Ухвала КЦС ВС № 199/5567/23

УХВАЛА 11 червня 2026 року м. Київ справа № 199/5567/23 провадження № 61-7244ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Індустріальний відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання батьківства та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 28 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриценко Д. В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у цій справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що як на підставу касаційного оскарження судових рішень представник заявника, серед іншого, посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 109 ЦПК України у подібних правовідносинах у справах про визнання батьківства у випадках, коли: по-перше, мати дитини не з`явилась до експертної установи у зв`язку з тим, що не була належним чином повідомлена про дату та час проведення експертизи; по-друге, суд не покладав на відповідача (в даному випадку ОСОБА_1 ) обов`язок привести дитину для проходження ДНК-тексту, але у зв`язку із тим, що мати дитини, яка є третьою особою у справі, не з`явилась із дитиною до експертної установи, суд задовольнив позов про визнання батьківства саме у зв`язку із ухиленням матері від проведення експертизи; по-третє, позивач сам не здавав ДНК-тест (наскільки відомо відповідачу, але відповідач може в цій ситуації помилятись). Таке обґрунтування пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України є неналежним, з огляду на таке. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, він повинен зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також навести чіткі доводи висновкам судів попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає їх неправильність. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. Враховуючи, що представник заявника не навів обґрунтованої необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, а суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так як такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, то ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриценко Д. В., необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, з урахуванням вимог цієї ухвали, у якій уточнити підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України та частини сьомої статті 43 ЦПК України. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно уточнити підставу касаційного оскарження судових рішень, зокрема в частині касаційного їх оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк