Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/11824/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11824/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України та просить суд: - визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"; - зобов`язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб відносно ОСОБА_1 , в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про не порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обґрунтовуючи позовну заяву зазначив, що при зверненні до закладу освіти про отримання довідки про здобуття освіти за даними Єдиної державної електронної бази питань освіти позивач отримав довідку, з якої вбачається, що послідовність здобуття освітніх рівнів порушена, внаслідок чого останній позбавлений права на отримання відстрочки від мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року у справі № 580/11824/24; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до Міністерство освіти і науки України; визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"; зобов`язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб відносно ОСОБА_1 , в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2025 року та від 23 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. 13 червня 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи позивач ОСОБА_1 навчався: - 01.09.2012 вперше був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Черкаського державного технологічного університету та відрахований 31.07.2014; - 01.09.2014 був вдруге зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та відрахований 11.01.2016; - 01.09.2018 втретє зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського національного економічного університету та відрахований 06.03.2019; - 01.09.2023 вчетверте зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Університету Григорія Сковороди в м. Переяславі, де навчається на час розгляду справи. У рядку «Чи не порушує послідовність навчання» зазначено: «Ні, порушує». Згідно з виданою ОСОБА_1 довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №408393 від 04.10.2024 Університету Григорія Сковороди м. Переяслав, у рядку «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, зазначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», вказано «Ні, порушує». 13.11.2024 за №13/11/24-1 представник позивача звернувся зі скаргою до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс», у якій вказав, що у 2023 році почав здобувати перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у в університеті Григорія Сковороди в м. Переяславі, де навчається дотепер. При цьому поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», оскільки перший (бакалаврський) рівень ним не здобутий через відрахування. Причиною невідповідності інформації, зазначеної у довідці про здобуття освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 реальній ситуації є помилковість алгоритмів, згідно яких формується довідка, скільки формулювання «Раніше здобутий рівень освіти» вимагає порівнювати саме з тими рівнями освіти, які здобуті, але не з тими, які здобувались, але здобуті не були. У зв`язку з цим просив вжити заходи для того, щоб він отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази питань освіти з коректною інформацією щодо непорушення поточного здобуття освіти послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Листом №01-13/4221 від 18.11.2024 Державне підприємство «Інфоресурс» надало представнику позивача відповідь на скаргу, у якій вказало, що заповнення інформації у Довідці стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться у ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», здійснюється в ЄДЕБО автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, який описано в його листі від 03.06.2024 №1/9758-24. Відповідно до підпункту 1 пункту 8 розділу 1V Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584інформацію про здобувачів освіти, на підставі якої формується довідка за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, вносять суб`єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи, що надають освітні послуги. Тож, внесення до ЄДЕБО змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, не відноситься до компетенції ДП УУкрінформ». Відповідач відповіді на скаргу не надав. Вважаючи, що зазначення у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №408393 від 04.10.2024 Університету Григорія Сковороди м. Переяслав порушення послідовності одержання вищої освіти порушує його право на отримання відстрочки від мобілізації позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд дійшов висновку, що у спірному випадку зарахування на навчання є порушенням послідовності одержання освіти вищого рівня, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII, оскільки позивач вже здобував освіту за рівнем, який був вищий наявного у нього рівня освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, тому довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 04.10.2024 №408393 сформована та видана правомірно. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне. Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України (частина перша статті 3 Закону № 2145-VIII). Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону № 2145-VIII). При цьому право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак (частина друга статті 3 Закону № 2145-VIII). З огляду на частину дев`яту статті 3 Закону № 2145-VIII таке право не може бути обмежене законом, але закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії). Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (до 12 вересня 2025 року), передбачалося, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. За визначеннями, наведеними у пунктах 5, 19 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII, вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону № 1556-VII). Для молодшого бакалавра - це успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС; для бакалавра - успішне виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС (частини третя та четверта статті 5 Закону № 1556-VII). Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою; обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС (абзац перший частини п`ятої статті 5 Закону № 1556-VII). Таким чином, право на освіту, зокрема вищу освіту, є конституційним правом, гарантованим статтею 53 Конституції України та конкретизованим у статті 3 Закону № 2145-VIII і статті 4 Закону № 1556-VII. Зазначене право реалізується через здобуття особою освіти на послідовних рівнях, перелік яких вичерпно визначений частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII та частиною другою статті 5 Закону № 1556-VII, і може бути обмежене лише у випадках, прямо передбачених Конституцією та законами України. З огляду на абзац третій частини другої статті 6 Закону № 1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Суд також враховує положення статті 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої) «Право на професійну підготовку» (The right to vocational training), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V як обов`язкової у повному обсязі. Згідно з пунктами 1 та 5 статті 10 зазначеної Хартії держави-учасниці зобов`язалися створити умови для доступу до вищої технічної та університетської освіти виключно на основі особистих здібностей та заохочувати повне використання існуючих програм професійної підготовки шляхом вжиття належних заходів. Зазначені положення Хартії передбачають позитивне зобов`язання держави створювати реальні умови для безперешкодного завершення розпочатого навчання. Частиною першою та другою статті 7 Закону № 1556-VII визначено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою є підставою для відрахування відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1556-VII. Тобто рівень вищої освіти характеризує етап освітнього процесу та визначає складність освітньої програми (початковий, перший бакалаврський, другий магістерський, третій освітньо-науковий/освітньо-творчий), тоді як ступінь вищої освіти (молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор мистецтва) присуджується закладом вищої освіти особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму. Водночас до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту - навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем вищої освіти не може розглядатись як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти у розумінні законодавства про освіту. Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII. Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Пунктом 62 Порядку № 560 визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком

9. За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до Порядку № 560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», - так/ні. Формулювання «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту положень частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII можна дійти висновку, що другий (магістерський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. З огляду на викладене, при тлумаченні положень пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII у взаємозв`язку із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII та статтями 5- 7 Закону № 1556-VII суд виходить з того, що критерій послідовності здобуття рівнів освіти має освітньо-правову природу та відображає рух особи від раніше здобутого нижчого рівня освіти до вищого. Тому попереднє незавершене навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти не може прирівнюватися до здобуття такого рівня та саме по собі свідчити про порушення послідовності здобуття освіти. Інше тлумачення спотворює достовірність інформації у ЄДЕБО, створює непропорційні перешкоди для реалізації пов`язаних з освітнім статусом прав і законних інтересів особи та суперечить взятим Україною на себе міжнародним зобов`язанням за статтею 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої). Передбачена пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації для здобувачів освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, є одним з механізмів реалізації державою зазначеного зобов`язання. У межах спірних правовідносин, позивач у 2012 році отримав атестат про повну загальну середню освіту. У 2012 році позивач здійснив спробу здобути перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у Черкаському державному технологічному університеті, але був відрахований. Також у 2014 році позивач здійснив спробу здобути перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, але цього рівня освіти не здобув, був відрахований. У 2023 році позивач почав здобувати перший (бакалаврський) рівень вищої освіти в університеті Григорія Сковороди у м. Переяславі. Відтак, позивач має атестат про повну загальну середню освіту та здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. З наведеного висновується, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту», проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило належного функціонування системи Єдина державна електронна база з питань освіти. Висновки суду про повторне отримання позивачем одних і тих самих освітніх послуг й повторне формування відповідних знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти не є спроможними, оскільки слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка. Оскільки диплома бакалавра позивач раніше не отримував, він не вважається особою, яка раніше здобула рівень вищої освіти, а тому його поточне навчання є здобуттям рівня освіти, вищого за раніше здобутий. Отже, для формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, немає правових та фактичних підстав. Суд критично оцінює покликання суду першої інстанції на лист Міносвіти від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований (керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс»). Те, що позивач раніше вже навчався у закладі вищої освіти за освітнім ступенем «бакалавр» та був з нього відрахований без отримання диплома, не прирівнює його до особи, яка здобула вищу освіту ступеня «бакалавр» й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому закладі вищої освіти за тим самим освітнім ступенем, позивач здобуває освіту рівня, який раніше ним не був здобутий. Таким чином, формування та видача позивачу довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти порушили його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти, а також право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII. Колегія суддів не погоджує висновки суду першої інстанції про те, що надання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО і має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, з наступних підстав. Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення про ЄДЕБО; втратило чинність на підставі наказу Міносвіти від 22 жовтня 2025 року № 1384), яке розроблено відповідно до статті 74 Закону № 2145-VIII з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб (абзац перший пункту 1 розділу I зазначеного Положення). В абзаці четвертому пункту 2 розділу I Положення про ЄДЕБО наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.. Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про ЄДЕБО). Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про ЄДЕБО, ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, зокрема вищої освіти. Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про ЄДЕБО. Відповідно до підпунктів 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО. Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО, уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО. Отже, формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт. При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення. Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування. Аналогічний підхід до вирішення справ у подібних правовідносинах застосований у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі № 160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі № 160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі № 300/2794/25 та від 03 березня 2026 року у справі №340/7912/24. У справі, що розглядається, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, не мав технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти. Суд звертає увагу на те, що порядок вчинення дій щодо формування довідки визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень, це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства. Суд додатково зауважує, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), а також від обов`язку забезпечити достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти. Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму. Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у спосіб, визначений судом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року скасувати. Прийняти нове судове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту". Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Т.Р. Вівдиченко