Постанова Київський апеляційний суд № 755/806/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2026 року місто Київ Справа № 753/806/26 Провадження № 33/824/2057/2026 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Родіна Віталія Володимировича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556572 від 01 січня 2026 року ОСОБА_1 01.01.2026 року, о 15:33, керував автомобілем марки «Ford Transit Connect», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-т Павла Тичини, 20, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 473526, 473541. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556599 ОСОБА_1 01.01.2026 року, о 15:33, керуючи автомобілем марки «Ford Transit Connect», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-т Павла Тичини, 20 був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху та скоїв наїзд на металевий стовпчик, що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками транспортного засобу та стовпчика. Своїми діями водій порушив п. 2.3.б, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення: за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Згідно ст. 36 КУпАП остаточно призначено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Родін В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року скасувати та справу закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дії у стані крайньої необхідності, посилаючись на те, що постанова суду не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та такою, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки ним було виявлено, його автомобіль перебував на частині проїжджої частині, та він не хотів заважати комунальній техніці в прибиранні двору, та прибиранні сміття, а тому хотів перепакувати автомобіль а тому він діяв у стані крайньої необхідності. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року, посилаючись на те, що копію постанови захиснику та особі яка притягається до адміністративної відповідальності вручено не було. Як вбачається з матеріалів справи, копію постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року особі яка притягається до адміністративної відповідальності вручено не було, а тому клопотання по поновлення строку підлягає задоволенню. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Родін В.В. не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому суд вважає можлвим розглянути справу за їх відсутності. Суд,вивчивши матеріали, приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція). Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У відповідності до вимог частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх ознак складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення. Суд надав оцінку доказам та твердженням, що подані до суду апеляційної інстанції, та приходить наступного висновку. Що стосується доводів апеляційної скарги про закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії в стані крайньої необхідності, на думку апеляційного суду, вони не підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку відсутні підстави розцінювати дану подію, як крайню необхідність. Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його представник просили визнати дії ОСОБА_1 як крайню необхідність, оскільки він бажав захистити суспільний інтерес прибравши автомобіль з проїжджої частини. Разом з тим, відповідно до ст. 39 КК України крайня необхідність - це правомірне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує охоронюваним законом правам людини, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподі­яна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена. Проте апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля, усвідомлюючи факт вживання алкогольних напоїв та розуміючи можливі наслідки своїх дій, однак, діючи на власний розсуд, свідомо порушив вимоги закону та керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що прямо заборонено чинним законодавством. У такий спосіб він поставив у небезпечне становище осіб, які пересувались по тротуару та інших учасників дорожнього руху, оскільки його дії могли призвести до настання непоправних наслідків, зокрема заподіяння тілесних ушкоджень або створення загрози життю та здоров`ю людей. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки, намаганню задовольнити суспільний інтерес а саме прибрати автомобіль з проїжджої частини дороги, він свідомо поставив під загрозу суспільні інтереси та безпеку людей, і створив реальну небезпеку для життя та здоров`я учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про невинуватість ОСОБА_1 спростовані: - відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556572 від 01 січня 2026 року ОСОБА_1 01.01.2026 року, о 15:33, керував автомобілем марки «Ford Transit Connect», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-т Павла Тичини, 20, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 473526, 473541. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. - відомостями з протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 №556599 ОСОБА_1 01.01.2026 року, о 15:33, керуючи автомобілем марки «Ford Transit Connect», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-т Павла Тичини, 20 був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху та скоїв наїзд на металевий стовпчик, що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками транспортного засобу та стовпчика. Своїми діями водій порушив п. 2.3.б, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. - відеозаписом з нагрудної камери патрульної поліції. - направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу. - Актом огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. - Схемою місця ДТП. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП. Докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 та надані ним в апеляційному суді пояснення про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав винним ОСОБА_1 , та що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, задоволенню не підлягають, оскільки суперечать доказам, які є належними, достатніми та допустимими. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Родіна Віталія Володимировича про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року задовольнити та поновити його. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Родіна Віталія Володимировича - залишити без задоволення Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: А.М. Стрижеус