Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/2111/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2111/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів Чус О.В., Кощеєв І.М. при секретарі судового засідання Новіковій Д.О. Представники сторін: від позивача: Білик Оксана Володимирівна (в залі суду) - представник ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна адвокат посвідчення №ЗП002053 від 12.03.2019р. інші представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25 (суддя Лєскіна І.Є.) за позовом Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00186536) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 35А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40919982) про стягнення 2 441 292, 21грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (далі - ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ" (далі - ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ», відповідач) про стягнення 2 441 292,21 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. від 01.04.2021 за реєстровим номером № 1290, яка складається з: 1 490 000,00 грн суми основного боргу, 532 362,74 грн пені, 302 579,20 грн інфляційних втрат, 116 350,27 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу нерухомого майна в частині своєчасної та повної оплати за придбане нерухоме майно. За умовами п. 2.1 Договору відповідач зобов`язався сплатити 3 000 000,00 грн у строк до 01.04.2023, проте станом на дату звернення з позовом залишок несплаченої суми становив 1 490 000,00 грн. Позивач також нарахував пеню відповідно до п. 5.1 Договору, інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025 (повний текст складено та підписано 10.11.2025) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ" (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 35А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40919982) на користь Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00186536) 1 490 000 (один мільйон чотириста дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок суми основного боргу, 532 362 (п`ятсот тридцять дві тисячі триста шістдесят дві) гривень 74 копійки пені, 302 579 (триста дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 20 копійок інфляційних втрат, 116 350 (сто шістнадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 27 копійок 3% річних, 36 619 (тридцять шість тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 38 копійок судового збору за подачу позовної заяви, 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору за подачу заяви про забезпечення позову. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами 01.04.2021 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого відповідач зобов`язався сплатити за придбане нерухоме майно 4 500 000,00 грн, з яких 1 500 000,00 грн - в день укладання Договору, а 3 000 000,00 грн - у строк до 01.04.2023. Фактично відповідачем було сплачено 3 010 000,00 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становив 1 490 000,00 грн. Відповідач у відзиві визнав суму основного боргу. Суд перевірив розрахунки пені за період з 02.04.2023 по 02.10.2023 у розмірі 532 362,74 грн, 3% річних за період з 02.04.2023 по 02.07.2025 у розмірі 116 350,27 грн та інфляційних втрат за період з 02.04.2023 по 02.07.2025 у розмірі 302 579,20 грн і визнав їх арифметично вірними. Щодо доводів відповідача про форс-мажорні обставини суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру і не є доказом настання форс-мажорних обставин для конкретного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Жодних інших доказів настання форс-мажорних обставин відповідач не надав. Посилання відповідача на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд визнав неспроможними, оскільки зазначена норма розповсюджується лише на кредитні правовідносини. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулось ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» (відповідач) подало апеляційну скаргу від 28.11.2025 (вих. № 28/11-25), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 490 000,00 грн, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 532 362,74 грн, інфляційних втрат в розмірі 302 579,20 грн та 3% річних в розмірі 116 350,27 грн - відмовити в повному обсязі. Рішення оскаржується в частині стягнення штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3% річних). Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недослідження всіх доказів, що призвело до неправильних висновків суду та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідач підтверджує факт укладення Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2021 та визнає наявність заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 1 490 000,00 грн, однак вважає, що суд застосував надмірний обсяг штрафних санкцій. ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 територія Запорізького району (з адміністративним центром у місті Запоріжжя) віднесена до території активних бойових дій або можливих бойових дій. Зазначена інформація підтверджена також Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №

376. Місто Запоріжжя перебуває у безпосередній близькості до окупованих територій та лінії бойового зіткнення і неодноразово піддавалося ракетним та дроновим атакам. Відповідач стверджує, що постійна небезпека ракетних та дронових атак обумовлює необхідність працівникам відповідача тривалий час перебувати в укритті, що не дає змоги належним чином виконувати господарські функції. Перебої з електропостачанням у місті Запоріжжі, спричинені систематичними обстрілами об`єктів критичної інфраструктури та енергетики (електропостачання сумарно по 6-7 годин на добу за графіком відключень), не дають відповідачу можливості відновити виробничий процес. Саме ці труднощі спричинили несистемне виконання умов Договору з боку відповідача. Апелянт зазначає, що неодноразово звертався до позивача з проханням про реструктуризацію суми заборгованості, зокрема листом № 18/06/-25 від 18.06.2025, посилаючись на фінансові труднощі, що виникли у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Відповідач фактично мав намір вчасно виконати свої зобов`язання, однак не з власної волі, а внаслідок дії форс-мажорних обставин не зміг цього зробити. ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» вказує, що на підтвердження тяжкого матеріального становища суду була надана фінансова звітність ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» за останні 4 роки, яка була долучена до відзиву як додаток та є в матеріалах справи, проте цей доказ не був належним чином досліджений та оцінений судом. При цьому в рішенні суд зазначив, що відповідачем до відзиву на позовну заяву не додано жодного доказу, що, на думку апелянта, не відповідає дійсності. Відповідач посилається на ст. 617 ЦК України, відповідно до якої особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, а також на ч. 2 ст. 218 ГК України. Крім того, апелянт посилається на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України та від обов`язку сплати неустойки у період дії воєнного стану, а також на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини. Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 щодо ознак форс-мажорних обставин, а також на постанови КГС ВС від 20 червня 2024 року у справі № 910/1779/23, від 12 березня 2024 року у справі № 904/635/22, від 08 лютого 2024 року у справі № 911/1786/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 910/671/24, від 29 червня 2023 року у справі № 922/999/22 та від 02 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22, в якій суд зазначив, що стягнення з підприємства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, і з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін суди дійшли висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%. ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» вважає, що суд першої інстанції, ігноруючи існування форс-мажорних обставин та не зважаючи на негативну фінансову звітність відповідача за останні 4 роки війни, застосував повний обсяг штрафних санкцій, чим фактично довів відповідача до стану банкрутства. Спроби відповідача врегулювати спір шляхом примирення через надання сторонам додаткового часу на укладання мирової угоди були проігноровані судом під час судового розгляду. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не були враховані всі рекомендації Верховного Суду, а також не в повній мірі досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи, що призвело до ухвалення неправомірного та незаконного рішення, яке порушує конституційні принципи справедливості. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне: Позивач вважає, що обставини, на які посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, а саме наявність воєнного стану, безпосередня близькість м. Запоріжжя до окупованих територій та лінії бойового зіткнення, постійна небезпека ракетних та дронових атак, жодним чином не могли призвести до того, що судом не в повній мірі досліджені всі докази у справі, оскільки сам відповідач у своїй апеляційній скарзі визнає факт існування заборгованості за Договором у розмірі 1 490 000,00 грн. Додатковим доказом наявності боргу та визнання факту несвоєчасного виконання зобов`язання є листи самого відповідача (№ 28/03/2023-01 від 28.03.2023, № 19/04/2023-1 від 19.04.2023, № 18/06/-25 від 18.06.2025), відзив на позовну заяву від 03.10.2025 та апеляційна скарга від 28.11.2025. Позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві від 03.10.2025, поданому з порушенням 15-денного строку, передбаченого ст.ст. 165, 178 ГПК України, не звертався до суду з вимогами про зменшення розміру штрафних санкцій, пославшись на тяжке матеріальне становище, а заявив вимогу, яка не є предметом спору - «визнання заборгованості», тоді як позивач просив суд стягнути заборгованість, і суд саме стягував, а не визнавав її. Позивач наголошує, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від виконання зобов`язання щодо оплати основного боргу та не дає підстав для зменшення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, тим більше що позивач також знаходиться у м. Запоріжжі і на нього розповсюджуються такі ж самі обставини. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і сторона, яка посилається на них, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Позивач вказує, що посилання відповідача на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є безпідставними, оскільки правовідносини за договором купівлі-продажу не підпадають під правове регулювання зазначеною нормою, яка стосується виключно кредитних правовідносин. Лист ТПП України від 28.02.2022 сам по собі не засвідчує форс-мажорні обставини для спірних правовідносин, а відповідачем не надано доказів того, що він не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від контрагентів, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Позивач звертає увагу суду на те, що заявлені до стягнення кошти є співмірними із сумою основного боргу та періодом прострочення оплати, який складає 944 дні на дату прийняття рішення суду (з 02.04.2023 по 31.10.2025). При цьому позивач самостійно зменшив свої позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахувавши її лише за період 6 місяців (з 02.04.2023 по 02.10.2023), хоча умовами п. 5.1 Договору передбачено нарахування пені за весь період прострочення. Позивач також зазначає, що відповідач умисно затягував час щодо погашення заборгованості та час розгляду справи у судовому порядку, подаючи численні клопотання про відкладення розгляду справи, надання додаткового часу для примирення, повернення на стадію підготовчого провадження, чим самостійно своїми діями сприяв перебігу часу для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Останній платіж з частковою оплатою заборгованості відповідач здійснив 31.10.2024 у розмірі 25 000,00 грн, і з того часу заборгованість у розмірі 1 490 000,00 грн не погашена. Позивач вважає, що відповідач обрав неналежний спосіб захисту, заявляючи в апеляційній скарзі вимогу про «визнання заборгованості», яка виходить за межі предмету спору та судового розгляду справи у суді першої інстанції, що суперечить ст. 14 ГПК України та ч. 5 ст. 269 ГПК України, згідно з якою у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25 (суддя Лєскіна І.Є.) залишено без руху. Апелянту, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити оплату судового збору в сумі 42053,26 грн., докази чого надати суду. На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.05.2026 об 12:30 годин. 22.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна надійшов відзив на апеляційну скаргу. 27.01.2026 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з використанням засобів поштового зв`язку від представника Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна надійшов відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 сторонам доведено да відома що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні № 511. 12.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна надійшла заява по справі. 18.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна надійшли доповнення до заяви від 12.05.2026. В судовому засіданні призначеному на 26.05.2026 був присутній представник ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна, інші представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі Цихановський проти України (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ Смірнова проти України (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), Карнаушенко проти України (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання. До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. 26.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьмина» та ТОВ «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» 01.04.2021 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. за реєстровим номером № 1290. За умовами п. 1.1 Договору продавець передав у власність покупця нерухоме майно - будиночок для спортсменів літ. А інв. № 13323, загальною площею 132,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 30, на земельній ділянці площею 4,8122 гектарів, кадастровий номер 2310100000:05:002:0435. За домовленістю сторін (п. 2.1 Договору) купівля-продаж здійснювалася за 4 500 000,00 грн, з яких 1 500 000,00 грн підлягали сплаті в день укладання Договору, а 3 000 000,00 грн - у строк до 01.04.2023. Відповідачем на виконання умов Договору було сплачено 3 010 000,00 грн (1 500 000,00 грн - 01.04.2021, 1 510 000,00 грн - у період з 28.03.2023 по 31.10.2024). Залишок несплаченої суми становить 1 490 000,00 грн. Факт укладення Договору, його зміст та розмір заборгованості за основним зобов`язанням сторонами не оспорюються. Відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу. Пунктом 5.1 Договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,5% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за весь період прострочення, а також обов`язок покупця сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18). Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025 в частині стягнення штрафних санкцій - пені у розмірі 532 362,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 302 579,20 грн та 3% річних у розмірі 116 350,27 грн, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, недослідження доказів (фінансової звітності відповідача), наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з воєнним станом та розташуванням м. Запоріжжя в зоні активних бойових дій, а також на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Колегія суддів констатує, що текст відзиву на позовну заяву не містить в собі звернень до суду щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій і відповідних доказів на підтвердження наявності підстав для такого зменшення. Щодо тверджень апелянта про наявність форс мажорних обставин : « …24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на ЗО діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Наразі строк дії воєнного стану в Україні з 14.02.2024р. продовжено на 90 діб та станом на дату розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/44/24 воєнний стан в Україні є таким що триває. Інформація щодо впровадження воєнного стану в Україні є загальнодоступною та оприлюднена у відкритих джерелах, зокрема на офіційному сайті Президента України https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397 За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У пункті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями ЗО - 34, 38, 39,41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, Торгово-промисловою палатою України підтверджено, що обставини з 24.02.2022 року та до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»). Таким чином, своїм листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Також, згідно з положеннями частини другої статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. За ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної с таттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)…», колегія суддів виходить з наступного: Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні"). Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором/ Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, колегія суддів зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором. Жодних інших доказів, окрім наведеного листа, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які б унеможливили виконання ним зобов`язань за спірним договором, відповідач суду не надав. Посилання відповідача на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є неспроможними, оскільки зазначена норма щодо звільнення від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, та від сплати штрафних санкцій розповсюджується лише на кредитні правовідносини. Інших доводів та доказів на обґрунтування власної позиції відповідач не надав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 42 053,26 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2111/25 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 42 053,26 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено 10.06.2026 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус