Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/10863/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 р. Справа № 440/10863/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.11.25 по справі № 440/10863/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області, апелянт), в якій просила: -визнати протиправним рішення (розпорядження) ГУ ПФУ в Полтавській області №2016/1600-0203-11 від 30.06.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника; -зобов`язати відповідача перевести її з пенсії за віком на пенсію з втрати годувальника з 06.05.2025 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон №2262-ХІІ). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.06.2025 №2016/1600-0203-11 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 06.05.2025 з пенсії за віком на пенсію в разі втраті годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході здійснення правової експертизи та перевірки права на призначення пенсії в разі втрати годувальника за наданими документами встановлено, що відсутні документи, які б підтверджували факт перебування позивача на утриманні чоловіка ОСОБА_2 чи проживання разом з годувальником за однією адресою. Позивачка надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 , просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На підтвердження своїх заперечень проти апеляції позивачка зазначила, що відповідно пункту 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі-Порядок №22-1) за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу (витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. Вказала, що нею разом із заявою про перерахунок пенсії від 06.05.2025 було надано акт про фактичне місце проживання, складений 26.03.2025 та засвідчений керівником КП «ЖЕО №2» , що підтверджує факт сумісного проживання з померлим чоловіком на момент його смерті. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України (а.с.7). Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.10.2001 укладено шлюб (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.11). Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Полтавській області №482/0203-10 від 08.12.2003 ОСОБА_2 перебував на обліку ГУ ПФУ в Полтавській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ з 23.12.2001 по 31.01.2022. Виплату пенсії припинено з 01.02.2022 у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Позивачка перебуває на обліку ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.14). Відповідно до Акту про фактичне місце проживання , засвідченого 26 березня 2025 року начальником КП «Житлово-експлуатаційна організація №2», громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 проживав без реєстрації її чоловік ОСОБА_2 , 1958 року народження , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24). 06.05.2025 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ. Розпорядженням ГУ ПФУ України в Полтавській області від 30.06.2025 №2016/1600-0203-11 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували проживання (реєстрацію) разом з годувальником за однією адресою чи факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка , визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1 (далі-Порядок №10-1) (а.с.22-23). Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивачка звернулась із цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з підпунктом 1 пункту 13 розділу ІІ Порядку №3-1 за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються: відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо ненадання позивачкою разом із заявою від 06.05.2025 документів на підтвердження проживання (реєстрації) разом з годувальником за однією адресою, суд зазначив, що пенсійному органу був наданий акт про фактичне місце проживання, засвідчений 26.03.2025 начальником КП "ЖЕО №2" . У згаданому акті громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 проживав без реєстрації її чоловік ОСОБА_2 , 1958 року народження, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд зауважив, що підпунктом 1 пунктом 13 розділу ІІ Порядку №3-1 не визначено конкретну форму документа, що підтверджує факт спільного проживання члена сім`ї з померлим годувальником. Тож наданий позивачкою разом із заявою від 06.05.2025 акт про фактичне місце проживання є належним доказом на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 на дату смерті спільно з дружиною ОСОБА_1 . За вищевикладених обставин, розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.06.2025 №2016/1600-0203-11 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника суд визнав протиправним та скасував. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначено статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі- Закон №1058-ІV). Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.. Згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у частині 2 статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у частині 2 статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками". Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон №2262-ХІІ. Частиною 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Відповідно до ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. . Згідно з частинами 1,2 статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Відповідно до ст.31 Закону №2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі-Порядок №3-1). Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), подається заявником до органу, що призначає пенсію. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи: 1)подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась); 2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія; 3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу; 5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу; 6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу; 7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу. Пунктами 12 та 13 Розділу ІІ Порядку № 3-1 передбачено, що за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду. За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Колегією суддів встановлено, що 12 жовтня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Після реєстрації шлюбу прізвища не змінювались. Згідно з наявним у матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На дату смерті ОСОБА_2 перебував на обліку ГУ ПФУ в Полтавській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ . Позивачка перебуває на обліку ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, а після смерті чоловіка звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника. Розпорядженням ГУ ПФУ України в Полтавській області від 30.06.2025 №2016/1600-0203-11 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували проживання (реєстрацію) разом з годувальником за однією адресою чи факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка , визначених Порядком №3-1. До заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII позивачка додала Акт про фактичне місце проживання, засвідчений 26 березня 2025 року начальником КП «Житлово-експлуатаційна організація №2», який підтверджує факт спільного проживання позивачки з померлим чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті. Відповідно до цього Акту, громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 проживав без реєстрації її чоловік ОСОБА_2 , 1958 року народження , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів зауважує, що підпунктом 1 пункту 13 розділу ІІ Порядку №3-1 не визначено конкретну форму документа, що підтверджує факт спільного проживання члена сім`ї з померлим годувальником. Чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт. Отже, наданий позивачкою разом із заявою від 06.05.2025 Акт про фактичне місце проживання, є належним доказом на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 на дату смерті спільно з дружиною ОСОБА_1 та підтверджує факт її перебування на утриманні померлого чоловіка. У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.06.2025 №2016/1600-0203-11 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області перевести її з 06.05.2025 з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 440/10863/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк