Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/25206/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 рокуСправа № 380/25206/25 пров. № А/857/20969/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року (головуючий суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- Короткий зміст позовних вимог На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (далі відповідач) з такими вимогами: - визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року; - зобов`язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; - зобов`язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправною бездіяльність Львівського державного університету безпеки життєдіяльності щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно; - зобов`язав Львівський державний університет безпеки життєдіяльності нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, якорю затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), Постановою Кабінету Міністрів України №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі Постанова № 1013), з урахуванням правових висновків Верховного Суду. Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року і по лютий 2018 року, тому повинен був вчинити ці дії слід при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд першої інстанції кваліфікував цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача. Суд дійшов висновку, що в контексті нової редакції Порядку № 1078 січень 2008 року слід вважати "місяцем зростання доходу" для обчислення індексації з 01.01.2016, тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з тих мотивів, що такі є передчасними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що з прийняттям КМ України Постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015 істотно змінився порядок індексації зарплати/грошового забезпечення та інших доходів населення. Відповідно до цієї Постанови січень 2016 року є місяцем підвищення грошових доходів населення, а тому місяць початку обчислення індексу споживчих цін є січень 2016 року. На думку відповідача, у період з грудня 2015 року до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося, тому підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця не було. Вважає, що повноваження щодо обрахунку індексації, в т.ч. щодо визначення базового місяця для такого нарахування покладаються виключно на відповідача. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції: Позивач у спірний період проходив службу у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності та наказом начальника цієї установи від 17.06.2021 № 434 о/с звільнений із служби, знятий з усіх видів забезпечення та виключений з кадрів ДСНС України 19.06.2021. Згідно довідки відповідача про нараховане та виплачене грошове забезпечення, позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення лише за вісім місяців з липня 2017 року по лютий 2018 року, у інші місяці цього періоду індексація не нараховувалася та не виплачувалася. На звернення представника позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 2016-2018 роки, відповідач листом від 07.11.2025 № 9001-4994/9011 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з огляду на те, що нарахування суми індексації у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства. Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини: Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XIІ. Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону № 2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон № 1282-XII). За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1282-XII: - індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; - поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 01.01.2015, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом № 911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону № 1282-XII цифри 101 замінені цифрами

103. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII). Відповідно до норм статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. 09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі Постанова № 1013). Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015. Відповідно до пункту 3 Постанови № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно було вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078. Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесені зміни в абзац другий пункту 11 Порядку № 1078, цифри « 101» замінено цифрами « 103». Ці зміни, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 77 від 11.02.2016, застосовуються з 1 січня 2016 року. Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Позиція суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви: суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що у зв`язку з прийняттям Постанови № 1013, якою були внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «місяцем підвищення доходу» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Зазначив, що в контексті нової редакції Порядку №1078 січень 2008 року слід вважати "місяцем зростання доходу" для обчислення індексації з 01.01.2016, тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року. Аргументи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно визначив січень 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача, не врахувавши зміни законодавства, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, а також подальші зміни в умовах проходження служби та розмірах посадових окладів позивача. Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є питання визначення місяця, за яким має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а саме - наявність чи відсутність підстав для застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу при обчисленні розміру індексації. Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 за наслідками розгляду судової справи з аналогічними фактичними обставинами справи: 1) Постанова КМУ № 1013 змінила механізм індексації та замінила поняття «базовий місяць» на поняття «місяць підвищення доходу»; 2) після 01.12.2015 місяцем підвищення доходу є виключно місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке зростання інших складових заробітної плати чи грошового забезпечення; 3) Постанова № 1013 поширювалася на працівників бюджетної сфери, яким з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади, однак не передбачала підвищення посадових окладів військовослужбовців, тому січень 2016 року не став для військовослужбовців місяцем підвищення доходу і не може автоматично вважатися відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін; 4) після змін, внесених Постановою № 1013, обчислення індексу споживчих цін здійснюється для всіх працівників за єдиним правилом - з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою; 5) для визначення місяця підвищення доходу значення має не дата прийняття на службу, переведення чи інші кадрові зміни, а дата останнього підвищення посадового окладу за посадою; 6) у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців визначалися постановою КМУ № 1294 та не змінювалися. Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 на підставі постанови КМУ №

704. Відтак для нарахування індексації грошового забезпечення за період до 28.02.2018 місяцем підвищення доходу є січень 2008 року; 7) повноваження державного органу щодо визначення місяця підвищення доходу не є дискреційними, оскільки цей місяць прямо визначається законодавством залежно від останнього підвищення посадового окладу; суб`єкт владних повноважень не може на власний розсуд визначати інший місяць для обчислення індексу споживчих цін, ніж місяць останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою. Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи цитовані висновки Верховного Суду при оцінці спірних правовідносин, дійшла висновку, що у зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою були внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки місяцем підвищення доходу (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні, був визначений постановою КМУ № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007, якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців за посадами. Постанова № 1294 набрала чинності 01.01.2008. Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, коли набрала чинності постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №

704. Таким чином, в контексті нової редакції Порядку №1078 січень 2008 року слід вважати «місяцем зростання доходу» для обчислення індексації з 01.01.2016, тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року. Доводи апелянта про те, що після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1013 відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін став січень 2016 року, ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту цієї постанови та внесених нею змін до Порядку №1078. Як виснував Верховний Суд у цитованій вище постанові, положення Постанови №1013 щодо початку обчислення індексу споживчих цін із січня 2016 року стосувалися тих категорій працівників, посадові оклади яких були підвищені з 01.12.2015. Водночас для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу підвищення посадових окладів у грудні 2015 року не відбулося, а тому сам факт набрання чинності Постановою №1013 не змінив місяця підвищення доходу для цілей проведення індексації їх грошового забезпечення. Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу у спірний період визначалися нормативними актами, які діяли з 01.01.2008, а наступне підвищення таких окладів відбулося лише з 01.03.2018. За таких обставин саме січень 2008 року є "місяцем підвищення доходу", від якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період до 28.02.2018. Аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спорах. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення січня 2008 року місяцем, за яким має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Оскільки відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року і по лютий 2018 року відповідно до Порядку №1013, тому повинен був вчинити ці дії до виключення вйськовослужбовця із списків особового складу частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, то така бездіяльність є протиправною та призводить до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, то суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. N17, далі Порядок № 44). Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Порядок № 44 містить такі норми: - грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (пункт 2); - виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3); - виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4); - грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5). Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Таким чином, оскільки компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є похідною виплатою від грошового забезпечення та підлягає виплаті одночасно із ним, то у разі здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення позивача відповідач зобов`язаний також здійснити відповідну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №

44. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити таку компенсацію одночасно з виплатою донарахованих сум індексації грошового забезпечення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього. Керуючись ст. 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі № 380/25206/25 без змін. Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Головуючий суддя Р. М. Москаль судді Т. М. Димарчук П. І. Сало Повне судове рішення складено 10.06.26.