Постанова 4855 № 826/15914/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15914/17 Суддя (судді) першої інстанції: К.М. ПРИТУЛА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ Полісервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж" про визнання недійсним правочину, В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 року Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ Полісервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж", в якому просить визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ "НВЦ Полісервіс" і ТОВ "Газенергомонтаж", за результатами якої складені податкові накладні від 04.05.2017 року №1 і від 16.06.2017 №5. В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «НВЦ ПОЛІСЕРВІС» зареєстровано за адресою: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, керівником та засновником являється ОСОБА_1 . Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2017 по кримінальній справі № 757/56085/16-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України та призначено йому узгоджене покарання у виді 500 неопдатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у задоволені позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ Полісервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомонтаж" про визнання недійсним правочину відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі № 826/15914/17 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Також апелянт просить здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представників ГУ ДПС у Київській області. Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи. Це спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов`язків сторін у справі та призвело до винесення незаконного судового рішення. Судом першої інстанції проігноровано принципи процесуального права, закріплені ст. 90, ст. 242 КАС України, та здійснено поверхневий аналіз наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до неврахування правової позиції ГУ ДПС у Київській області. Судом першої інстанції не враховано суті встановлених порушень, та не досліджено доказів, які були наведені податковим органом. ГУ ДПС у Київській області вважає, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі № 826/15914/17 є незаконним та необґрунтованим, винесеним без повного і всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, які надавалися позивачем. Представник ТОВ «НВЦ ПОЛІСЕРВІС» подав відзив на апеляційну скаргу. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «НВЦ ПОЛІСЕРВІС» зареєстровано за адресою: 03150 м. Київ Вул. Червоноармійська, 139, керівником та засновником являється ОСОБА_1 . Відповідно до податкових накладних від 31.012017 №20, від 09.06.2017 №3, від 15.12.206 №9, від 31.01.2017 №18, від 01.02.2017 №1, від 02.12.2016 №1, від 01.02.2017 №2 , від 09.06.2017 №2, від 15.12.2016 №11, від 31.01.2017 №19, від 15.12.2016 №10 виписаної на користь Відповідача 2, у вказаний період було надано послуги на загальну суму 693 267,50 грн (у т. ч. ПДВ). Позивач зазначає, що як було встановлено з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до ВИРОКУ Печерського районного суду м Києва від 30.03.2017 р. по кримінальній справі 757/56085/16-к яким встановлено таке: «…26.06.2016, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, бажаючи настання юридичних наслідків з метою прикриття незаконної діяльності, перебуваючи в приміщенні державного реєстратора реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Печерського району Головного управління юстиції у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Суворова 19, заповнив, підписав та подав «Реєстраційну карту про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», довіреність від 26.06.2015 та наказ про призначення на посаду директора № 3-К від 26.06.2015, в які внесені неправдиві відомості. На підставі вказаних документів, Державним реєстратором проведено державну реєстрацію ТОВ «НВЦ "Полісервіс"» (код ЄДРПОУ 37506583), про внесення змін до установчих документів та змін відомостей про юридичну особу ТОВ «НВЦ "Полісервіс"» (код ЄДРПОУ 37506583), призначення директором товариства ОСОБА_1., юридична адреса товариства: м. Київ, вул. Червоноармійська 139.» Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому узгоджене покарання у виді 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. На підставі наведеного, позивач звернувся до суду з цим позовом. Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно положень підпунктів 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1. статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. Згідно пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Положеннями статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Приписи статті 228 ЦК України встановлюють два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними; ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина друга статті 228 ЦК України). У межах спірних правовідносин, надані позивачем докази (податкові накладні, вирок) кожен окремо та у своїй сукупності не свідчать про невідповідність оспорюваного правочину (господарського зобов`язання) інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому не доводять наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, для визнання його недійсним. Так, податкові накладні підтверджують укладення між відповідачами договору поставки, особливості правового регулювання якого визначені §1 Глави 30 ГК України. Суть правочину (господарського зобов`язання) з поставки товарів та відображена у податкових накладних інформація про господарські операції не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Аргументованих доводів і доказів протилежного апелянт на надав. Зокрема, позивач не з`ясовував обставин укладення чи виконання цього договору; не виявив поставку заборонених товарів або без відповідного дозволу (ліцензії); не встановив спрямованість цих операцій на ухилення від сплати податків та/або фактів ухилення від сплати податків за цими операціями; не встановив фактів укладення договору з метою прикриття цими операціями іншої незаконної діяльності тощо. Згідно з частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів дослідила наступні обставини. Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №757/56085/16-к вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у справі №757/56085/16-к, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст.358, ч. 1 ст. 205 КК України повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №

6. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт фіктивності вчиненого правочину між ТОВ «НВЦ ПОЛІСЕРВІС» та ТОВ «Газенергомонтаж», апелянт не надав. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів для визнання недійсним правочину між ТОВ «НВЦ ПОЛІСЕРВІС» та ТОВ «Газенергомонтаж», колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог податкового органу. Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено доказів, які були наведені податковим органом, колегія суддів зауважує, що такі є абстрактними, позаяк апелянтом не наведено конкретного документу із посиланням на аркуш адміністративної справи, що надано до суду, проте не досліджено ним. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан