Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/521/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 р. Справа № 520/521/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А.) у справі №520/521/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо включення до складу місячного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р. сум індексації грошового забезпечення; - зобов`язати ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р., визначивши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 задоволено позов. ГУНП в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати таке рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог скарги посилається про те, що відсутні правові підстави вважати, що не включення індексації грошового забезпечення до складу місячного розміру грошового забезпечення позивача, застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р., призвело до порушення прав позивача чи зменшення розміру виплат, оскільки: такі виплати не є гарантованими у визначеному розмірі; їх розмір визначається індивідуально; вони здійснюються в межах фінансових можливостей, а не шляхом механічного застосування формули. Зазначає, що матеріальна допомога для оздоровлення не підлягає індексації, а відсутність її перерахунку, з урахуванням сум індексації, не може вважатися протиправною бездіяльністю відповідача. Вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 . Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у період з 07.11.2015 по 21.09.2022 проходив службу в органах Національній поліції України. У жовтні 2020 р., грудні 2021 р. та в березні 2022 р. відповідачем нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, під час визначення розміру якої застосовано місячний розмір грошового забезпечення без урахування сум індексації грошового забезпечення поліцейського. Позивач, вбачаючи порушення своїх прав з боку відповідача щодо невиплати йому у належному розмірі матеріальної допомоги за 2020 - 2022 р.р. звернувся з позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача перерахувати та доплатити позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р., визначивши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про Національну поліції України" від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що зазначено в п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 (далі по тексту - Постанова КМУ №988). Положеннями пп.3 п.4 Постанови КМУ №988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення. На виконання вимог ст.94 Закону №580-VIII та Постанови КМУ №988, Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ №260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок №260). Пунктом 13 Розділу II Порядку № 260 передбачено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції. Відповідно до ч.5 ст.94 Закону №580-VIII грошове забезпеченні поліцейських індексується відповідно до закону. Згідно із ст.ст.1,2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). В Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Порядок №1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг При цьому, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.04.2023 року у справі №420/19450/21. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.04.2024 у справі №240/34639/22. Отже, індексація грошового забезпечення має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку матеріальної допомоги для оздоровлення. Наведене вище узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17. Судом встановлено, що позивач в період з 07.11.2015 по 21.09.2022 проходив службу в органах Національній поліції України, зокрема у відповідача, звільнений наказом ГУНП в Харківській області від 21.09.2022 №442 о/с. В період проходження позивачем служби, відповідачем у жовтні 2020 р., грудні 2021 р. та в березні 2022 р. відповідачем нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, під час визначення розміру якої застосовано місячний розмір грошового забезпечення без урахування сум індексації грошового забезпечення поліцейського, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, за час проходження позивачем служби його грошове забезпечення індексувалося відповідачем у визначеному законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах довідками про доходи №104, 105, 106 від 29.01.2025; розрахунковими листами. Відтак, оскільки індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована сума грошової допомоги на оздоровлення, тому у відповідача були відсутні законні підстави для неврахування зазначених сум при обчисленні розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що матеріальна допомога для оздоровлення не підлягає індексації, а тому відсутні правові підстави вважати, що не включення індексації грошового забезпечення до складу місячного розміру грошового забезпечення позивача, застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р., призвело до порушення прав позивача чи зменшення розміру виплат, є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду, у т.ч. правовим позиціям Верховного Суду в подібних правовідносинах. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а згідно якої повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. З огляду на протиправність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача перерахувати та доплатити позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 р.р., визначивши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі №520/521/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц