Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/33/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Справа № 906/33/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Ткач Ю.В. за участю представників сторін: від позивача - не з`явився від відповідача - не з`явився прокурор - Гіліс І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 (повний текст складений 22 квітня 2026 року, суддя Сікорська Н.А.) за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку ВСТАНОВИВ: Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" з вимогами розірвати договір оренди землі №121/57-20-ДО від 28 грудня 2020 року та зобов`язати повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1824082400:03:000:0688 площею 8,0406 га. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 повністю задоволено позов Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку. Розірвано договір оренди землі №121/57-20-ДО від 28 грудня 2020 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 січня 2021 року (номер запису про інше речове право 40324562). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" (13001, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище міського типу Романів, вул. Небесної сотні, буд. 86, код ЄДРПОУ 42946835) повернути Ярунській сільській раді (11762, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Ярунь, вул. Миру, буд. 13, код ЄДРПОУ 04344146) земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 1824082400:03:000:0688 площею 8,0406 га, що розташована на території Ярунської сільської ради Звягельського району. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" (13001, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище міського типу Романів, вул. Небесної сотні, буд. 86, код ЄДРПОУ 42946835) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 6056 ,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" систематично порушувало умови договору оренди землі №121/57-20-ДО від 28 грудня 2020 року щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1824082400:03:000:0688 площею 8,0406 га, оскільки з 2022 року орендні платежі не сплачувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 26730,28 грн. Вказані обставини суд визнав істотним порушенням умов договору та достатньою правовою підставою для його дострокового розірвання, а вимогу про повернення земельної ділянки Ярунській сільській раді Звягельського району Житомирської області - похідною від вимоги про розірвання договору, у зв`язку з чим позов керівника Звягельської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради, задоволено у повному обсязі. Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Агро" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно прийняв позов прокурора до розгляду, оскільки у прокурора були відсутні належні підстави для звернення до суду в інтересах держави. На думку апелянта, суд першої інстанції обмежився встановленням факту незвернення Ярунської сільської ради до суду з відповідним позовом, однак не з`ясував обов`язкової передумови для представництва прокурором інтересів держави - у чому саме полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Апелянт наголошує, що саме по собі невжиття Ярунською сільською радою заходів судового захисту не може автоматично свідчити про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави. За доводами скаржника, місцевий господарський суд мав перевірити, чи йдеться у цій справі про порушення інтересів держави, чи виключно про захист майнових прав та інтересів територіальної громади, а також чи мала Ярунська сільська рада реальну можливість самостійно звернутися до суду без участі прокурора. Крім того, скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для розірвання договору оренди землі з мотивів систематичної несплати орендної плати. Апелянт зазначає, що ТОВ "ФАН-АГРО" протягом дії орендних правовідносин здійснювало часткову сплату орендної плати, а тому, на його думку, у справі наявна не систематична повна несплата орендної плати, а лише часткова несплата відповідних платежів. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, апелянт вказує, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є саме систематична повна несплата орендної плати, тоді як часткова несплата не може бути достатньою підставою для розірвання договору оренди землі за цією нормою. Окремо апелянт звертає увагу на те, що місцевий господарський суд належним чином не з`ясував розмір заборгованості ТОВ "ФАН-АГРО" зі сплати орендної плати, оскільки у наданих до позовної заяви розрахунках Ярунської сільської ради та Головного управління ДПС у Житомирській області зазначено різні суми заборгованості. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради до ТОВ "ФАН-АГРО" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 травня 2026 року у справі №906/33/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 та призначено розгляд апеляційної скарги на "10" червня 2026 р. об 10:40 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. 19 травня 2026 року від Звягельської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Прокурор зазначає, що доводи апелянта фактично зводяться до заперечення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та до незгоди із застосуванням до спірних правовідносин положень статті 141 Земельного кодексу України. Водночас, на думку прокурора, такі доводи не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Щодо підстав представництва інтересів держави прокурор звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався правом подати відзив, заперечення чи пояснення та не викладав позицію щодо неправомірності звернення прокурора до суду. Натомість місцевий господарський суд, на переконання прокурора, належним чином перевірив підстави здійснення представництва інтересів держави в особі Ярунської сільської ради. Прокурор вказує, що інтереси держави у цій справі полягають у забезпеченні законного та ефективного використання земель комунальної власності, своєчасному надходженні орендної плати до бюджету територіальної громади, а також у можливості передачі земельної ділянки добросовісному та платоспроможному користувачу. За твердженням прокурора, перебування земельної ділянки у користуванні ТОВ "Фан-Агро" без належної оплати позбавляє територіальну громаду відповідних бюджетних надходжень і порушує принцип раціонального використання землі як основного національного багатства. Щодо підстав для розірвання договору оренди землі прокурор зазначає, що пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено припинення права користування земельною ділянкою у разі систематичної несплати орендної плати. При цьому відповідач, як орендар, був зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Прокурор вказує, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості підтверджують систематичну несплату відповідачем орендної плати протягом 46 місяців поспіль. Зокрема, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України "Податковий блок", за ТОВ "Фан-Агро" обліковувався податковий борг з орендної плати перед Ярунською сільською радою у розмірі 26641,91 грн, а згідно з розрахунками Ярунської сільської ради орендна плата за договором не сплачувалася з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2025 року. Окремо прокурор наголошує, що відповідач у суді першої інстанції не спростував ані самого розрахунку, ані суми заборгованості. При цьому сплата відповідачем 02 лютого 2026 року, тобто вже після пред`явлення прокурором позову та відкриття провадження у справі, коштів у розмірі 28962,40 грн не усуває факту допущеного раніше систематичного порушення умов договору та не позбавляє орендодавця права вимагати його розірвання. З огляду на викладене, прокурор просить залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Фан-Агро" - без задоволення. 27 травня 2026 року від Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року законним та обґрунтованим, а доводи апелянта щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави та розірвання договору оренди землі - безпідставними. Сільська рада зазначає, що прокурором дотримано порядок, визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а звернення прокурора до суду було зумовлене, зокрема, невжиттям радою самостійних заходів судового захисту через об`єктивні організаційні та фінансові перешкоди. Також позивач вказує, що сплата відповідачем 02 лютого 2026 року коштів у розмірі 28962,40 грн відбулася вже після звернення прокурора з позовом, не усуває факту систематичного порушення умов договору та, навпаки, підтверджує наявність заборгованості. Крім того, за твердженням сільської ради, після вказаного одноразового платежу будь-які подальші надходження орендної плати від відповідача відсутні, що свідчить про продовження неналежного виконання ним договірних зобов`язань. З огляду на викладене, Ярунська сільська рада просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи здійснювати за відсутності її представника. Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримала вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі №121/57-20-ДО. Згідно з пунктом 1.1 договору орендодавець на підставі протоколу проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28 грудня 2020 року №23/60791 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1824082400:03:000:0688, яка розташована на території Новоград-Волинського (нині Звягельського) району, за межами населених пунктів Колодянської сільської ради. Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 8,0406 га, з яких пасовища становлять 8,0406 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (пункт 2.2 договору). Згідно з пунктом 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2020 року становить 54700,02 грн. Пунктом 3.1 договору визначено, що його укладено строком на 7 років. Право оренди виникає з моменту його державної реєстрації (пункт 3.2 договору). Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою визначена за результатами земельних торгів та складається зі сплаченого гарантійного внеску у сумі 1969,20 грн. і коштів у розмірі 4760,44 грн., що підлягали сплаті переможцем торгів. Згідно з пунктом 4.2 договору, починаючи з наступного року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12,12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата сплачується щомісячно до місцевого бюджету протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця (пункт 4.3 договору). У пункті 4.7 договору сторони визначили, що орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі не використання земельної ділянки. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 5.1 договору). Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення - 01.01) (пункт 5.2 договору). Пунктом 8.1 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Дія договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі, за рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 11.3 договору). За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 12.1 договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 13.1 договору). Договір підписаний та скріплений печатками сторін. 25 січня 2021 року державним реєстратором Стриївської сільської ради Житомирської області здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "ФАН-АГРО", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Строк дії права оренди встановлено до 28 грудня 2027 року. 09 квітня 2021 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою в особі Ярунської сільської ради на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки із державної у комунальну власність від 02 лютого 2021 року та наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 7-ОТГ від 02 лютого 2021 року. Згідно помісячного розрахунку нарахувань та сплати орендної плати заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" зі сплати орендної плати за період з 2022 року по жовтень 2025 року становить 26730,28 грн. Факт наявності заборгованості також підтверджується листами Ярунської сільської ради та Головного управління ДПС у Житомирській області, з яких вбачається, що за ТОВ "ФАН-АГРО" обліковується податковий борг з орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема у розмірі 26641,91 грн за відповідний період, а також загальний податковий борг у значно більшому розмірі. Посилаючись на систематичну несплату ТОВ "ФАН-АГРО" орендної плати за користування земельною ділянкою протягом тривалого періоду, що, на думку прокурора, є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для припинення права користування земельною ділянкою, прокурор, діючи в інтересах держави в особі Ярунської сільської ради, звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Ярунській сільській раді як її законному власнику. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, а також доводам апеляційної скарги і запереченням на неї, колегія суддів зазначає наступне. Щодо представництва прокурором інтересів держави. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци перший, другий частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Згідно з абзацами 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Отже, для підтвердження підстав представництва прокурором інтересів держави суд має перевірити наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, визначити компетентний орган, уповноважений на їх захист, а також з`ясувати, чи знав або повинен був знати такий орган про відповідне порушення і чи вжив він належних заходів для захисту цих інтересів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 сформульовано висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати і довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Така бездіяльність означає, що відповідний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, однак не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" фактично надає цьому органу можливість самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом подання позову або повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після отримання такого повідомлення може кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені й в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Колегія суддів враховує, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою комунальної власності, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою в особі Ярунської сільської ради. Саме Ярунська сільська рада є органом, уповноваженим представляти інтереси відповідної територіальної громади у спірних правовідносинах, у тому числі щодо належного використання земельної ділянки, своєчасного надходження плати за її користування до місцевого бюджету та припинення правовідносин з орендарем у разі систематичного порушення ним умов договору. Звягельська окружна прокуратура листом від 24 грудня 2025 року №54-84-5666вих-25 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Ярунську сільську раду про безоплатне використання ТОВ "ФАН-АГРО" земельної ділянки на території громади, систематичну несплату орендної плати та наявність підстав для представництва інтересів держави у справі про розірвання договору оренди землі і повернення земельної ділянки. У відповідь на вказане повідомлення Ярунська сільська рада листом від 26 грудня 2025 року №1344/02-19 повідомила, що не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що після отримання відповідного повідомлення сільська рада самостійно звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки або вжила інших належних і достатніх заходів для усунення порушення. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що прокурор не мав підстав для звернення до суду з цим позовом. Саме лише посилання скаржника на наявність у Ярунської сільської ради права самостійно звернутися до суду не спростовує висновку про наявність підстав для прокурорського представництва, оскільки визначальним є не формальна можливість компетентного органу звернутися до суду, а фактичне нездійснення ним належного захисту порушених інтересів після того, як йому стало відомо про відповідне порушення. Колегія суддів також не погоджується з доводом апелянта про те, що місцевий господарський суд не встановив, у чому саме полягає порушення інтересів держави. У цій справі такий інтерес полягає у забезпеченні належного, ефективного та платного використання земельної ділянки комунальної власності, своєчасному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, недопущенні фактичного безоплатного користування землею сільськогосподарського призначення, а також у захисті майнової основи місцевого самоврядування. Тривале невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати порушує не лише приватноправовий інтерес орендодавця як сторони договору, а й публічний інтерес у належному розпорядженні землями комунальної власності та наповненні місцевого бюджету. Тому доводи апелянта про те, що спір стосується виключно прав та інтересів територіальної громади і не охоплює інтересів держави, є необґрунтованими. Враховуючи, що Ярунська сільська рада, будучи представником територіальної громади - власника спірної земельної ділянки, до бюджету якої мають надходити кошти за її використання, була обізнана про порушення відповідачем умов договору оренди, однак не вжила належних заходів для судового захисту відповідних інтересів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність підстав для звернення до суду з цим позовом. Отже, твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом пункту 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та необхідність повернення позовної заяви у зв`язку з відсутністю у прокурора підстав для звернення до суду є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі, колегія суддів зазначає таке. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України визначає право оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Отже, платність користування земельною ділянкою є однією з визначальних ознак орендних правовідносин, а своєчасне та повне внесення орендної плати одним з основних обов`язків орендаря. Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 звернула увагу на співвідношення пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зазначивши, що ці норми не суперечать одна одній, а навпаки доповнюють одна одну. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що пункт "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби додатково оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки законодавство передбачає додаткову до загальних підставу розірвання договору оренди землі. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо орендар допустив часткову несплату, тобто недоплату орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України з оцінкою істотності такого порушення. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що під систематичністю у таких правовідносинах слід розуміти два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і саме по собі не може бути підставою для його розірвання. При цьому поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, слід розуміти саме як повну несплату орендної плати, а не її часткову недоплату. Окремо Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 зазначила, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати після пред`явлення позову не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди землі. Подальше погашення заборгованості не спростовує факту несплати орендарем орендної плати у минулому та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення позову про розірвання договору. Колегія суддів враховує, що пунктом 4.2 договору оренди землі №121/57-20-ДО від 28 грудня 2020 року передбачено обов`язок орендаря, починаючи з наступного року, вносити орендну плату у грошовій формі у розмірі 12,12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а пунктом 4.3 договору визначено, що орендна плата сплачується щомісячно до місцевого бюджету протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця. Пунктом 4.7 договору сторони погодили, що орендар не звільняється від сплати орендної плати у разі невикористання земельної ділянки, а пунктом 8.1 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Крім того, відповідно до пункту 11.3 договору його дія припиняється шляхом розірвання, у тому числі за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з помісячним розрахунком нарахувань та сплати орендної плати, наданим Ярунською сільською радою разом з листом від 09 грудня 2025 року №1295/02-19, заборгованість ТОВ "ФАН-АГРО" зі сплати орендної плати за період з 2022 року по жовтень 2025 року становить 26730,28 грн. Зі змісту зазначеного розрахунку вбачається, що починаючи з 2022 року відповідач не здійснював сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим щомісячно формувалася заборгованість у розмірі нарахованого орендного платежу. Факт наявності заборгованості також підтверджується листами Ярунської сільської ради та Головного управління ДПС у Житомирській області, з яких вбачається, що за ТОВ "ФАН-АГРО" обліковується податковий борг з орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема у розмірі 26641,91 грн. З урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що у спірних правовідносинах мала місце не повна, а лише часткова несплата орендної плати, а тому відсутні підстави для застосування пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України. Такі доводи апелянта не підтверджені належними та допустимими доказами здійснення відповідачем регулярних або часткових платежів у спірний період - з 2022 року по жовтень 2025 року. Натомість матеріали справи свідчать про відсутність сплати орендної плати протягом тривалого періоду, що охоплює понад сорок місяців поспіль. Отже, у цій справі встановлено не часткову недоплату орендної плати, яка потребувала б оцінки істотності порушення за правилами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а саме систематичну повну несплату орендної плати у розумінні пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України. Посилання апелянта на те, що ТОВ "ФАН-АГРО" здійснило оплату орендної плати, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки відповідна сплата у розмірі 28962,40 грн була здійснена 02 лютого 2026 року, тобто після звернення прокурора з позовом та після відкриття провадження у справі. Така оплата не змінює правової оцінки попередньої поведінки орендаря, який протягом тривалого часу не виконував основний обов`язок за договором оренди землі. Подальше погашення заборгованості може мати значення у спорі про стягнення відповідного боргу, однак не усуває вже вчиненого систематичного порушення умов договору та не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору. Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про нез`ясування судом першої інстанції розміру заборгованості у зв`язку з тим, що у розрахунку Ярунської сільської ради зазначено суму 26730,28 грн, а за даними Головного управління ДПС у Житомирській області - 26641,91 грн. Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у цій справі є не стягнення заборгованості з орендної плати у конкретно визначеному розмірі, а розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки у зв`язку із систематичним невиконанням орендарем обов`язку щодо внесення орендної плати. Тому незначна різниця між сумами заборгованості, відображеними у документах сільської ради та податкового органу, сама по собі не спростовує встановленого факту систематичної несплати орендних платежів. Визначальним у межах цього спору є не точний розмір боргу як предмет стягнення, а встановлений матеріалами справи факт тривалого невнесення відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у строки, визначені договором. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що систематична повна несплата ТОВ "ФАН-АГРО" орендної плати за користування земельною ділянкою є самостійною і достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі №121/57-20-ДО від 28 грудня 2020 року на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі". Відтак доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі з огляду на нібито частковий характер несплати орендної плати колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23. Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Отже, обов`язок орендаря повернути земельну ділянку є прямим правовим наслідком припинення або розірвання договору оренди землі. Колегія суддів враховує, що вимога прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" повернути Ярунській сільській раді Звягельського району Житомирської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1824082400:03:000:0688 площею 8,0406 га є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі №121/57-20-ДО від 28 грудня 2020 року. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання вказаного договору оренди землі у зв`язку із систематичною повною несплатою відповідачем орендної плати, правовим наслідком такого розірвання є обов`язок відповідача повернути спірну земельну ділянку її власнику - територіальній громаді в особі Ярунської сільської ради. При цьому апеляційна скарга не містить самостійних доводів щодо неправомірності задоволення саме похідної вимоги про повернення земельної ділянки, а заперечення апелянта фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та розірвання договору оренди землі. За таких обставин, з огляду на встановлену обґрунтованість вимоги про розірвання договору оренди землі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН-АГРО" повернути Ярунській сільській раді Звягельського району Житомирської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1824082400:03:000:0688 площею 8,0406 га. Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо така незгода вбачається з наданих разом із відзивом доказів або відповідач доведе наявність об`єктивних причин, що перешкоджали заявленню відповідних заперечень. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "ФАН-АГРО" у суді першої інстанції не подало відзиву на позовну заяву із викладенням заперечень щодо обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо факту невнесення орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1824082400:03:000:0688 площею 8,0406 га, періоду такої несплати, розміру заборгованості, помісячного розрахунку нарахувань та сплати орендної плати, а також відомостей Головного управління ДПС у Житомирській області про наявність податкового боргу з орендної плати. Водночас матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, однак не скористався наданими йому процесуальними правами для подання відзиву, заперечень та доказів на їх підтвердження, зокрема доказів часткової або повної сплати орендної плати у спірний період з 2022 року по жовтень 2025 року. Також відповідач не довів наявності об`єктивних причин, які перешкоджали реалізації таких процесуальних прав у суді першої інстанції. За таких обставин доводи апелянта про те, що у спірних правовідносинах мала місце не повна несплата, а лише часткова несплата орендної плати, є такими, що не були предметом належних заперечень відповідача у суді першої інстанції та не підтверджені належними і допустимими доказами. Подання таких доводів лише на стадії апеляційного перегляду без обґрунтування неможливості їх заявлення раніше не спростовує встановлених місцевим господарським судом обставин щодо систематичного невнесення орендної плати. Колегія суддів також враховує, що відповідач у суді першої інстанції не спростував ані помісячного розрахунку Ярунської сільської ради, згідно з яким заборгованість зі сплати орендної плати за період з 2022 року по жовтень 2025 року становить 26730,28 грн, ані відомостей податкового органу про наявність податкового боргу з орендної плати у розмірі 26641,91 грн. Саме тому посилання апелянта на розбіжність у зазначених сумах не свідчить про недоведеність факту систематичної несплати орендних платежів, тим більше з огляду на те, що предметом спору є не стягнення конкретної суми боргу, а розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Аналогічний правовий підхід щодо наслідків неподання відповідачем відзиву та незаявлення заперечень проти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, викладений у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі №909/1054/19, від 30 жовтня 2024 року у справі №916/4921/23 та від 13 березня 2025 року у справі №910/1954/23. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року у справі №906/33/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №906/33/26 повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "10" червня 2026 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Маціщук А.В. Суддя Філіпова Т.Л.