Постанова КГС ВС № 916/5286/24(916/4103/25)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ Справа № 916/5286/24(916/4103/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М., за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» - Грищенко О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (вх. № 2353/2026) на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 916/5286/24(916/4103/25) за позовом ОСОБА_1 до :1) Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - розпорядник майна арбітражний керуючий Кочин Наталія Василівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстав протиправності та безпідставності виконавчого напису, в межах справи № 916/5286/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності часткової відмови третій особі у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу. Обставини справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» (ТОВ «Українське агропромислове підприємство»). 2. 17.12.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі № 916/5286/24 про банкрутство ТОВ «Українське агропромислове підприємство»; визнано грошові вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кочин Н.В.

3. У межах вказаної справи про банкрутство фізична особа ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ТОВ «Українське агропромислове підприємство» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 25.06.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрованого за № 5920. 4. 09.10.2025 Господарський суд Одеської області відкрив провадження у справі № 916/5286/24(916/4103/25); залучив до участі у справі як третіх осіб, як не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів розпорядника майна арбітражного керуючого Кочин Н. В. та приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар І. М., а також ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. 5. 09.12.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про відмову у позові.

6. ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про стягнення із ОСОБА_1. судових витрат на правничу допомогу у розмірі 17 800,00 грн, наданих на підставі договору № 14-10-2025/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.10.2025. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції 7. 08.01.2026 додатковим рішенням Господарського суду Одеської області у справі заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»; стягнуто із ОСОБА_1. на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 17 800,00 грн згідно з договором № 14-10-2025/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.10.2025.

8. Додаткове рішення мотивоване тим, що третьою особою обґрунтовано та доведено належним чином розмір та характер витрат на правову допомогу.

9. Місцевий господарський суд врахував останню правову позицію ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», згідно з якою позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, тому у задоволенні позову слід відмовити, а також те, що понесення цим товариством витрат на правничу допомогу підтверджується наданими доказами, а саме договором № 14-10-2025/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.10.2025 та актом здачі-приймання виконаної правової допомоги від 12.12.2025. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 10. 25.03.2026 постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 скасовано в частині задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 200,00 грн та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено. У решті додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат третьої особи необхідно враховувати не лише факт їх понесення та документальне підтвердження, а й процесуальну поведінку такої особи у справі. Суд установив, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» спочатку підтримувало позовні вимоги, подало відзив із проханням задовольнити позов та брало участь у судовому засіданні з такою позицією, а лише з 15.11.2025 змінило свою правову позицію та почало заперечувати проти позову. Тому витрати, пов`язані з підготовкою відзиву на підтримку позову та участю в засіданні 30.10.2025, за висновком суду, не можуть бути покладені на позивача.

12. Апеляційний суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають лише 3 600 грн витрат на підготовку пояснень, поданих після зміни позиції третьої особи та спрямованих на доведення безпідставності позовних вимог. Водночас у компенсації 7200 грн за підготовку відзиву та 2000 грн за участь у засіданні 30.10.2025 відмовлено, оскільки ці дії здійснювалися в період, коли третя особа підтримувала позов.

13. Крім того, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відшкодуванні 2 000 грн витрат за участь адвоката в засіданні 09.12.2025 та 3 000 грн «гонорару успіху». Щодо участі в судових засіданнях суд зазначив, що не доведено зв`язок між представництвом адвоката та договором про надання правничої допомоги, на який посилалася третя особа. Щодо «гонорару успіху» апеляційний суд вказав, що адвокат спочатку фактично обґрунтовував позицію на користь позову, а змінив її лише після ознайомлення з доводами іншого учасника справи, тому підстав для покладення таких витрат на позивача немає. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 та залишити в силі додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 у справі № 916/5286/24(916/4103/25).

15. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

16. ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зазначає, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що витрати за договором про надання правничої допомоги не підлягають компенсації через те, що представництво інтересів товариства здійснювалося на підставі довіреності. На думку скаржника, апеляційний суд не дослідив належним чином договір, акт виконаних робіт, детальний опис послуг та інші докази понесення витрат.

17. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19; від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19; від 13.01.2021 у справі № 922/267/20; від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19; у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

18. ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» вважає, що суд апеляційної інстанції не навів належної мотивації щодо зменшення суми витрат, оскільки, залишивши до відшкодування лише 3 600 грн, не пояснив належним чином, чому інші види робіт адвоката не підлягають компенсації, не проаналізував зміст акта виконаних робіт та фактичний обсяг наданих послуг. На думку скаржника, це суперечить вимогам статті 238 ГПК України щодо мотивованості судового рішення.

19. За доводами скаржника, апеляційний суд безпідставно відійшов від критеріїв оцінки витрат, визначених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20; 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

20. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм («правовий пуризм»), надавши перевагу формальним міркуванням над змістом фактично наданих адвокатських послуг та доказами їх виконання. Вважає, що суд не врахував висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16 та практику Європейського суду з прав людини у справі «Сутяжник проти Росії».

21. Крім того у касаційній скарзі зазначено про те, суд не врахував фактичний зміст і обсяг наданих адвокатом послуг. Скаржник стверджує, що суд фактично не дослідив зміст виконаних адвокатом робіт та не оцінив послуги, надані у справі, хоча вони підтверджені договором, актом виконаних робіт та іншими доказами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності часткової відмови третій особі у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу.

24. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

25. Згідно з вимогами частин першої другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

26. За аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

27. Так, відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

28. Крім цього за положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

29. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

30. У разі ж недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

31. Поряд з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат законодавець покладає на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

32. Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

33. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

34. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

35. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

36. У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

37. У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

38. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

39. Водночас у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

40. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

41. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

42. Тож, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (висновки, сформульовані у пункті 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

43. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

44. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

45. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

46. Велика Палата Верховного Суду у пункті 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

47. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановили, що 19.10.2025 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подало відзив на позовну заяву, в якому просило задовольнити позов. 48. 30.10.2025 у судовому засіданні місцевого господарського суду брав участь представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» Грищенко О.М., який підтвердив подання відзиву та надав пояснення стосовно його змісту (пункт 26 протоколу судового засідання). 49. 15.11.2025 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подало до суду першої інстанції письмові пояснення у справі, в яких просило у позові відмовити. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» усно повідомив, що зміна правової позиції зумовлена поданням відзиву на позовну заяву Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», з доводами якого щодо необхідності відмови у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» погодилося, у зв`язку з чим підтримувало їх до закінчення розгляду справи, в т.ч. у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулося 09.12.2025.

50. Отже, до 15.11.2025 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» як третя особа підтримувало позов, а після цієї дати заперечило проти його задоволення.

51. Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 12.12.2025, адвокатом Грищенком О. М. надано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у період з 14.10.2025 до 09.12.2025 такі послуги загальною вартістю 17 800,00 грн: 1) Організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту процесуальних документів та наповнення їх правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань відзиву на позовну заяву у справі № 916/5286/24(916/4103/25) (4 години х 1 800,00 грн = 7 200,00 грн), а саме: ознайомлення з позовом та доданими до нього документами/доказами; аналіз законодавства; здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спору; здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження судової практики; 2) Участь у судовому засіданні 30.10.2025 (2 000,00 грн); 3) Організація, підготування та проведення процесуальної роботи щодо підготовки матеріалів, документів, доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань тощо, які направлені на підтвердження безпідставності позовних вимог (2 години х 1 800,00 грн = 3 600,00 грн); 4) Участь у судовому засіданні 09.12.2025 (2 000,00 грн); 5) Додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8 договору № 14-10-2025/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.10.2025 у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення (3 000,00 грн).

52. Враховуючи викладене та ті обставини, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» спочатку підтримувало позовні вимоги, подало відзив із проханням задовольнити позов та брало участь у судовому засіданні з такою позицією, а лише з 15.11.2025 змінило свою правову позицію та почало заперечувати проти позову. Тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що витрати, пов`язані з підготовкою відзиву на підтримку позову та участю в засіданні 30.10.2025, за висновком суду, не можуть бути покладені на позивача. Зазначене стосується і вимоги щодо стягнення з позивача на користь третьої особи «гонорару успіху», оскільки як правильно виснував апеляційний суд, Товариство спочатку фактично обґрунтовувало позицію на користь позову, а змінило її лише після ознайомлення з доводами іншого учасника справи, а тому підстав для покладення таких витрат на позивача немає.

53. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів враховує, що на обґрунтування незгоди з висновками суду апеляційної інстанції скаржник посилається на значну кількість правових позицій Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які є усталеними та які, як свідчить зміст оскаржуваної постанови, були враховані судом апеляційної інстанції.

54. Водночас колегія суддів зауважує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

55. У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

56. У зв`язку з викладеним Суд погоджується із обґрунтованими висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові у частині відмови у покладенні на позивача витрат третьої особи на професійну правничу допомогу, пов`язаних з підготовкою відзиву на підтримку позову та участю в засіданні 30.10.2025 та «гонорару успіху».

57. Щодо участі в судових засіданнях 09.12.2025 та 30.10.2025 суд зазначив, що не доведено зв`язок між представництвом адвоката та договором про надання правничої допомоги, на який посилалася третя особа.

58. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування окремих витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на думку скаржника, наявність довіреності не спростовує факту надання адвокатом послуг на підставі договору про надання правничої допомоги.

59. Проте зазначені доводи не враховують установлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Так, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив, що представництво інтересів ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у відповідних судових засіданнях здійснювалося на підставі довіреності від 27.05.2025, тоді як подані на підтвердження понесених витрат документи стосувалися надання правничої допомоги за договором №14-10-2025/2 від 14.10.2025. За результатами оцінки цих доказів суд дійшов висновку про відсутність належного підтвердження того, що відповідні послуги представництва третьої особи у судових засіданнях, вартість яких заявлена до відшкодування, були надані саме в межах зазначеного договору.

60. Наведені у касаційній скарзі аргументи у цій частині фактично спрямовані на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин та переоцінку доказів, яким уже надано оцінку під час апеляційного перегляду справи. Водночас відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини справи, вирішувати питання про достовірність доказів чи надавати їм іншу оцінку, ніж та, яку здійснив суд попередньої інстанції.

61. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, із застосуванням релевантних норм права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а зміст постанови - положенням статті 238 ГПК України, що свідчить про відсутність застосування судом апеляційної інстанції "правового пуризму" та надмірного формалізму.

62. А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, висновки в якій зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

64. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. З урахуванням того, що заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 916/5286/24(916/4103/25) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді В. Картере К. Огороднік