Ухвала КЦС ВС № 752/11001/19

УХВАЛА 11 червня 2026 року м. Київ справа № 752/11001/19 провадження № 61-7768ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Древко Наталії Василівни, на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання права власності на квартиру, визнання дійсним заповіту від 08 вересня 2017 року та визнання скасованим заповіту від 04 вересня 2012 року, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л. І., в якому просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л. І., в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив суд: 1) визнати дійсним заповіт ОСОБА_3 від 08 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Яценко А. М., реєстровий номер 1-616, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; 2) визнати скасованим попередній заповіт ОСОБА_3 від 04 вересня 2012 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; 3) визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано скасованим попередній заповіт ОСОБА_3 від 04 вересня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Чаровською О. В., за реєстровим номером 1919. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року у частині мотивів вирішення первісного та зустрічного позовів змінено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 рокускасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ,загальною площею 43,75 кв. м, житловою площею 19,0 кв. м, складається з однієї житлової кімнати, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 43 222,50 грн. 06 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Древко Н. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року (повний текст складено 10 травня 2026 року), в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року залишити в силі.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додано документ, що підтверджує сплату судового збору не у повному розмірі передбаченим Законом України «Про судовий збір». Заявником до касаційної скарги додано докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 19 210,00 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1 921,00 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 270,00 грн. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, що на момент звернення до суду з первісним позовом (2019 рік) становило, не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605,00 грн). Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на момент звернення до суду із зустрічним позовом (2021 рік) становило 908,00 грн. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»). За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (частина шоста статті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі якщо в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заявником оскаржується судове рішення за результатами задоволення позовної вимоги майнового характеру за первісним позов (визнання права власності на квартиру) та позовної вимоги немайнового характеру за зустрічним позов (визнання скасованим попередній заповіт від 04 вересня 2012 року). За оскарження судового рішення у частині вирішення позовної вимоги майнового характеру судовий збір підлягав сплаті у розмірі 19 210,00 грн (9 605,00 х 200%). За оскарження судового рішення у частині вирішення позовної вимоги немайнового характеру судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 816,00 грн (2 270,00 х 0,4 х 200% ). Відтак, судовий збір за оскарження судового рішення з урахуванням предмета спору та прохальної частини касаційної скарги, підлягав сплаті у розмірі 21 026,00 грн (19 210,00 + 1 816,00). Таким чином, з урахуванням вже сплаченого судового збору, заявникові необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 816,00 грн (21 026,00 - 19 210,00). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

2. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц). Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Древко Н. В., не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судового рішення узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Древко Наталії Василівни, на постанову Київського апеляційного суду від30 квітня 2026 рокузалишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник