Постанова КЦС ВС № 743/1920/23

Постанова Іменем України 29 травня 2026 року м. Київ Справа № 743/1920/23 Провадження № 61-6146св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу, учасниками якої є: позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка), відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Костюченко Павло Юрійович (далі - адвокат відповідачки), про усунення перешкод у користуванні майном за касаційною скаргою позивачки на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 9 липня 2024 року, яке ухвалила суддя Кравчук М. В., і постанову Чернігівського апеляційного суду від 2 квітня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л. ІСТОРІЯ СПРАВИ (1) Вступ

1. У позивачки виник конфлікт із сусідкою щодо спорудження останньою вигрібної ями неподалік свердловини позивачки для питної води. Позивачка стверджувала, що облаштування поруч з її ділянкою вигрібної ями без дотримання санітарних норм створює перешкоди у користуванні свердловиною та позбавляє питної води її сім`ю. Тому звернулася до суду та просила зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні свердловиною шляхом демонтування вигрібної ями та припинення її експлуатації.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вказали, що позивачка не підтвердила створення їй перешкод у користуванні питною водою із власної свердловини через розміщення на сусідній земельній ділянці вигрібної ями відповідачкою, врахували необхідність забезпечення потреб життєдіяльності останньої, а також зазначили, що позивачка не довела спричинення вигрібною ямою неможливості вживання питної води зі свердловини.

3. Позивачка із цими судовими рішеннями не погодилася. Подала касаційну скаргу. Стверджувала, зокрема, що спорудження вигрібної ями без дотримання встановлених законодавством України норм і з урахуванням обставин справи вказує на порушення прав позивачки, наявність перешкод їй у здійсненні права користування та розпорядження майном, порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

4. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, за яких умов можна задовольнити позов про усунення перешкод у користуванні власником його свердловиною для питної води, заявлений до власника розташованої неподалік вигрібної ями. Вирішив, що для задоволення такого позову слід встановити або існування ризику забруднення питної води відходами з вигрібної ями, або потрапляння у питну воду, отриману зі свердловини, відходів саме із такої ями.Однак для балансування інтересів сторін важливо встановити: що було споруджено раніше (вигрібна яма або свердловина для питної води); чи було таке спорудження на той час правомірним, зокрема, чи відповідало встановленим вимогам стосовно вибору місця та відстаней до інших об`єктів, щодо водотривкого характеру (водонепроникності) матеріалів, із яких споруджена вигрібна яма; чи не було спорудження свердловини або вигрібної ями проявом недобросовісної поведінки, спрямованої на унеможливлення ефективного використання іншої земельної ділянки для життєдіяльності її власника. (2) Зміст позовної заяви

5. У листопаді 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні їй свердловиною з питною водою на АДРЕСА_1 (далі - адреса позивачки) шляхом демонтування вигрібної ями та припинення її експлуатації.Мотивувала так: 5.1. Вона є власником 3/4 житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою. Там є свердловина 2021 року побудови, позначена на схемі буквою С на відстані 7,89 м від паркану. Позивачка використовує воду з цієї свердловини для задоволення життєвих потреб. 5.2. Власницею сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_1 є відповідачка. Вона влітку 2023 року на тій ділянці без будь-якого узгодження побудувала вигрібну яму на відстані 3 м від паркана, 12,7 м від житлового будинку позивачки та 10,2 м від свердловини останньої. Таке розташування вигрібної ями не відповідає припису пункту 2.22 розділу ІІ Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць. На звернення позивачки про перенесення вигрібної ями на відстань 20 м, як вимагають державні санітарні норми, відповідачка не реагує. (3) Зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій 6. 9 липня 2024 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так: 6.1. Вигрібна яма існувала з 2016 року, тобто раніше спорудження позивачкою свердловини у 2021 році. Позивачка не була позбавлена можливості поцікавитись у відповідачки наявністю та місцем розташування вигрібної ями та з урахуванням отриманої інформації влаштувати свердловину у прийнятному місці. 6.2. Позивачка не довела порушення її прав, свобод та інтересів через забруднення ґрунтових вод та питної води, про захист яких вона просить. Зокрема не надала доказів того, що стан вигрібної ями зумовлює погіршення належного їй на праві власності нерухомого майна, порушує екологічні права. 6.3. Бажання та побоювання позивачки щодо розташування вигрібної ями на відстані 10,2 м від свердловини суд не сприймає як незаконні чи несуттєві. Однак не вважає ці бажання і побоювання домінуючими над потребами відповідачки у забезпеченні себе та членів родини місцем для зберігання рідких відходів біологічної та побутової діяльності, яких в силу життєдіяльності уникнути неможливо. 7. 2 квітня 2025 року Чернігівський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.Мотивував так: 7.1. Позивачка мала довести, що розташована на території домоволодіння відповідачки вигрібна яма порушує її права, проте таких доказів не надала. Зокрема немає доказів того, що саме вигрібна яма унеможливлює користування позивачкою з сім`єю водою зі свердловини, і що погана якість води є наслідком впливу стічних вод із вигрібної ями. 7.2. У матеріалах справи немає висновків Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо відповідності будівельним і санітарним нормам як свердловини, так і вигрібної ями. (4) Провадження у суді касаційної інстанції 8. 10 травня 2025 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. 9. 4 серпня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив позивачці строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження. 10. 21 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Позивачка обґрунтувала касаційну скаргу так: 11.1. Суди обох інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 686/23737/15-ц, від 25 березня 2025 року у справі № 727/5865/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 670/477/16-ц. 11.2. Спорудження вигрібної ями без дотримання встановлених законодавством України норм і з урахуванням обставин справи вказує на порушення прав позивачки, наявність перешкод їй у здійсненні права користування та розпорядження майном, порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля. 11.3. Суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. (2) Позиції інших учасників справи 12. 28 серпня 2025 року адвокат відповідачки подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу (вх. № 27433/0/220-25 від 1 вересня 2025 року). Просив залишити касаційну скаргу без задоволення. Мотивував так: 12.1. Оскільки вигрібна яма існувала з 2016 року, то позивачка, яка у 2021 році пробурила свердловину, не була позбавлена можливості поцікавитись у відповідачки наявністю та місцем розташування вигрібної ями і з урахуванням отриманої інформації облаштувати свердловину у прийнятному для неї місці. 12.2. Посилання позивачки на акт обстеження домогосподарства за № 02-08/1205 від 21 вересня 2023 року є безпідставним, оскільки після цього акта відповідачка не будувала вигрібну яму, а тільки допрацювала та привела її до вимог чинного законодавства. Згідно з актом обстеження об`єкта від 24 червня 2024 року вигрібна яма герметична, дно забетоноване. 12.3. У вигрібну яму з будинку зроблений стік для використаної води пральної машини та кухні. Санвузла в будинку ніколи не було та немає, він розташований на відстані 10 метрів від будинку на дворі в саду. Тобто фекалії та сеча до вигрібної ями не надходять. Свердловина позивачки розташована на місці, де раніше був сарай, у якому утримували корів і свиней. 12.4. Результат санітарно-мікробіологічного дослідження № 24 від 12 березня 2025 року, проведений Державною установою «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб» з`явився тільки у 2025 році. Згідно з цим актом проби води брав лаборант ОСОБА_3 , але про це ніхто не знав, оскільки на забір нікого не запросили. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 4 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки на підставах, передбачених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

15. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. (2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій (2.1) За яких умов можна задовольнити позов про усунення перешкод у користуванні власником його свердловиною для питної води, заявлений до власника розташованої неподалік вигрібної ями?

16. Позивачка просила зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні свердловиною з питною водою шляхом демонтування вигрібної ями та припинення її експлуатації. Обґрунтувала тим, що відповідачка з порушенням санітарно-захисної зони та вимог щодо побудови вигрібної ями розмістила її надто близько до свердловини. Цим створила перешкоди позивачці та її сім`ї у користуванні питною водою.

17. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вказали, що позивачка не підтвердила створення їй перешкод у користуванні питною водою із власної свердловини через розміщення на сусідній земельній ділянці вигрібної ями відповідачкою. Врахували необхідність забезпечення потреб життєдіяльності останньої, а також зазначили, що позивачка не довела те, що вигрібна яма унеможливлює користування позивачкою водою зі свердловини, і що погана якість води є наслідком впливу стічних вод із вигрібної ями.

18. Із висновками судів першої й апеляційної інстанцій позивачка не погодилася. Наголосила, зокрема, на тому, що згідно з висновком Верховного Суду, який не врахували суди, зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством норм вказує на порушення прав і необхідність усунення перешкод у користуванні свердловиною.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що як свердловина для питної води, так і вигрібна яма можуть бути об`єктивно необхідні для життєзабезпечення у місцях, де немає централізованого водопостачання та водовідведення. З огляду на зміст конфлікту сторін справа стосується забезпечення їхніх прав на повагу до приватного життя та житла у світлі якості такого життя. (2.1.1) Законодавство та судова практика

20. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частини перша та друга статті 3 Конституції України).

21. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

22. За змістом статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

23. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

24. За змістом статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі.

25. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1 і 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція 1950 року)).

26. Хоча мета статті 8 Конвенції головним чином полягає у захисті особи від свавільного втручання державних органів, вона може включати в себе вжиття органами заходів для забезпечення поваги до приватного життя та житла. Забруднення довкілля може вплинути на добробут осіб та такою мірою перешкоджати їм користуватися своїм житлом, що негативно вплине на їхнє приватне та сімейне життя, при цьому серйозно не загрожуючи їхньому здоров`ю. Стаття 8 Конвенції є застосовною, якщо небезпечний вплив, якому ймовірно піддавалися відповідні особи, достатньо пов`язаний із приватним та сімейним життям у розумінні статті 8 Конвенції. За відсутності прямих доказів фактичної шкоди стороні слід встановити, чи потенційні загрози довкіллю, спричинені місцем розташування об`єкта, який може завдати шкоди, були пов`язані з приватним життям та житлом настільки, щоб негативно вплинути на «якість життя» та зумовити застосування вимог статті 8 Конвенції. Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи має справа розглядатися з точки зору позитивного обов`язку держави щодо вжиття належних та відповідних заходів для гарантування прав заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції або у контексті виправданого відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції «втручання органів державної влади». (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 4 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» (Dzemyuk v. Ukraine, заява № 42488/02, пункти 81-82, 87-89).

27. Загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

28. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

29. Власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон (пункт «е» частини першої статті 91 ЗК України).

30. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

31. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).

32. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

33. За змістом частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

34. За змістом пункту 1 частини першої статті 15 Закону України «Про систему громадського здоров`я» кожен має право на питну воду.

35. Водні об`єкти, що використовуються в цілях питного та господарсько-побутового водопостачання, а також у лікувальних, оздоровчих та рекреаційних цілях, у тому числі водні об`єкти, розташовані в межах населених пунктів, не повинні бути джерелами біологічних, хімічних і фізичних факторів шкідливого впливу на людину (частина перша статті 26 вказаного Закону).

36. Критерії безпечності для людини водних об`єктів, у тому числі гранично допустимі концентрації у воді хімічних, біологічних речовин, патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, рівень радіаційного фону встановлюються санітарним законодавством і визначаються державними медико-санітарними правилами та нормативами (частина друга зазначеної статті).

37. Питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам (абзац третій статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).

38. Під час використання води для питних і господарсько-побутових потреб населення в порядку нецентралізованого водопостачання юридичні і фізичні особи здійснюють її забір безпосередньо з поверхневих або підземних водних об`єктів у порядку загального і спеціального водокористування (частина перша статті 60 Водного кодексу України).

39. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (частина перша статті 47 Водного кодексу України).

40. Землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов`язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу (частина перша статті 23 Кодексу України про надра).

41. Вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів (абзац другий пункту 1.1 Державних санітарних норм та правил утримання території населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України 17 березня 2011 року № 145, далі - ДСНіП).

42. Рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється (пункт 2.21 ДСНіП).

43. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки (пункт 2.22 ДСНіП).

44. За змістом наведених приписів законодавство України утверджує одним із правил добросусідства принцип запобігання забрудненню. Згідно з цим принципом утворювач (власник) відходів життєдіяльності вживає заходи для уникнення, зменшення або усунення негативного впливу відходів на здоров`я людей, водні ресурси, зокрема прісні підземні води, й інші елементи довкілля. Якщо обидві сторони спору на час спорудження свердловини та вигрібної ями діяли правомірно, то при балансуванні їхніх інтересів (з одного боку, - у збереженні якості водних ресурсів на приватній земельній ділянці, а з іншого, - у збиранні, відстоюванні чи зберіганні на іншій приватній земельній ділянці відходів життєдіяльності) інтерес у збереженні природних якостей підземних вод домінує над інтересом щодо збирання та зберігання відходів життєдіяльності у конкретному місці. (2.1.2) Факти справи

45. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини: 45.1. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15 листопада 2023 року № 354473504 (а. с. 8, 125) і від 1 липня 2024 року № 385018121 (а. с. 123) на земельній ділянці за адресою позивачки є свердловина С. Вона також вказана у технічному паспорті позивачки (а. с. 9-12) на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за вказаною адресою. У копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 травня 2020 року № 210315941 (а. с. 124) у складових частинах об`єкта нерухомого майна за тією ж адресою свердловина не зазначена. 45.2. 21 вересня 2023 року комісія Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області у складі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів, головного спеціаліста відділу комунальної власності, земельних відносин, містобудування, архітектури та ЖКГ, головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Чернігівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, дільничного офіцера поліції, депутата Любецької селищної ради, діловода Губицького старостинського округу склала акт обстеження домогосподарств від № 02-08/1205 (а. с. 15, 63; далі - акт обстеження від 21 вересня 2023 року). Згідно з цим актом станом на 31 серпня 2023 року: вигрібна яма в домогосподарстві відповідачки розташована у 10 м від її житлового будинку, обкладена цеглою, накрита шифером; від сусіднього подвір`я позивачки яма знаходиться на відстані 3 м від паркана та 12,7 м - від її житлового будинку; свердловина позивачки обкладена цеглою, накрита шифером, розташована на відстані 2,7 м від її будинку, 7,2 м від паркана подвір`я позивачки та 10,2 м від вигрібної ями відповідачки. 45.3. 24 червня 2024 року комісія Любецької селищної ради склала акт обстеження об`єкта (а. с. 121), згідно з яким вигрібна яма герметична, дно забетоноване (далі - акт обстеження від 24 червня 2024 року). 45.4. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що у 2016 році він особисто прокопав яму орієнтовним розміром 1,0 х 1,0 х 1,5 метрів на земельній ділянці відповідачки, вставив розпірки, проклав пластикову трубу та зверху накрив шифером; труба вела до кухні відповідачки; вигрібна яма використовувалась для миття посуду та вмивання. 45.5. Згідно з результатом санітарно-мікробіологічного дослідження № 24 від 12 березня 2025 року, проведеного Державною установою «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб» вода з тубчастого колодязя за адресою позивачки не відповідає нормативним документам, бо у ній виявлені загальні коліформи - колонієутворюючі одиниці у 100 см куб. (а. с. 203). (2.1.3) Застосування норм до фактів справи

46. Суди попередніх інстанцій на підставі акта обстеження від 21 вересня 2023 року встановили, що свердловина позивачки знаходиться на відстані 10,2 метрів від вигрібної ями відповідачки. Це не відповідає нормативній відстані. Апеляційний суд на підставі результату санітарно-мікробіологічного дослідження № 24 від 12 березня 2025 року, проведеного Державною установою «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб», зазначив, що вода з колодязя позивачки не відповідає нормативним документам, бо містить коліформні бактерії. Також суди з акта обстеження від 24 червня 2024 року встановили, що вигрібна яма відповідачки герметична, а її дно забетоноване. Проте герметичність і бетонування дна є не ознаками спорудження вигрібної ями з водотривкого (водонепроникного) матеріалу. Апеляційний суд погодився з відмовою у задоволенні позову, але вважав, що має значення не порушення норм ДСНіП щодо недотримання відстані між цими об`єктами, а забруднення питної води позивачки. Балансуючи інтереси останньої з потребами життєдіяльності відповідачки, погодився з відмовою суду першої інстанції у задоволенні позову.

47. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із доводами касаційної скарги про те, що зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством України норм із урахуванням обставин справи може вказувати на порушення прав позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 686/23737/15-ц). Ця підстава може бути самостійною для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні свердловиною для питної води.

48. Вирішуючи спір, що виник унаслідок конфлікту приватних інтересів власників свердловини для питної води та вигрібної ями, для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні свердловиною для питної води достатньо встановити або існування ризику забруднення питної води відходами з вигрібної ями, що може засвідчувати, зокрема, підтверджений документально факт порушення санітарних норм і правил побудови вигрібної ями (зокрема, нормативної відстані до свердловини, невикористання водонепроникних матеріалів), або потрапляння у питну воду, отриману зі свердловини, відходів саме із такої ями (наявність у воді E. Coli, інших коліформ, нітратів тощо), підтверджене аналізами води, висновками інженерно-геологічних вишукувань про рух підземних вод (гідрогеологічними висновками). Тобто ризик забруднення питної води є юридично значущим навіть до реального настання шкоди.

49. Інакше кажучи, цивільні відносини щодо використання земельних ділянок для спорудження свердловин для питної води і вигрібних ям не можна впорядкувати так, що об`єктивного ризику зараження питної води спорудженою з порушенням нормативних вимог вигрібною ямою мало для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні відповідною свердловиною шляхом демонтажу вигрібної ями. Тобто належне застосування норм матеріального права не може бути спрямованим на те, щоб усувати лише наслідки для життя та здоров`я споживачів питної води у випадку її фактичного зараження, а не попереджати виникнення таких наслідків, які за певних умов можуть бути незворотними.

50. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим твердження апеляційного суду про те, що підставою для задоволення позову власниці свердловини для питної води може бути лише встановлення факту потрапляння у неї відходів із вигрібної ями відповідачки. Ця умова є однією із самостійних підстав для задоволення такого позову, але не виключною підставою.

51. Для балансування інтересів сторін згідно з доктриною порушення добросусідства (doctrine of nuisance) важливо встановити: - що було споруджено раніше: вигрібна яма або свердловина для питної води; - чи було таке спорудження на той час правомірним, зокрема, чи відповідало встановленим вимогам стосовно вибору місця та відстаней до інших об`єктів, щодо водотривкого характеру (водонепроникності) матеріалів, із яких споруджена вигрібна яма; - чи не було таке спорудження проявом недобросовісної поведінки, спрямованої на унеможливлення ефективного використання іншої земельної ділянки для життєдіяльності її власника. Інтереси обох сторін спору будуть збалансовані, зокрема, тоді, коли власник свердловини, якщо вона була правомірно спорудженою раніше без наміру унеможливити спорудження вигрібної ями на іншій земельній ділянці, не матиме ризику зараження питної води через спорудження раніше чи пізніше, але з порушенням нормативних вимог вигрібної ями. Залежно від обставин спірної ситуації юридичне значення можуть мати підтверджена можливість правомірного перенесення вигрібної ями або свердловини, а за можливості перенесення обох об`єктів - те, що саме доцільніше та дешевше перенести, враховуючи, зокрема, інтереси інших суміжних землевласників.

52. Суд апеляційної інстанції залишив без відповіді аргумент апеляційної скарги (а. с. 149-152), відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 160-162) та відповіді на цей відзив (а. с. 166-170) щодо року спорудження вигрібної ями та неналежності її облаштування. Позивачка спорудила свердловину у 2021 році та заперечувала факт спорудження вигрібної ями з метою відведення нечистот у 2016 році. Суд першої інстанції з показань свідка, який споруджував вигрібну яму, встановив, що у 2016 році ця яма мала призначення для зливу води з кухні, а не із санвузла. Відповідачка ж стверджувала, що останнього в її будинку ніколи не було та немає, туалет знаходиться у десяти метрах від цього будинку на дворі в саду (див. протокол судового засідання від 2 квітня 2025 року (а. с. 207), відзив на апеляційну скаргу (а. с. 161), відзив на касаційну скаргу). За змістом рішення суду першої інстанції відповідачка 5 березня 2024 року визнала, що вигрібна яма існувала на тому ж місці з 2016 року, але почала засипатися, і у 2023 році відповідачка з чоловіком обклали цю яму цеглою та вистелили дно цементом. Використання цегли у вигрібній ямі та її накриття шифером підтверджує акт обстеження від 21 вересня 2023 року. Тобто до 2023 року відповідні матеріали у вигрібній ямі використані не були. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що цегла та бетон у вигрібній ямі є водонепроникними (водостійкими), і що вона накрита щільно прилеглою кришкою.

53. Тому за обставин цієї справи висновок про відмову в задоволенні позову не є належно обґрунтованим. Судам важливо перевірити такі аргументи: - чи була свердловина правомірно, тобто з дотриманням відповідних вимог, споруджена на земельній ділянці позивачки раніше, ніж вказана яма для відведення відходів на земельній ділянці відповідачки, або чи остання спорудила таку яму правомірно, тобто з дотриманням вимог (включно з вимогою про водонепроникність матеріалу, з якого споруджена вся така яма), та раніше, ніж позивачка свердловину; - чи є у відповідачки в будинку туалет, і чи зроблене відведення відходів із нього у вигрібну яму, або чи сполучена вона з вуличною вбиральнею відповідачки; - чи можуть впливати на якість питної води зі свердловини інші чинники, наприклад, стан земельної ділянки, на якій вона споруджена (зокрема, знаходження на ній до такого спорудження приміщень для худоби), інженерно-геологічний стан ґрунту та напрям схилу обох ділянок. Тобто значення можуть мати не лише відстань між свердловиною та вигрібною ямою, але й рельєф, проникність ґрунту, мінеральні породи під ним, глибина водоносного шару, напрям руху підземних вод тощо. (3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги (3.1) Щодо суті касаційної скарги

54. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

55. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

56. З огляду на висновок про часткову обґрунтованість касаційної скарги через неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права оскаржені судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 9 липня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 2 квітня 2025 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. І. Крат СуддіД. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко