Ухвала КЦС ВС № 757/58342/24-ц

Ухвала 10 червня 2026 року м. Київ справа № 757/58342/24-ц провадження № 61-7771ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року тапостанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року (повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року) всправі за позовом ОСОБА_1 до Національного музею народної архітектури та побуту України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного музею народної архітектури та побуту України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 09 червня 2026 року ОСОБА_1 подав через Електронний суд до Верховного Суду касаційну скаргу,яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року (повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року). У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). У касаційній скарзі вказується, що судові рішення у справах, розглянутих у спрощеному позовному провадженні, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга містить обґрунтування того, що справа має виняткове значение для учасника справи, який подає касаційну скаргу, або становить значний суспільний інтерес. Ця справа за позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підпадає під категорію малозначних предметом даного спору є захист основоположного конституційного права на працю та захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України), а також протидія проявам мобінгу (цькування) на робочому місці (стаття 2-2 КЗпП України). За своєю правовою природою спори, що стосуються незаконного позбавлення особи джерела існування та реалізації її конституційних прав, не можуть вважатися малозначними. Також дана справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. Ссправа має для Касатора виняткове значення, оскільки внаслідок недобросовісних та дискримінаційних дій роботодавця (системне цькування, фабрикування адміністративного матеріалу та подальше протиправне звільнення) ОСОБА_1 зазнав тривалого психологічного тиску, втратив роботу та єдині засоби до існування. Касаційний суд звертає увагу, що у пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України парламентом передбачено два касаційних фільтри: малозначні справи та справи з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123931713) справу визнано малозначною. Особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивача. Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року (повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного музею народної архітектури та побуту України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є .В. Краснощоков