Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/352/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1720/26 Справа № 172/352/26 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Агєєв О.В., за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д., захисника Атаманюка Ігоря Леонідовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Атаманюка Ігоря Леонідовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) , - ВСТАНОВИВ: Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок. Згідно з оскаржуваною постановою та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584544 від 06.02.2026 року громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ Таврія з д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від провадження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись з судовим рішенням захисник Атаманюк І.Л., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити з підстав встановлених ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не встановив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки ЗАЗ «Таврія» 08.05.2026 року о 12:00 год. та неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст.268 КупАП, якою визначено огляд особи на стан алкогольного сп`яніння та порядок фіксації вказаної обставини. Крім того працівниками поліції не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також не зафіксовано моменту, який би підтверджував виконання ним функцій водія під час руху автомобіля. Матеріали справи не містять показань свідків, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що також виключає можливість встановлення події правопорушення іншим шляхом. З урахуванням наведених обставин представник апелянта Атаманюк І.Л. просить постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року закрити з підстав встановлених ч.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши доводи представника ОСОБА_2 , який приймав участь в судовому засіданні, апеляційну скаргу підтримав, перевіривши матеріали справи, а також зазначені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведені вимоги закону місцевим судом дотримано. Згідно з оскаржуваною постановою суд першої інстанції виконав вимоги ст.280 КУпАП, дослідив матеріали справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази. Як вбачається з доводів апеляційної скарги захисника, суд першої інстанції не встановив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки ЗАЗ «Таврія» 08.05.2026 року о 12:00 год. Цей довід спростовується матеріалами справи та протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584544 від 06.02.2026 року. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584544 від 06.02.2026 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, 06.02.2026 року. о 12:00 в сел.Васильківка по вул.Будівельників, водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ «Таврія» з д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від провадження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 06.02.2026 року, огляд не проводився у зв`язку з відмовою особи від проходження огляду на встановлення стану алкогольного/наркотичного сп`яніння на місці зупинки/у медичному закладі охорони здоров`я. Згідно рапорту інспектора СРПП ВП №1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, 06.02.2026 року близько 12:05 год., під час несення служби, за порушення п.2.9Б ПДР по вул.Будівельників в сел.Васильківка, було зупинено автомобіль ЗАЗ 1102 з д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, почервоніння обличчя, під запис, за допомогою нагрудної боді-камери, водію було запропоновано пройти медичний огляд на встановлення стану сп`яніння, на що вказана особа відмовилась. При перевірці документів було встановлено, що посвідчення водія категорії «В» ОСОБА_1 не має. Факт керування ТЗ в стані сп`яніння особа заперечує. Щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584544 за ч.1 ст.130 КУпАП та повідомлено про його місце розгляду. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи, які містяться на CD-R диску, долученому до матеріалів справи. На одному з відеозаписів від 06.02.2026 року о 12:57 год. видно як працівник поліції спілкується з водієм, як потім буде встановлено громадянином ОСОБА_1 , який знаходиться поруч з вищезазначеним авто ЗАЗ Таврія синього кольору з д.н.з. НОМЕР_2 та дійсно перебуває у нетверезому стані, а саме поводиться агресивно, порушена координація рухів та мова. На пропозицію працівника поліції надати пояснення та пройти медичний огляд в медичній установі - відмовився, що видно на другому та третьому відеозаписах долучених працівниками поліції до матеріалів справи. Права громадянину ОСОБА_1 були роз`ясненні. Дослідивши відео з нагрудних камер працівників поліції, апеляційний суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Дані відеозапису нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування керування особою транспортним засобом, зупинку його працівниками поліції, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення порушень ПДР, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи адвоката про відсутність фіксування за допомогою відеозапису чи пояснень свідків факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та факту зупинки його працівниками поліції, як підстави для висновку про недоведеність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не приймає. Посилання апелянта з цього приводу на певні рішення судів апеляційної інстанції є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні. Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Мінюсті України 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами). Згідно з пункту 12 розділу IІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені судом, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. Постанова судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Атаманюка Ігоря Леонідовича - залишити без задоволення. Постанову судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Агєєв О.В.