Постанова 4855 № 826/1402/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1402/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Харечко Ю.В., за участі представника позивача - Романишена Р.М., представника відповідача - Махно А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008744203; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008754203; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008764203; - визнати протиправним та скасувати рішення від 25.09.2017 №0008734203 про застосування штрафних санкцій; - визнати протиправною та скасувати вимогу від 25.09.2017 №Ф-582615 про сплату боргу (недоїмки). Позов мотивовано тим, що позивач задекларував інвестиційний дохід з продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕКОТЕХ» у розмірі 850 000 гривень, зазначивши його у Додатку Ф2 до податкової декларації за 2015 рік. При цьому, відображення вказаного інвестиційного доходу не вплинуло на фінансовий результат у зв`язку із тим, що сума продажу корпоративних прав позивача у ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» дорівнювала розміру частки позивача у статутному капіталі вказаної юридичної особи. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується фактичний рух активів платника ОСОБА_1 та понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративного права) у вигляді внеску до статутного капіталу ТОВ «Науково-Виробниче підприємство «Екотех» (виписки по рахункам), як того вимагав Верховний Суд у постанові від 16.07.2024, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд. Апелянт стверджує, що заява на переказ готівки являється належним доказом внесення коштів із посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі №718/2832/23. У зв`язку із цим вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 року. Щодо визначення платником у вказаних банківських операціях ЗАТ «БАНК НРБ», а не ОСОБА_1 повідомляє суд, що у деяких випадках у технічних полях або в полі платника при формуванні меморіальних ордерів міг фігурувати банк, хоча в заяві на переказ готівки мали бути вказані дані засновника. Вважає, що помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 та від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Від Головного управління ДПС у м. Києві до суду 21.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.04.2015 по 31.03.2016 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, а у період з 01.04.2016 по 31.12.2016 на спрощеній системі оподаткування з обраною II групою платника єдиного податку за ставкою 20% від мінімальної заробітної плати. З 21.08.2017 по 29.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальна позапланову невиїзну перевірку підприємницької діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності та достовірності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності за період з 01.04.2015 по 31.12.2016. За результатами перевірки складено акт від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/ НОМЕР_1 . У ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог: - підпункту 49.18.5 пункту 49.18, пункту 49.2 статті 49 ПК України, шляхом неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік; - статті 36, підпункту 164.2.9. пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інвестиційний дохід за 2015 рік у сумі 170000,00 грн; - статті 177 Податкового кодексу України - заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, у зв`язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 84435,52 грн, у тому числі за 2015 рік - 45704,14 грн, за 2016 рік - 38731,38 грн; - пункту 4 частини другої статті 6 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, неподання таблиці №1 додатку 5 про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік; - абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9, пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не нарахування та несплата до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 124835,16 грн, у тому числі за 2015 рік - 80353,29 грн, за 2016 рік - 44481,87 грн; - пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України - не нарахування та несплата до бюджету військового збору в сумі 1945,10 грн, в тому числі за 2015 рік -16223,49 грн, за 2016 рік - 3227,61 грн. - пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, не надання документів, які стосуються перевірки. На підставі висновків акту від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/2725516218 ГУ ДФС у м. Києві 25.09.2017 винесено: - податкове повідомлення-рішення №0008744203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 318 044,40грн, в тому числі на 254 435,52грн за податковим зобов`язанням та на 63 608,88грн за штрафними санкціями; - податкове повідомлення-рішення №0008754203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем військовий збір на 24 313,88 грн, в тому числі на 19451,1грн за податковим зобов`язанням та на 4 862,78 грн за штрафними санкціями; - податкове повідомлення-рішення №0008764203, яким до позивача згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України; - рішення №0008734203 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 16518,85 грн за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 124835,16 грн; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16 грн. Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом. З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2024 касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними і скасування: податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №0008744203, №0008754203; рішення від 25.09.2017 №0008734203 про застосування до штрафних санкцій; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-58261; справу №826/1402/18 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; у решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 залишено без змін. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт попередньо понесених витрат на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) у вигляді внеску до статутного капіталу ТОВ «НВК «ЕКОТЕХ» у загальному розмірі 850 000 гривень. Так, суд погодився з доводами відповідача щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інвестиційний дохід за 2015 рік. У межах спірних правовідносин судом не встановлено підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №0008744203, №0008754203, рішення від 25.09.2017 №0008734203 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-58261. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідною до пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб. Згідно підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 165.1.44 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права. За приписами підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Отже, дохід, отриманий фізичною особою внаслідок виходу з числа засновників (учасників) підприємства, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Відповідно до фактичних обставин справи, інвестиційний дохід у позивача виник внаслідок укладення договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» від 03.09.2015, на підставі якого ОСОБА_1 (Продавець 1) та ОСОБА_2 (Продавець 2) передали у власність ТОВ «Мережева компанія «Комод» (Покупець) належні їм частки у статутному капіталі ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» за винагороду в розмірі 1 000 000 гривень. Позивач перебував у складі засновників ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» - йому належала частка в статутному капіталі ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» у розмірі 85%, що в грошовому еквіваленті складає 850 000 гривень. Зокрема, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ», протоколом загальних зборів учасників ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» від 14.07.2003 №9 вирішено, крім іншого: вивести ОСОБА_3 зі складу учасників; погоджено відступлення частки ОСОБА_3 ОСОБА_1 - 13 000 гривень (26% статутного фонду); збільшити статутний фонд на 300 000 гривень, довівши його до розміру 350 000 гривень; зазначене збільшення статутного фонду здійснити шляхом збільшення учасниками своїх часток за рахунок власних коштів учасників, де ОСОБА_1 збільшує частку на 153 000 гривень. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що частка у розмірі 13 000 гривень (26% статутного капіталу ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ») набута 14.07.2003 ОСОБА_1 на підставі оплатного правочину (договору купівлі-продажу тощо). У подальшому, на підставі договору дарування від 28.10.2005, ОСОБА_1 (обдарований) безоплатно отримав у власність від ОСОБА_2 (дарувальник) частку у статутному капіталі ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» у розмірі 119 000 гривень (що становить 34% статутного фонду). Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» від 28.10.2005 №17 вирішено, крім іншого: затвердити новий розподіл часток учасників, де 85% статутного фонду належить ОСОБА_1 ; збільшити статутний фонд за рахунок додаткових вкладів його учасників, довівши його розмір до 1 000 000 гривень. При цьому, у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» від 28.10.2005 №17 не визначений розмір внесків учасників за рахунок яких відбуватиметься збільшення статутного капіталу. Системний аналіз викладених обставин спірних правовідносин дає підстави для таких висновків: - частки у статутному капіталі ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» у розмірі 13 000 гривень та 119 000 гривень набуті ОСОБА_1 на підставі безоплатних правочинів (14.07.2003 та 28.10.2005 відповідно); - внески у грошовій формі до статутного капіталу ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» мали бути здійснені ОСОБА_1 : після 14.07.2003 у розмірі 153 000 гривень - внаслідок збільшення статутного капіталу до розміру 350 000 гривень; після 28.10.2005 - внаслідок збільшення статутного капіталу до розміру 1 000 000 гривень. Позивач стверджує, що внески до статутного капіталу ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» у грошовій формі у загальному розмірі 850 000 гривень підтверджуються: на суму 178 500 гривень - копією картки рахунку №40, сформованої ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» 24.11.2005; на суму 660 801 гривень - банківською випискою по рахункам ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ», наданою АТ «МР Банк» на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо недопустимості доказу копії картки рахунку №40, сформованої ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» 24.11.2005 є безпідставними, оскільки жодних заперечень щодо дійсності та існування картки рахунку №40 від 24.11.2005 від ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ матеріали справи не містять. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відсутність заперечень ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ щодо дійсності та існування картки рахунку №40 від 24.11.2005 не може свідчити про належність, допустимість та достовірність як доказу у справі, оскільки обов`язок оцінки доказів та перевірки їх відповідності вимогам процесуального законодавства покладається на суд. Сам по собі факт відсутності заперечень з боку юридичної особи не усуває недоліків такого документа, пов`язаних із неможливістю встановити його походження. Згідно з положеннями статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, картка рахунку №40, сформована ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» 24.11.2005 не містить підписів відповідальних осіб та її копія не завірена жодним чином (т.2, а.с.171). Встановити походження копії картки рахунку №40 від 24.11.2005 у суду першої та апеляційної інстанції немає можливості, оскільки в листі ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» від 24.03.2025 вказано, що не збереглись документи щодо внесення ОСОБА_1 850 000 гривень до статутного капіталу. Більше того, копія картки рахунку №40 від 24.11.2005 не визначена й як додаток до листа ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» від 24.03.2025. За таких обставин, доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо недопустимості зазначеного доказу. Щодо доводів апелянта про те, що заява на переказ готівки являється належним доказом внесення коштів, а тому матеріалами справи підтверджується фактичний рух активів платника ОСОБА_1 та понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративного права) у вигляді внеску до статутного капіталу ТОВ «Науково-Виробниче підприємство «Екотех», судова колегія зазначає таке. Матеріали справи містять заяви на переказ готівки за період листопад 2005 року - квітень 2006 року, платник: ТОВ НВП «Екотех», отримувач: ТОВ НВП «Екотех», призначення платежу: Внесок до Статутного фонду від ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 №337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за №768/8089 (далі - Інструкція), до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10 ), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. У пункті 2 глави 2 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку. Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Керуючись вищевказаними положеннями, судом першої інстанції правильно встановлено, що заява на переказ коштів не підтверджує факт завершеної банківської операції по внесенню готівки для зарахування на поточний рахунок юридичної особи. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №718/2832/23, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. В даному випадку судом першої інстанції при прийнятті судового рішення враховано мотиви постанови Верховного Суду у постанові від 16.07.2024 у цій справі №826/1402/18, з яких скасовані рішення. Зокрема, суд встановив, що зі змісту банківської виписки по рахункам ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ», наданої АТ «МР Банк» на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025, наявні платежі за період з 09.11.2005 по 20.04.2006, де платником визначене ЗАТ «БАНК НРБ» (код ЄДРПОУ: 25959784), призначення платежу: «внесок до статутного фонду» або «внесок до статутного фонду від ОСОБА_1 » (т. 5, а.с. 122-138). При цьому, зі змісту банківської виписки по рахункам ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ», наданої АТ «МР Банк» на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025, судом не встановлена наявність платежів на користь ТОВ «НВП «ЕКОТЕХ» з призначенням «внесок до статутного капіталу», де б платником був визначений ОСОБА_1 . Доводи апелянта про те, що на момент формування статутного капіталу підприємства виникали особливості заповнення реквізитів «Платник» та «Оримувач», а тому у полі «Платник» частко зазначалася назва майбутнього підприємства, колегія суддів оцінює критично, оскільки це висловлення суб`єктивної думки на підтвердження своєї позиції не має для суду жодного нормативного та доказового підґрунтя. Судова колегія наголошує, що сам по собі факт можливого існування окремих випадків та особливостей заповнення реквізитів у платіжних документах не свідчить про правомірність такого оформлення саме у спірних правовідносинах та не звільняє сторону від обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. За таких обставин зазначені доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не можуть бути покладені в основу висновків суду та відхиляються як необґрунтовані. Колегія суддів зазначає, що в даному спірному випадку платником податків не спростовано правомірність висновків контролюючого органу. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на встановлені фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин судом не встановлено підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №0008744203, №0008754203, рішення від 25.09.2017 №0008734203 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-58261. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №826/1402/18 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді Т.Р.Вівдиченко О.В.Карпушова