Постанова 4857 № 380/24127/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24127/24 пров. № А/857/39867/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/24127/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, суддя у І інстанції Братичак У.В., час винесення ухвали не зазначено, місце винесення ухвали м. Львів, дата складання повного тексту ухвали не зазначено, В С Т А Н О В И В: В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/24127/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №380/24127/24 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Акт №432-2024 форми Нвс-5 розслідування групового нещасного випадку в частині щодо смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 09.10.2024. Визнано протиправним та скасовано Акт №432/02-2024 форми НПвс про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 не під час виконання ним обов`язків військової служби, затверджений Начальником Східного регіонального управління ДПСУ 09.10.2024. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно провести розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 22.11.2022 з військовослужбовцем ОСОБА_2 , а також скласти відповідні акти з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн 92 коп. 08.09.2025 до суду від представника позивача надійшла заява щодо розподілу судових витрат, у якій зазначає, що судом не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивачки всіх понесених нею витрат на професійну правничу допомогу адвоката Бідного Б.Б. Тому просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, а саме витрати відповідачки на професійну правничу допомогу адвоката, про що зазначено у п.2 прохальної частини адміністративного позову та стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката Бідного Б.Б. у цій справі в сумі 48800 грн відповідно до наданого звіту адвоката від 5 вересня 2025 року і квитанціям № 25 від 18.11.2024, № 31 від 11.07.2025 і № 33 від 05.09.2025 суму 48800 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду. Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що закон не зобов`язує позивача подавати додаткову заяву про розподіл судових витрат, якщо така заява міститься в позові. Крім того, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного провадження позивачу та її представнику не було відомо про дату ухвалення судового рішення, обсягу професійної правничої допомоги, яку потребувала позивачка. Вказує, що з обсягом професійної правничої допомоги визначились тільки після отримання судового рішення. Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року про залишення без розгляду заяви позивачки ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі № 380/24127/24 по причині порушення судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання і направити справу для продовження розгляду зазначеної заяви до суду першої інстанції. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року залишити без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви, суд вважав за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень частини другої статті 312 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Залишаючи заяву щодо розподілу судових витрати без розгляду, суд першої інстанції вказав, що подання позивачкою заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, без попереднього звернення про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також без обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, спонукає до висновку про залишення такої заяви без розгляду відповідно до ч.7 ст.139 КАС України. Колегія суддів погоджується із таким висновком та зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина третя статті визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стаття 139 КАС України врегульовує питання розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві. Згідно абзацу 1 частини першої вказаної норми при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Частина сьома статті 139 КАС України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, зі змісту частини сьомої статті 139 КАС України випливає, що умовою для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є обов`язкова наявність відповідної заяви/клопотання особи про те, що нею будуть понесені відповідні судові витрати. Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України). За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків: «Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України». В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі № 580/3758/19, від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме зі змісту прохальної частини позовної заяви слідує, що позивачка просила, зокрема, стягнути з відповідача на користь позивачки всі понесені нею судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката Бідного Б.Б. згідно наданим квитанціям. Поряд з цим, жодних квитанцій та доказів понесених витрат на правову допомогу позивачем до позовної не долучалося, в ході розгляду справи не подавалося, а також не заявлялося відповідного клопотання про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. В контексті зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення у прохальній частині позовної заяви узагальненої вимоги про стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом справи не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення. У постанові від 19.09.2024 у справі №200/2125/23, застосовуючи наведені вище правові висновки, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені, заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу правомірно була залишена без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно залишена без розгляду заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав. Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заява про компенсацію судових витрати від 20.11.2025, подана позивачем задоволенню не підлягає у огляду на відсутність фактичних та правових підстав для стягнення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у справі. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/24127/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний