Постанова 4818 № 331/4633/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 331/4633/25 Головуючий суддя І інстанції Грінчук О. П. Провадження № 22-ц/818/2343/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: надання послуг П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б. суддів колегії: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025 року у справі №331/4633/25 за позовною заявою Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, В С Т А Н О В И В : У серпні 2025 року Національний університет «Запорізька політехніка» в особі представника звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Позовна заява мотивована тим, що 20.11.2019 між Запорізьким національним технічним університетом (попередник Національного університету «Запорізька політехніка») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання освітніх послуг №676/Асп-В/19-20, що передбачає зобов`язання щодо надання одержувачу освітньої послуги забезпечення здобуття вищої освіти. На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 01.04.2019 №420 Запорізький національний технічний університет перейменовано на Національний університет «Запорізька політехніка». 13.09.2019 Наказом НУ «Запорізька політехніка» №402-С відповідача було зараховано на перший курс вечірньої форми навчання за освітнім ступенем «аспіранта» за спеціальністю 134 «Авіаційна та ракетно-космічна техніка». 28.03.2024 відповідача Наказом НУ «Запорізька політехніка» №162-С «Про особовий склад» відраховано з університету у зв`язку з порушенням умов контракту. На момент подання позовної заяви у відповідача наявна заборгованість по оплаті за навчання у сумі 28 739,88 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025 року позовні вимоги Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Національного університету «Запорізька політехніка» суму заборгованості з оплати навчання у розмірі 28 739,88 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Національного університету «Запорізька політехніка» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Національного університету «Запорізька політехніка». Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного стягнення суми боргу за навчання. Зазначає, що був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи та надати свої пояснення і заперечення по суті спору. Пояснює, що з 22.09.2022 постійно проживає у Німеччині та має посвідку на постійне проживання, у зв`язку з чим не отримував судових повідомлень і повісток про розгляд справи. Ця обставина підтверджується копією посвідки на постійне проживання. Крім того, вказує, що 19.09.2025 та 22.09.2025 йому були проведені операції на очах, у зв`язку з чим він об`єктивно не мав можливості підготувати та подати відзив на позовну заяву, оскільки перебував на лікуванні. Вказане підтверджується відповідними медичними документами. Відповідач також зазначає, що, з огляду на те, що з 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан та він постійно проживав у Німеччині з 22.09.2022, освітні послуги за Договором №676/Асп-В/19-20 від 20.11.2019 фактично не могли надаватися після цієї дати. Крім того, просить врахувати, що у період навчання він перебував в академічній відпустці, оформленій відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про вищу освіту». Документи, що підтверджують її надання, у нього не збереглися, тому існує необхідність витребування відповідної інформації від позивача. Водночас з особистої картки студента вбачається, що він перебував в академічній відпустці з 01.09.2021 по 01.09.2022, а отже, у цей період освітні послуги не надавалися та плата за них не повинна була нараховуватися. Натомість заявлена позивачем заборгованість охоплює період 2022-2024 років, що ставить під сумнів як факт надання освітніх послуг, так і правомірність нарахування заборгованості. Наголошує, що суд першої інстанції не дослідив питання фактичного надання освітніх послуг, не перевірив можливість їх отримання ним після виїзду до Німеччини, не встановив структуру та період нарахування заборгованості, а також не надав належної оцінки зазначеним обставинам. За таких умов висновки суду про наявність підстав для задоволення позову є передчасними. Крім того, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025 року без змін. Заперечує доводи відповідача щодо неможливості участі у розгляді справи. Зазначає, що відповідач не повідомляв про зміну місця проживання, а його перебування за кордоном саме по собі не позбавляло можливості отримувати інформацію про розгляд справи та брати участь у процесі, зокрема через підсистему «Електронний суд», у якій він був зареєстрований. Вказує, що копію позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу через підсистему «Електронний суд», а підтвердження доставки міститься в матеріалах справи. Водночас відповідач не подавав клопотань про відкладення розгляду справи чи інших заяв щодо неможливості участі у процесі. Щодо посилань відповідача на проведення операцій, позивач зазначає, що такі обставини не свідчать про неможливість його участі протягом усього періоду розгляду справи, оскільки судовий процес тривав значно довше, а процесуальні документи були надіслані задовго до вказаних дат. Вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість участі у справі у зв`язку з воєнним станом, оскільки останній перебував за межами України та мав можливість отримувати повідомлення, звертатися до суду і подавати процесуальні документи. Також зазначає, що діяльність університету після введення воєнного стану не припинялася, а освітній процес здійснювався у дистанційній формі. Відповідач не подавав заяв про відрахування, призупинення навчання чи розірвання договору, тому договір залишався чинним, а університет продовжував надавати освітні послуги. Щодо посилань відповідача на академічну відпустку, позивач вказує, що заборгованість нарахована за період з 13.09.2022 по 28.03.2024, тоді як академічна відпустка тривала з 01.09.2021 по 01.09.2022, у зв`язку з чим нарахування за час перебування в академічній відпустці не здійснювалися. Позивач також посилається на умови договору, відповідно до яких університет зобов`язаний надавати освітні послуги, а здобувач освіти своєчасно здійснювати їх оплату. На думку позивача, укладення договору підтверджує добровільне прийняття відповідачем відповідних зобов`язань, а сам факт неотримання ним освітніх послуг не звільняє від обов`язку їх оплати за відсутності відрахування або припинення дії договору. Зазначає, що Закон України «Про вищу освіту» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері освітніх послуг, а належне виконання договору пов`язується з організацією та забезпеченням закладом вищої освіти освітнього процесу, а не з фактом його фактичного «споживання» здобувачем освіти. Відсутність здобувача на заняттях, заліках чи іспитах не свідчить про ненадання освітніх послуг, якщо закладом вищої освіти забезпечено їх організацію, що підтверджується відомостями обліку успішності (зокрема відмітками «не з`явився»). Освітній процес здійснювався, зокрема, відповідно до наказу ректора НУ «Запорізька політехніка» від 24.03.2022 №76 у дистанційній формі, а відповідача було зараховано до складу здобувачів та включено до навчального процесу. Таким чином, на думку представника позивача, університет належно виконав свої зобов`язання, а неучасть відповідача в освітньому процесі не звільняє його від обов`язку оплати. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини виникнення між сторонами зобов`язання щодо надання платних освітніх послуг, а також належне виконання позивачем свого обов`язку з надання освітньої послуги. Суд виходив із того, що зарахування ОСОБА_1 до складу студентів свідчить про виконання університетом своїх зобов`язань за договором шляхом надання доступу до отримання освітніх послуг. Відповідач, у свою чергу, порушив умови договору, у зв`язку з чим був відрахований. При цьому за період до відрахування позивачем, на думку суду, надавалися освітні послуги, які відповідач не оплатив у встановленому договором порядку. Також суд зазначив, що відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором про надання освітніх послуг №676/Асп-В/19-20 від 20.11.2019. Виходячи з цього, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача у зв`язку з несплатою вартості освітніх послуг та про наявність підстав для задоволення позову і стягнення із ОСОБА_1 на користь НУ «Запорізька політехніка» заборгованості у розмірі 28 739,88 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам, та доводами скарги не спростований. Відповідач у апеляційній скарзі навів низку доводів, які колегія суддів перевіряє в межах, визначених ст.367 ЦПК України. Насамперед апеляційний суд оцінює доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є безумовними підставами для скасування рішення суду. Так, у доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки проживає у Німеччині та має посвідку на постійне проживання, у зв`язку з чим не отримував судових повідомлень і повісток про розгляд справи, що, на думку апелянта, порушує його права. Водночас колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 05.09.2025 було відкрито провадження у справі за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Разом із цим відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» та має електронний кабінет користувача. Згідно з довідкою про доставку електронного документа, ухвалу суду від 05.09.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 05.09.2025 (а.с.21). Крім того, суд враховує, що вказана позовна заява надійшла до Холодногірського районного суду м.Харкова для розгляду за підсудністю з Олександрівського районного суду м.Запоріжжя. Відтак, з урахуванням наявності у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, він був обізнаний про звернення НУ «Запорізька політехніка» до суду з позовом про стягнення заборгованості. Відтак відповідач був належним чином повідомлений про подання позову та мав можливість ознайомитися з його змістом і доданими документами, що підтверджується квитанцією №4209931 про доставку позовної заяви разом із додатками до його електронного кабінету 12.08.2025 о 10:38 (а.с.4). Також суд звертає увагу, що документи, подані відповідачем на підтвердження своїх доводів, складені іноземною мовою та подані без належним чином засвідченого перекладу українською мовою. Відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, суд надсилає учасникам процесу судові рішення, повістки та інші процесуальні документи через їхні електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), а також вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі. Електронний кабінет це персональний сервіс у ЄСІТС, який після електронної ідентифікації особи забезпечує доступ до інформації та обмін документами між судом і учасниками судового процесу. Ідентифікація здійснюється за допомогою кваліфікованого електронного підпису або інших засобів, що дають змогу однозначно встановити особу. Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Оскільки матеріали справи містять підтвердження доставки ухвали суду та позовної заяви з доданими документами до електронного кабінету відповідача, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи та мав можливість реалізувати свої процесуальні права. Зазначене свідчить про належне виконання судом першої інстанції обов`язку щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про розгляд справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Матеріалами справи підтверджується, що процесуальні документи, зокрема ухвала про відкриття провадження та позовна заява з доданими до неї документами, були доставлені до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС. За таких обставин відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати відзив, пояснення, докази або заявити відповідні клопотання. Водночас доказів наявності об`єктивних перешкод для здійснення таких процесуальних дій матеріали справи не містять. Таким чином, судом встановлено, що 20.11.2019 між Запорізьким національним технічним університетом та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання освітніх послуг №676/Асп-В/19-20, що передбачає зобов`язання щодо надання одержувачу освітньої послуги забезпечення здобуття вищої освіти. На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 01.04.2019 №420 Запорізький національний технічний університет перейменовано на Національний університет «Запорізька політехніка». 13 вересня 2019 року Наказом НУ «Запорізька політехніка» №402-С відповідача було зараховано на перший курс вечірньої форми навчання за освітнім ступенем «аспіранта» за спеціальністю 134 «Авіаційна та ракетно-космічна техніка». 28 березня 2024 року відповідача Наказом НУ «Запорізька політехніка» №162-С «Про особовий склад» відраховано з університету у зв`язку з порушенням умов контракту. Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача складає 28 739 гривень 88 копійок. Відповідно до п.4 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітні послуги в розмірах та в порядку, встановлених цим Договором. З Договору вбачається, що строк навчання 4 навчальних років 8 семестрів. Пунктами 9 та 10 Договору визначено, що загальна вартість навчання складає 66 000 грн. Кожний рік навчання становить 16 500 грн. Замовник вносить плату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у строки, згідно з таблицею, наведеною нижче в Договорі. За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань цього Договору сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим Договором (п.11 Договору). Згідно з п.14 Договору, Договір припиняється (розривається) у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством. Пунктом 4 Договору визначено, що у разі, якщо замовник за власною ініціативою, вирішить з будь-яких причин достроково розірвати цей Договір, він зобов`язаний повідомити про це виконавця в письмовій формі, не пізніше як за 10 календарних днів до дати розірвання цього Договору. Повідомлення про дострокове розірвання подається замовником до університету особисто, а у випадку надсилання засобами поштового зв`язку, справжність підпису замовника у повідомленні засвідчується нотаріально. У випадку дострокового відрахування одержувача, замовник повинен звернутися до відділу бухгалтерського обліку та звітності для остаточного розрахунку і повернення коштів за ненадану освітню послугу або внесення коштів на погашення боргу за надану послугу. Відповідно до п.12 Договору, освітні послуги передбачені цим Договором, вважаються наданими до терміну видання наказу про відрахування одержувача. Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом ст.ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ст.ст.525-526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.ст.901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Матеріалами справи дійсно підтверджується, що 20.11.2019 між Запорізьким національним технічним університетом (нині Національний університет «Запорізька політехніка») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання освітніх послуг №676/Асп-В/19-20, що передбачає взяття на себе виконавцем зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме забезпечення здобуття вищої освіти (а.с.7). 13 вересня 2019 року Наказом НУ «Запорізька політехніка» №402-С відповідача було зараховано на перший курс вечірньої форми навчання за освітнім ступенем «аспіранта» за спеціальністю 134 «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» (а.с.6 на звороті). 28 березня 2024 року відповідача Наказом НУ «Запорізька політехніка» №162-С «Про особовий склад» відраховано з університету у зв`язку з порушенням умов контракту (а.с.6). Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача складає 28 739 гривень 88 копійок (а.с.5). Відповідно до п.п.2, 4 Договору, виконавець зобов`язаний надати одержувачу освітню послугу на рівні стандартів вищої освіти, а замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим Договором. Таким чином, умовами Договору передбачено фінансові зобов`язання щодо оплати освітніх послуг за програмою підготовки доктора філософії за спеціальністю 134 «Авіаційна та ракетно-космічна техніка». З Договору вбачається, що строк навчання 4 навчальних років 8 семестрів. Пунктами 9 та 10 Договору визначено, що загальна вартість навчання складає 66 000 грн. Кожний рік навчання становить 16 500 грн. Замовник вносить плату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у строки, згідно з таблицею, наведеною нижче в Договорі. За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань цього Договору сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим Договором (п.11 Договору). Згідно з п.14 Договору, Договір припиняється (розривається) у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством. Пунктом 4 Договору визначено, що у разі, якщо замовник за власною ініціативою, вирішить з будь-яких причин достроково розірвати цей Договір, він зобов`язаний повідомити про це виконавця в письмовій формі, не пізніше як за 10 календарних днів до дати розірвання цього Договору. Повідомлення про дострокове розірвання подається замовником до університету особисто, а у випадку надсилання засобами поштового зв`язку, справжність підпису замовника у повідомленні засвідчується нотаріально. У випадку дострокового відрахування одержувача, замовник повинен звернутися до відділу бухгалтерського обліку та звітності для остаточного розрахунку і повернення коштів за ненадану освітню послугу або внесення коштів на погашення боргу за надану послугу. Відповідно до п.12 Договору, освітні послуги передбачені цим Договором, вважаються наданими до терміну видання наказу про відрахування одержувача. Отже, з наведеного вбачається, що невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним Договором є підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги. Поряд із цим відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що під час навчання він перебував в академічній відпустці, однак документи, які підтверджують її надання, у нього не збереглися, у зв`язку з чим просить витребувати відповідну інформацію від позивача. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна копія особової картки студента (слухача) ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній перебував в академічній відпустці в період з 01.09.2021 по 01.09.2022 (а.с.5). Отже, необхідність у витребуванні додаткових доказів відсутня. Крім того, відповідач посилається на те, що за період перебування в академічній відпустці з 01.09.2021 по 01.09.2022 плата за навчання не повинна нараховуватися та стягуватися. Разом із тим наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач не здійснював нарахування плати за період академічної відпустки, а заборгованість нараховано за період з 01.09.2022 по 28.03.2024, тоді як академічна відпустка тривала з 01.09.2021 по 01.09.2022. Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені доводи відповідача спростовуються матеріалами справи. Відповідач також зазначає, що, з огляду на те, що з 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан та він постійно проживав у Німеччині з 22.09.2022, освітні послуги за Договором №676/Асп-В/19-20 від 20.11.2019 фактично не могли надаватися після цієї дати. Проте колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними з огляду на таке. Відповідно до наказу ректора НУ «Запорізька політехніка» від 24.03.2022 №76, освітній процес з 28.03.2022 було організовано в дистанційному форматі, зокрема із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та сервісу системи дистанційного навчання університету. Крім того, зазначеним наказом передбачено можливість встановлення здобувачам освіти гнучкого індивідуального графіка навчання (а.с.77). З матеріалів справи вбачається, що відповідач залишався здобувачем освіти, був включений до навчального процесу та не був відрахований із закладу освіти у період, за який пред`явлено до стягнення заборгованість. Доказів припинення дії Договору, його розірвання або відмови відповідача від освітніх послуг у встановленому порядку матеріали справи не містять. Сам по собі факт перебування відповідача за межами України або його неучасті в освітньому процесі не свідчить про ненадання позивачем освітніх послуг та не звільняє від виконання грошових зобов`язань за Договором. Визначальним у цьому випадку є те, що закладом освіти було забезпечено можливість отримання освітніх послуг у дистанційній формі, а договірні відносини між сторонами залишалися чинними. Відповідно до статей 526, 629, 903 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором. Тому відсутність участі відповідача в освітньому процесі сама по собі не припиняє його обов`язку щодо оплати освітніх послуг, передбаченого умовами укладеного Договору. Отже, відсутні підстави вважати, що після 22.09.2022 позивач припинив надання освітніх послуг або що відповідач був звільнений від обов`язку їх оплати. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо надання платних освітніх послуг, а також належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки зарахування ОСОБА_1 до складу здобувачів освіти свідчить про виконання університетом своїх зобов`язань за Договором шляхом забезпечення доступу до отримання освітніх послуг. Водночас відповідач порушив умови Договору щодо своєчасної та повної оплати освітніх послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. При цьому матеріалами справи підтверджується, що до моменту відрахування відповідача позивач продовжував надавати освітні послуги відповідно до умов Договору, однак їх оплата у встановленому порядку відповідачем не здійснювалася. У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за Договором про надання освітніх послуг №676/Асп-В/19-20 від 20.11.2019, а тому правомірно стягнув із ОСОБА_1 на користь НУ «Запорізька політехніка» заборгованість у розмірі 28 739,88 грн. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Національного університету «Запорізька політехніка» та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову відсутні. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення та відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає покладенню на апелянта. Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до частини 3 статті 4 зазначеного Закону, у разі подання процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору. З огляду на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судовий збір за її подання не сплачено, при цьому матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від сплати судового збору, а також заяв про відстрочення чи розстрочення його сплати, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн (2 422,40 грн ? 1,5 = 3 633,60 грн; 3 633,60 грн ? 0,8 = 2 906,88 грн). Реквізити рахунку для сплати судового збору: рахунок отримувача: UA398999980313161206080020661; отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат) ; код банку отримувача: 899998; код класифікації доходу бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Харківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа). Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Холодногірського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906 (дві тисячі дев`ятсот шість) гривень 88 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 11 червня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина Судді - О.Ю. Тичкова Ю.М. Мальований.