LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд753/21418/25

від 04.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткову ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 рокузалишити без змін.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 753/21418/25 Головуючий у суді першої інстанції -Якусик О.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/4767/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на додаткову ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року адвокат Рощин І.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року у задоволенні скарги відмовлено. Додатковою ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року частково задоволено заяву представника приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Шмідт К.В. - адвоката Бєрьозки Ю.В. про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Шмідт К.В. судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. Не погоджуючись з додатковою ухвалою суду, скаржниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила додаткову ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити приватному виконавцю у стягненні витрат на правову допомогу. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Апеляційну скаргу на додаткову ухвалу обґрунтовує: - неспівмірністю суми і виду виконаної роботи та не відповідністю критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; - невиправданим часом, витрачений на підготовку заперечення проти скарги, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи; - неспівмірністю суми на проведення консультації та підготовку заперечень/ заяв/клопотань з часом затраченим на таку роботу; - неприйняттям участі у судовому засіданні адвокатом Бєрьозкою Ю.В. та приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В - адвокат Бєрьозка Ю.В. вказує, що додаткова ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Відзиви на апеляційні скарги від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили. У судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь ОСОБА_1 та її представник адвокат Рощин І.Г., які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, додаткову ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:, 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137, 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов`язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи. У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. просила суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявниця надала: договір № 09/10-2023/1 про надання правничої допомоги від 09 жовтня 2023 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 10 листопада 2025 року; рахунок № 1 від 10 листопада 2025 року; акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги № 09/10-2023/1 від 09 жовтня 2025 року. Згідно з пунктом 13 договору розмір гонорару виконавця визначається у рахунку за кожну надану послугу. Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом Бєрьозкою Ю.В. надано приватному виконавцю Шмідт К.В. послугу зі складання та подачі заперечень на скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця (з урахуванням часу на ознайомлення із скаргою, вивчення судової практики, часу погодження проекту з клієнтом та подачу через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Відповідно до рахунку № 1 від 1 листопада 2025 року визначено, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. повинна оплатити на рахунок АО «Лефорс» 15 000,00 грн за послугу зі складання та подання до суду заперечень на скаргу ОСОБА_1 у справі № 753/21418/25, строк оплати - 30 календарних днів з дня отримання рахунку. Згідно з актом приймання-передачі від 10 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 09/10-2023/1 від 09 жовтня 2025 року виконавець надав правничі послуги за договором про надання правничої допомоги № 09/10-2023/1 від 09 жовтня 2023 року на загальну суму 15 000,00 грн, а саме: за складання, оформлення та подачу до суду заперечень на скаргу на дії приватного виконавця по судовій справі № 753/21418/25 (провадження №4-с/753/130/25). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону N 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Враховуючи викладене та аналізуючи надані заявницею докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення ОСОБА_1 щодо витрат, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 грн. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з необхідністю відшкодувати судові витрати іншому учаснику судового провадження. Такі доводи фактично зводяться до тлумачення норм чинного законодавства та судової практики на власний розсуд, що є зручним для скаржника та має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржувана додаткова ухвала підлягає залишенню без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткову ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 10 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»