Постанова 4821 № 711/7354/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 711/7354/25 Провадження № 22-ц/821/613/26 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., учасники справи: позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.08.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 22036-08/2024 в електронній формі, за умовами якого кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-2311. Підписанням Кредитного договору позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит», які розміщені на веб-сайті Товариства, також позичальник підтвердив, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. 22.01.2025 між ТОВ «Аванс Кредит» та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 22012025/2, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 22.01.2025 за вказаним Договором факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 38 910,00 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 8 910,00 грн заборгованість за процентами, 10 000,00 грн штрафні санкції. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за Кредитним договором № 22036-08/2024 від 23.08.2024 в розмірі 38 910,00 грн та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» заборгованість за Договором № 22036-08/2024 від 23.08.2024 в розмірі 28 910,00 грн з яких: 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 8 910,00 заборгованість за відсотками, судовий збір у розмірі 1 799,84 грн, а всього 30 709,84 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 855,00 грн. Мотивація рішення суду зводиться до того, що матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн надавались і отримані відповідачем 23.08.2024 на строк до 20.12.2024 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору. Також, відповідачем підтверджено, що він отримав кошти від кредитора та до укладення Договору всю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що діючи добросовісно та виконуючи у строк зобов`язання, відповідач не мав би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту від 23.08.2024 у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЄАПБ» в повному обсязі, а також стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування скарги вказує, що наданий позивачем Договір факторингу не є належним доказом відступлення права вимоги, оскільки містить лише копії окремих аркушів, що не є витягом з документа в розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України. Крім того, позивачем не надано належним чином оформлених виписок про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій та будь-яких інших первинних документів. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є повністю необґрунтованою, позивачем не надані первинні документи, що могли б підтвердити факт видачі кредиту, правильність нарахування відсотків, правильність зарахування внесених платежів та наявну суму заборгованості на заявлену дату. Звернув увагу, що позивачем не надано доказів реєстрації відповідача на сайті Товариства, проходження процедури ідентифікації в особистому кабінеті чи перевірки відповідно до Договору, заповнення та підписання заявки-анкети. До того ж, номер телефону, який був використаний для підписання одноразовим ідентифікатором, не підтверджений як телефон відповідача, відсутні докази його зазначення як фінансовий номер телефону, або номер для підписання документів, а тому ідентифікація відповідача та підписання Договору не підтверджено жодними доказами, що є порушенням Закону України «Про електронну комерцію». Відзив на апеляційну скаргу 26.02.2026 від ТОВ «ФК «ЄАПБ» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі. Вказано, що для укладення Кредитного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті Товариства первісного кредитора позичальником власноруч. Таким чином, Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Зауважено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Доказів протилежного апеляційна скарга не містить. Вважає, що посилання скаржника на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісного кредитора є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються наявним у матеріалах справи Кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів . При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсними чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі. Щодо відступлення прав вимоги зазначено, що Договір укладений між первісним кредитором та відповідачем, Договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнавались. Укладаючи вищезазначений Договір факторингу сторони обумовили, що будь-яка інформація, що стосується вказаного Договору є суворо конфіденційною. Крім того, не надання суду першої інстанції окремо визначеного додатку до Договору факторингу не може слугувати підставою для відмови в задоволені позивних вимог в повному обсязі. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій Судом встановлено, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 22036-08/24, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W2950 (а.с. 6-9). Згідно умов Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 23.08.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 20.12.2024. Згідно п. 1.4. вказаного Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована. Денна процента ставка складає : 0,99% (п. 1.4.1. Договору). Пунктом 1.6. вказаного Договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-2311, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно п. 3.3 Договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня. Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 22036-08/24від 23.08.2024, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2950, останній мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у наступні дати: 16.09.2024 в сумі 4 950,00 грн, 11.10.2024 в сумі 4 950,00 грн, 05.11.2024 в сумі 4 950,00 грн, 30.11.2024 в сумі 4 950,00 грн, 20.11.2024 в сумі 23 950,00 грн, Усього: чиста сума кредиту 43 760,00 грн, сума кредиту за Договором 20 000,00 грн, проценти за користування кредитом 23 760,00 грн, реальна річна процентна ставка 2 545,31%, загальна вартість кредиту 43 750, 00 грн (а.с. 9 зворотній бік 10). Також, 23.08.2024 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2950 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Аванс Кредит», з урахуванням побажань споживача, яким є ОСОБА_1 (а.с. 11 12). Згідно з інформаційною довідкою № 3466_25042310124 від 23.04.2025, ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» надає ТОВ «Аванс Кредит» послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, про що укладено договір ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12. Відповідно до вказаного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Аванс Кредит»: 23.08.2024 о 09:10:05 на суму 20 000,00 грн, маска картки 4441-11хх-хххх-2311, номер транзакції в системі iPay.ua 488743658, призначення платежу: зарахування 20 000,00 грн на карту 4444-11хх-хххх-2311 (а.с. 12). 22.01.2025 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («Фактор») та ТОВ «Аванс Кредит» («Клієнт») укладено Договір факторингу № 22012025/2 (а.с. 17 19). Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору факторингу, за цим Договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Згідно п. 1.2. зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. 22.01.2025 фактором - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та клієнтом - ТОВ «Аванс Кредит» підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 22012025/2від 22.01.2025 (а.с. 20). Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 22.01.2025 до Договору факторингу № 22012025/2від 22.01.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22036-08/24 від 23.08.2024 у загальній сумі 38 910,00 грн, з яких: 20 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 910,00 грн сума заборгованості за процентами, 10 000,00 грн сума заборгованості за штрафними санкціями (а.с. 22). З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 22036-08/24 від 23.08.2024 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним Договором у сумі 38 910,00грн, з яких зокрема 20 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 910,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 14 15).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції,в оскаржуваній частині, відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 23.08.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22036-08/2024. Відповідно до умов Договору Товариство надало відповідачу кредит в сумі 20 000 грн. Кредит наданий безготівковим шляхом строком на 120 днів, денна процентна ставка 0,99% в день. Дата погашення кредиту 20.12.2024. Пунктом 1.6. Договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-2311протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Відповідач підписав даний Договір за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором W2950. У додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 22036-08/2024 від 23.08.2024 погоджено графік платежів. Згідно копії паспорту споживчого кредиту вбачається, що умови такого є ідентичними з умовами вищевказаного Договору. Підпис споживача: 23.08.2024, ОСОБА_1 , НОМЕР_2 . Довідкою № 3466_250423100805 від 23.04.2025 підтверджено перерахування коштів ТОВ «Аванс Кредит» на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-2311,23.08.2024 в розмірі 20 000,00 грн. За таких обставин колегія суддів вважає доведеним факт укладення ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 спірного Кредитного договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності спірного Договору кредитування. Зазначений Договір недійсними не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному ст. 204 ЦК України. В апеляційні скарзі, ОСОБА_1 указує, що в якості доказів відступлення прав вимоги до позивача за спірним Кредитним договором, Товариство надало суду лише окремі аркуші Договору, проте копії окремих аркушів Договору факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, а тому суд першої інстанції не повинен був їх приймати як належний, допустимий та достовірний доказ. Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами скаржника, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У відповідності до ч. 2 та ч. 6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 22.01.2025 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Аванс Кредит» укладено Договір факторингу № 220112025/2. Згідно п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. 22.01.2025 фактором - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та клієнтом - ТОВ «Аванс Кредит» підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22012025/2 від 22.01.2025. З витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 22012025/2 від 22.01.2025 вбачається, що позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22036-08/2024 від 23.08.2024. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд встановив, що стороною відповідача клопотанням про витребування у позивача оригіналів письмових доказів у суді першої інстанції не заявлялось. За встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано до суду належні та достатні докази на підтвердження права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 22036-08/2024 від 23.08.2024, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Крім того, позивач просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 38 910,00 грн, з яких; 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 910,00 грн - сума заборгованості за процентами; 10 000,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 20 000,00 грн та сумою заборгованості за процентами у розмірі 8 910,00 грн підлягають до задоволення, оскільки відповідачем не надано доказів виконання взятого на себе зобов`язання, ані первісному кредитору, ані позивачу у справі. Також, апеляційний суд погоджується, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 10 00,00 грн задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Оскільки правовідносини між сторонами виникли 23 серпня 2024 року, а воєнний стан триває з 24 лютого 2022 року і по даний час, вимога позивача щодо стягнення із відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн задоволенню не підлягає. Позивачем рішення суду в приведеній частині в апеляційному порядку не оскаржувалось, а викладення вимоги про задоволення позовних вимог у повному обсязі у відзиві на апеляційну скаргу не породжує для апеляційного суду обов`язку щодо перегляду рішення суду в даній частині. Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тане впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду М. Черкаси від 14 січня 2026 року, судові витрати слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду М. Черкаси від 14 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко