1); сума кредиту 6 800 гривень (пп. 1.3. п. 1); строк кредиту 360 днів, періодичність сплати процентів кожні 30 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору (пп. 1.4. п. 1); тип процентної ставки фіксована (пп. 1.5. п. 1); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору за стандартною ставкою за ввесь строк користування кредитом становить 47541,10% річних, а за стандартною ставкою з урахуванням періоду заниженої процентної ставки 25087,16% річних (пп. 1.7. п. 1); орієнтовна загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою 60 656 гривень, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування пониженої процентної ставки 59 085 гривень 20 копійок (пп. 1.8. п. 1). Підписуючи цей Договір, Споживач підтвердила, що перед укладенням Договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» вказана в частинах 1 і 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх та погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (пп. 9.8. п. 9). Згідно копії довідки за підписом представника ТОВ «Селфі Кредит» про ідентифікацію вбачається, що Клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено кредитний договір №908527 від 28 лютого 2023 року, ідентифікована ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору підписаний Позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор К417, час відправки ідентифікатора позичальнику 28.07.2023, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380960475508). Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору № 908527 від 28 липня 2023 року, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 . Згідно копії листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251020-5275 від 20 жовтня 2025 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 6 800 гривень 28 липня 2023 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, вчиненого первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», який долучено до позову в електронному вигляді, станом на 21 червня 2024 року ОСОБА_1 не виконала належним чином свого зобов`язання та допустила заборгованість з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом на загальну суму 44 180 гривень 56 копійок. Одночасно, із вказаного вище розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснила плату за кредитним договором №908527 від 28 липня 2023 року на загальну суму за тілом кредиту на 26 гривень 09 копійок та 10 347 гривень 51 копійку за відсотками за користування кредитом (21 серпня 2023 року, 14 вересня 2023 року, 13жовтня 2023 року, 18 жовтня 2023 року). 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу №21062024, відповідно до умов якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників. Пунктом 6.2.3. визначено, що Права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників за формою Додатку 2 цього Договору, та виконання Фактором вимог п.7.2 Договору. Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до боржника по кредитному договору №908527 від 28 липня 2023 року в загальному розмірі 44 180 гривень 56 копійок. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №908527 від 28 липня 2023 року становить 44 180 гривень 56 копійок, з яких: 6 773 гривні 91 копійка заборгованість за тілом кредиту; 37 406 гривень 65 копійок заборгованість за відсотками. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконала, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 44 180,56 грн. Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Суд першої інстанції, зважаючи на те, що відповідачем не було спростовано факт наявності у неї заборгованості за договором №908527 від 28 липня 2023 року, дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кредитної заборгованості в сумі 44 180 гривень 56 копійок. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права у спірних правовідносинах. За результатами апеляційного перегляду ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В основному доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: відсутність у матеріалах справи оригіналу електронного цифрового підпису; ненадання доказів на підтвердження факту переходу до позивача права вимоги; розмір заборгованості за процентами неспівмірний сумі тіла кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, як споживачу кредитних послуг. Вказані доводи не заслуговують на увагу, з огляду на наступні обставини даної справи. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність на розгляді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області даної цивільної справи №139/47/26 про стягнення з неї заборгованості, адже отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі. Так, ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачеві строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов (а.с.13). У п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України зазначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Зі змісту статті 178 ЦПК України слідує, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен, в тому числі, містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Тобто, суд ухвалює рішення в межах вимог позову та з урахуванням заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог. Копію позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», на виконання вимог ч.1 ст. 177 ЦПК України, було направлено безпосередньо на адресу відповідача, докази на підтвердження чого додано до позовної заяви. Копію ухвали про відкриття провадження у направлено на адресу ОСОБА_1 згідно супровідного листа від 02 лютого 2026 року та вручено їй 07 лютого 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16). Відтак, ОСОБА_1 мала право подати відзив на позов до 23 лютого 2026 року включно (з урахуванням вихідних днів). Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористалася, жодного доказу на спростування викладених у позовній заяві обставин не надала. Це є суттєвим при розгляді апеляційної скарги, адже, по-перше, за змістом п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. По-друге, до відзиву додаються (крім іншого) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України). За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Саме під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши відсутність відзиву на позов, а відтак і заперечень відповідача щодо підстав позову та розміру заявлених вимог, суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору. Така поведінка, за якої відповідач не реалізував у повній мірі свої процесуальні права і не вчинив передбачених законом процесуальних дій, призвела до того, що результат розгляду справи є не в повній мірі прийнятним для скаржника. Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі №209/2875/21 зазначив, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів під час виконання своїх юридичних обов`язків і здійснення своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності під час здійснення ним прав і виконання обов`язків. За обставин даної справи поведінка ОСОБА_1 не може вважатися добросовісною, оскільки вона, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі, не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов, а відтак суд першої інстанції розглянув справу за наявними у справі доказами. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 залишила поза увагою суду обставини своєї обізнаності (чи необізнаності) щодо розгляду справи та отримання процесуальних документів по справі. А відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи не розглядаються апеляційним судом. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук О.С. Панасюк