Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6644/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6644/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 10 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позов задоволено. Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 12.08.2021 року по 31.01.2025 року, нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року № 200/5055/24, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в головному управління Пенсійного фонду України у Донецькій області з 31.05.2019 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року № 200/5055/24 зобов`язано головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати за період його роботи у Державним навчальним закладом Бахмутський центр професійно-технічної освіти з вересня 1989 року по жовтень 2002 року включно, згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №158 від 12.08.2021, виданої Державним навчальним закладом Бахмутський центр професійно-технічної освіти, з 13.08.2021. На виконання вказаного рішення сума заборгованості у розмірі 32092,41 грн за період з 12.08.2021 року по 31.01.2025 року була включена до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України та виплачена позивачу у лютому 2025 року в сумі 32092,41 грн. 05.04.2025 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії. Листом відповідача від 18.04.2025 року відмовлено у нарахуванні компенсації. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №

159. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно із статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Із змісту вказаних вище нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Приписи абз. 1 п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі №№200/5213/20, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20, від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16, від 08 червня 2022 року у справі №200/5213/20-а. Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Як правильно становив суд першої інстанції, на виконання рішення суду відповідачем заборгованість за період з 12.08.2021 року по 31.05.2025 року виплачено в лютому 2025 року у розмірі 32092,41 грн. Враховуючи викладене, а також те, що несвоєчасне нарахування позивачу пенсії, здійснено з вини Пенсійного органу, який нараховує і виплачує відповідні виплати, позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ. Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17. З урахуванням обставин цієї справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії є протиправними, як наслідок, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу зазначену компенсацію. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.